Як зробити штучний камінь своїми руками в домашніх умовах

Облицювання цоколя будинку, фасадних і внутрішніх стін каменем стає все більш популярною. І це зовсім не дивно, так як таке оформлення не тільки захищає поверхні від механічних пошкоджень і забруднень, але і стає ефектним декоративним прикрасою. Але от біда – натуральний камінь має чималу масу, і створює суттєві додаткові навантаження на стінові конструкції. Крім того, працювати з ним досить складно, та і вартість подібної обробки нерідко стає причиною відмовитися від такого підходу.

Вихід є – використовувати для подібних цілей штучний камінь. Він легше по вазі і простий в обробці, тому з ним не настільки складно працювати, закріплюючи його на поверхнях. Штучний камінь відмінно замінить натуральний, і його можна застосовувати не тільки для обробки стін, але і для облицювання клумб і фонтанів, а також для викладки садових доріжок.

Важливо і те, що цей обробний матеріал має цілком доступну ціну. Але щоб досягти ще більш значущою економії, багато господарів з творчою «жилкою» задаються справедливим питанням про те, як зробити штучний камінь своїми руками в домашніх умовах. Така можливість існує, і виготовити цей матеріал не так вже складно, якщо підготувати все, що потрібно для приготування розчину, а також для створення форм з потрібним рельєфом майбутнього «каменю».

Що таке штучний камінь?

Перед тим, як приступити до опису технологій виготовлення цього оздоблювального матеріалу, слід розібратися, що він із себе представляє і з чого складається.

Штучний камінь може бути зроблений з різних матеріалів, які вибираються в залежності від того, яка з стін буде їм декоруватися — фасадна або внутрішня.

Так, для внутрішньої обробки камінь частіше виготовляється на основі гіпсу, а для зовнішнього – з цементного розчину з різними добавками. У список таких добавок входять матеріали, що додають готовому каменю рельєфний малюнок – це може бути дрібний гравій, пісок, кам’яна крихта й інші компоненти. Крім цього, для додання штучного каменю потрібних відтінків, готуються фарбувальні сухі або розлучені пігменти. Якщо їх буде використовуватися декілька, то важливо підібрати їх таким чином, щоб вони гармонійно поєднувалися між собою.

Щоб оздоблювальний камінь вийшов якісним, для нього необхідно підготувати хорошу форму. Зробивши відповідне придбання або зробивши її самостійно один раз, можна буде виготовити необхідну кількість каменю, який буде використовуватися для перетворення будинку або садової ділянки.

Не варто купувати дешеву пластикову форму, так як вона може зламатися після першої ж партії виготовлених каменів. Найкращим буде варіант матриці, зробленої з силікону, так як вона прослужить тривалий термін і допоможе виробити стільки матеріалу, скільки буде потрібно.

Виготовлення форми для штучного каменю

У спеціалізованих магазинах можна відшукати готові набори для виготовлення цього оздоблювального матеріалу, що ще більше спрощує роботу, але для будь-якого господаря цілком посильно виконати форми і самостійно.

Наприклад, задумано певне оформлення тієї або іншої поверхні, а камінь, оптимально відповідний для цього стилю, коштує занадто дорого, або ж зовсім не вдалося підібрати потрібний варіант за оттеночному виконання. В цьому випадку можна придбати одну або кілька плиток магазинного штучного каменю, і на основі набутих зразків виготовити необхідні форми.

Крім цього, за основу для шаблону може бути узятий і справжній камінь із вподобаним фактурним малюнком, який не можна знайти в магазинах.

Як «ісходник» для виготовлення матриці зовсім не обов’язково повинен використовуватися камінь або плитка. Нерідко для цього береться деревина з красивим фактурним малюнком, який попередньо поглиблюється.

Форми можуть бути одинарними або комплексними. Перші зробити набагато простіше, ніж другі, так як для них не потрібно занадто габаритної опалубки і застосування великої кількості силікону. Проте необхідно відразу зазначити, що надалі виготовляти сам штучний камінь стане легше та швидше саме з комплексним варіантом матриці, тому що на виході буде виходити відразу кілька готових виробів.

У будь-якому випадку, для опалубки доведеться знайти готовий або зроблений самостійно ящик з фанери або коробку з картону. Цей елемент повинен мати розміри на 10÷15 мм ширше і 25÷30 мм вище вихідного зразка, за яким і буде виготовлена форма. Якщо камінь повинен мати зовсім невеликі розміри, то для опалубки підійде навіть звичайна коробка з-під соку, зрізана з одного із широких боків. Вона має достатню жорсткість, щоб витримати силіконову заливку.

Можна поступити і по-іншому, з’єднавши між собою кілька коробок з-під соку, зберігши між ними відстань в 10÷12 мм, Але в той же час – цей просвіт повинен бути герметично закритий, так як стане стінками між майбутніми формами.

Далі, можна переходити до підготовки вихідного зразка і заливального матеріалу. В якості нього може бути використаний силіконовий герметик, поліуретан або спеціально призначений для таких цілей компаунд, що складається з двох компонентів.

Форма з силікону

Силіконовий герметик продається в тубах або відрах, і купувати треба той обсяг матеріалу, який необхідний для виготовлення форми.

• Коли опалубка буде готова, на її внутрішні стінки наноситься будь-яка жирна мастило — це може бути навіть звичайний солідол.
• Далі, на дно опалубки укладається вихідний елемент — це може бути натуральний камінь, плитка з рівними поверхнями, готовий варіант штучного каменю, дошка або інший предмет, з якого буде виготовлена форма.
• Потім, покладений в опалубку предмет теж змащується жирною речовиною — це необхідно зробити для того, щоб силікон після його застигання легко можна було зняти.

Тут необхідно відзначити важливий момент – якщо в якості вихідного зразка буде використаний готовий штучний камінь з гіпсу, то його попередньо покривають двома — трьома шарами лаку або оліфи, кожен з яких повинен бути добре просушений.

• Наступним кроком потрібно підготувати мильний розчин, який необхідний для змочування пензля і шпателя, використовуються при викладанні та розподілі силікону усередині опалубки.

• Якщо силікон придбаний у тубі, то його видавлюють в опалубку повністю, а потім, вмочаючи пензлик в мильний розчин, розподіляють всередині коробки. При цьому дуже важливо домогтися того, щоб силікон щільно, без утворення повітряних пазух прилягав до зразком каменю, який покладений на дно опалубки. Для цього выкладываемый склад не просто розгладжують щіткою, а утрамбовують.

• Заповнивши опалубку до потрібного рівня, поверхню силікону розрівнюють шпателем, який теж змочується в мильному розчині.
• Після того, як робота буде закінчена, опалубку з силіконом залишають для полімеризації.

Поспішати зі зняттям форми не слід – чим довше вона простоїть незайманою, тим якісніше вийде матриця, тим більше циклів виготовлення штучного каменю вона витримає. Полімеризація йде від зовнішніх поверхонь вглиб силікону, і можна для орієнтиру прийняти її швидкість за 2 мм товщини на добу. Так що процес повного застигання форм може зайняти від декількох днів і навіть до декількох тижнів, у залежності від глибини і товщини заливки. Тому, якщо ви вирішили зайнятися виготовленням штучного каменю в певний час, наприклад, в літні місяці, то підготовкою матриць для цього слід потурбуватися заздалегідь.

Після закінчення розрахункового строку, опалубка з конструкції знімається. Отримана форма акуратно витягується і промивається від мастила, і лише після цього вона буде готова до подальшого використання.

Представлена таблиця показує основні технічні характеристики силіконового герметика, які необхідно враховувати при виготовленні з нього матриці для штучного каменю:

Основні показники матеріалу	Нормальні значення	Результати, показані при випробуванні
Час утворення поверхневої плівки після видавлювання герметика з туби (хвилин), не більше.	30	5÷25
Життєздатність складу (годин), не більше.	8	6÷8
Умовна міцність на розрив, МПа, не менше	0.1	0,4÷0,6
Відносне подовження при розриві (%), не менше.	300	400÷600
Опір текучості (мм), не більше.	2	0÷1
Водопоглинання по масі (%) не більше.	1	0,35÷0,45
Щільність (кг/м3), не більше.	1200	1100÷1200
Довговічність, умовних років, не менше.	20	20

Матриці з компаунда

У спеціалізованих магазинах продаються і спеціальні склади, призначені для виготовлення ливарних форм. Характеристики одного з таких складів вітчизняного виробника ТОВ «Технологія-Пласт», під найменуванням «Силагерм 5035», можна розглянути докладніше.

Цей поліуретановий компаунд, що складається з двох компонентів, призначений саме для виготовлення форм. Причому при використанні таких спеціалізованих складів матриці виходять з відмінними фізичними характеристиками та великим експлуатаційним ресурсом.

«Силагерм 5035» може застосовуватися не тільки при виробництві форм для штучного каменю, але для виготовлення матриць, призначених для відливання скульптур або архітектурних деталей з гіпсу та інших будівельних матеріалів.

Формувальний поліуретановий компаунд «Силагерм 5035» випускається в бежевому кольорі і має різні параметри твердості — 40 і 30 од. по таблиці Шора.

Основні фізико-технічні характеристики «Силагерм 5035» наведено в таблиці:

Основні показники матеріалу	Твердість по Шору 30±3	Твердість по Шору 40±3
Час утворення поверхневої плівки після змішування компонентів (хвилин), не більше	40÷50	40÷50
Життєздатність (хвилин), не більше	60÷120	60÷120
Умовна міцність на розрив (Мпа), не менше	3,0÷4,5	3,5÷5,0
Відносне подовження при розриві (%), не менше	450÷600	400÷600
Усадка (%), не більше	1	0.8
В’язкість (сантипуаз, сПз).	3000÷3500	3000÷3500
Щільність (г/см3), не більше.	1,03±0,02	1,07±0,02

Час повного затвердіння готової суміші складає всього 24 години.

Щоб форма прослужив максимально довго, перед заповненням її розчином гіпсу або цементу рекомендовано змащувати внутрішню її поверхню спеціальної розділової мастилом «Тіпром 90».

Компаунд «Силагерм 5035» надходить у продаж у відрах 1,5 7,5 кг.

Виготовлення матриці з використанням спеціального компаунда «Poly 74-29»

«Poly 74-29» – цей компаунд німецького виробника випускається в декількох варіантах, які визначаються цифровим кодом маркування. Останні цифри позначення цього кажуть про такий параметр, як твердість матеріалу після застигання форми.

Відмінних відгуків від виробників матриць заслужив спеціальний компаунд німецького виробництва «Poly 74-29»

Нижче в таблиці для зацікавлених читачів буде наведена покрокова інструкція по виготовленню матриці з цього компаунда

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Для роботи в даному випадку майстер підготував наступні інструменти і матеріали — це шаблони вироби, з яких буде зніматися форма, пластикові сендвіч-панелі для складання опалубки завтовшки 15÷20 мм, двосторонній скотч, технічний вазелін, кисть шириною в 12÷15 мм, канцелярський ніж, м’яка тканина, пластилін і лінійка-рівень. Тут же необхідно відзначити, що для опалубки цілком може бути використаний і будь-який інший матеріал, що має високу міцність і гладку поверхню. Вазелін також може бути замінений будь-яким іншим схожим мастильним матеріалом, інертним до поліуретану.
	В якості вихідних зразків для виготовлення матриці може бути взятий будь-який матеріал, з яким фактурним малюнком, формою і товщиною. В даному випадку в якості моделі вибрано натуральні камені різного розміру і форми. Їх штучний аналог може бути згодом використаний як для внутрішньої, так і для зовнішньої обробки.
	Першим кроком необхідно виготовити опалубку, яка повинна мати розмір майбутньої матриці. На рівну поверхню робочого столу, укладається дно опалубки. В даному випадку це вирізаний фрагмент з ПВХ сендвіч-панелі.
	На поверхню донної частини майбутньої коробчатої конструкції викладаються вибрані зразки. Камені повинні бути розташовані на відстані не менше 10 і не більше 20 мм один від одного, так як ця відстань і буде товщиною стінок між окремими секторами однієї матриці. Крім цього, необхідно відразу враховувати і товщину стінок, які будуть встановлені по периметру дна опалубки. Камені повинні бути віддалені від стінок також на відстань 10÷15 мм.
	Далі, місце розташування каменів розмічається на поверхні дна маркером. Це проробляється для того, щоб після їх зняття і нанесення клею, повернути їх на колишнє місце і дотримати вже заданий відстань між ними, а значить, і товщину майбутніх стінок.
	Потім камені тимчасово знімаються, так як їх необхідно зафіксувати на поверхні дна за допомогою клею-герметика або ж двостороннього будівельного скотчу. Другий варіант набагато простіше у виконанні, ніж перший. Якщо застосовується такий спосіб фіксації, то скотч найкраще наклеювати на поверхню дна опалубки.
	Якщо використовується клей, то він наноситься на центральну бік нижньої поверхні каменю щодо тонким шаром, так як він ні в якому разі не повинен виступати по краях.
	Після приклеювання зразків, між поверхнею основи і каменем неминуче залишаться зазори різної товщини. Їх необхідно обов’язково ретельно закрити. Така герметизація запобігатиме потраплянню рідкого поліуретанового компаунда під каміння.
	Ці просвіти можуть бути закладені пластиліном, який розкачується в тонку смужку.
	Потім вийшов пластиліновий джгут укладається по периметру стику каменю з основою. Спочатку пластична маса розподіляється пальцями, а потім остаточно розгладжується стеком. Замість цього матеріалу, може бути використаний герметик, який наноситься тонкою смугою, також на стику, і потім розподіляється пальцем, змоченим густим мильним розчином. Правда, в цьому випадку доведеться ще чекати, поки силіконовий герметик добре схопиться.
	Однак, який би матеріал не використовувався для цього процесу, він не повинен виступати за межі форм каменю.
	Поверхня наклеєних вихідних зразків рекомендовано покрити технічним вазеліном, воском, розчиненим в уайт-спириті, або ж використовувати для цієї мети спеціальну розділову воскову мастило. Якщо цього не зробити, або ж провести цей процес неякісно, то у необроблених місцях, поліуретан обов’язково прилипне до каменя, а отже, форма-матриця може бути безнадійно зіпсована. Така промазування повинна захопити всі ділянки каменю, до найдрібніших деталей рельєфу, тобто виконуватися з особливим старанням.
	Коли камені будуть надійно закріплені, оброблені відповідним чином, навколо них встановлюються стінки опалубки, які повинні бути підняті від дна на дві висоти каменю. Стінки опалубки можна стягнути струбцинами (як в розглянутому варіанті) або скрутити по кутах саморізами – все залежить від матеріалу їх виготовлення і наявності необхідних кріпильних інструментів і пристосувань.
	Крім струбцин, для стягування конструкції опалубки використовується спеціальний ремінь. Він додатково зв’яже донну частину опалубки зі стінками.
	Готовий короб опалубки потрібно зсередини добре заізолювати, замазавши стики між дном і стінками, а також зазори на кутах. Цей процес можна провести з допомогою пластиліну, розкачати його в смужку і розподіливши в потрібних областях.
	Далі, весь внутрішній простір опалубки і самі камені, зафіксовані на донної її частини, рекомендується обробити однією з розділових мастил (антиадгезивом). В даному випадку використовувався склад «Pol-Ease2300».
	Після того як вся опалубка всередині буде оброблена, її потрібно добре просушити, і лише після цього можна буде заливати в неї компаундный складу. Антиадгезив забезпечить ефективне розділення вихідних образів і стінок опалубки від формувального поліуретану і забезпечить легке зняття готової матриці. Такі склади використовуються при виготовленні штучних каменів, тільки в цьому випадку, його наносять на матрицю, перед заливкою в неї бетонної або гіпсової суміші.
	Підготовлений короб опалубки слід перевірити на горизонтальність установки. Вся отримана конструкція повинна стояти ідеально рівно, інакше компаунд буде стікати на одну сторону, і форма вийде нерівною, а це, в свою чергу, означає, що і камені будуть мати перекошену нижню поверхню, що ускладнить їх подальший монтаж на стіну при виконанні обробки.
	Далі, готується склад для заливки в опалубку. В даному випадку використовується компаунд німецького виробника «Poly 74-29». Цей склад підходить для виготовлення форм-матриць, які будуть застосовуватися для заливання в них цементних або гіпсових розчинів. Різні кольори матеріалу для виготовлення матриць надаються шляхом додавання в нього колірного пігменту. Повна полімеризація цього засобу настає через 16÷24 годин, а термін його «життя» після замішування становить всього 30 хвилин при середній температурі +25 градусів. Тому, застосовуючи цей компаунд, доведеться діяти дуже швидко, а замішування проводити безпосередньо перед заливкою. Компаунд – двокомпонентний. Робочий склад готується в пропорції 1:1 і ретельно перемішується до однорідного стану.
	Складові можна перемішати з допомогою шпателя або насадки-міксера, встановленого в дриль – інструмент вибирається в залежності від кількості маси, що замішується. Використовуючи для приготування міксер, електродриль включають на малі обороти, щоб суміш виходить не ставала занадто пористої з-за великої кількості повітряних бульбашок. Якщо складові компаунда будуть використані не повністю, то їх залишки у штатній тарі слід щільно закрити кришками.
	Далі, отриману масу дуже акуратно заливають в підготовлену форму. Інший варіант – її можна наносити пошарово з допомогою шпателя, але останній спосіб більш складний, так як для нього пропорції складових потрібно розраховувати окремо. Якщо компаунд буде заливатися в невелику форму, то заміс рекомендовано проводити вручну, вимішуючи його до повної однорідності маси. Готовий склад не кваплячись, щоб не «прихопити» повітряних бульбашок, виливають в опалубку так, щоб над найвищою точкою вихідного зразка товщина заливки становила від 7 до 10 мм.
	Після того як суміш буде залита в короб, необхідно постаратися позбавити її від повітряних бульбашок. Для цього короб потрібно акуратно посувати вперед-назад, злегка струшуючи, і так повторити кілька разів. Потім необхідно дати опалубці з залитим розчином відстоятися хвилин 5÷10, а потім з поверхні маси з допомогою шпателя акуратно зібрати виступили бульбашки повітря.
	Форма залишається на добу до повного затвердіння компаунда. Раніше знімати її з моделей не рекомендується, так як всі заявлені якості все одно набираються протягом 72 годин. Тому після зняття матриці з вихідного зразка, потрібно витримати її протягом ще двох діб без експлуатації. Так що поспішати нікуди. Після закінчення цього часу форма-матриця буде придатна для заповнення розчином з температурою аж до +80÷120 градусів. Перед зняттям елементів опалубки з матриці, рекомендовано пробрызгать «Pol-Ease2300» всю її внутрішню поверхню, а також дно готової застиглої форми – це полегшить відділення стінок від поліуретану.
	Через добу з коробчатої конструкції опалубки знімається спочатку стягуючий ремінь, а потім – струбцини.
	Потім по зовнішніх краях застиглої форми проходяться шпателем, тобто намагаються відокремити поліуретан від поверхонь стінок. Після такої операції стінки повинні легко відокремитися від матриці.
	Останнім етапом робіт, заради якого і проводилися всі описані вище процеси, є зняття готової форми з вихідних зразків каменів.
	Для цього акуратно подцепляется край матриці, а потім не поспішаючи знімається повністю. Як бачите, при якісної попередньої підготовки опалубки і кам’яних зразків, на них не залишається ніяких слідів поліуретанового компаунда.
	Ось тепер, обробивши форму обраним антиадгезивом, можна приступати до виготовлення штучного каменю з найбільш зручного для себе матеріалу, враховуючи, безумовно, призначення підготовлюється обробки.

Відео: приклад виготовлення форми для штучного каменю з силіконово-поліуретанового компаунда

Виготовлення штучного каменю

Як вже говорилося вище, штучний камінь може бути виготовлений з різних матеріалів, але в даному розділі буде розглянуто виробництво двох варіантів, один з яких використовується для внутрішньої обробки, а другий – для декорування фасаду.

Штучний камінь на основі гіпсу

Штучний камінь з гіпсу найчастіше застосовують для обробки внутрішніх стін, але при належній його обробки та просочення, він підійде і для деяких фасадних поверхонь.

Слід сказати, що гіпс є більш популярним для створення штучного каменю, ніж цемент. Цьому матеріалу простіше надати потрібний відтінок, він після застигання трохи легше, ніж вироби з цементного складу, і має краще зчеплення з поверхнями стін.

Для виготовлення штучного гіпсового каменю знадобляться наступні матеріали та інструменти:

• Форма-матриця з еластичного матеріалу.
• Електрична дриль з насадкою-міксером.
• Ємність для змішування інгредієнтів – це може бути звичайне пластикове відро.
• Піддон для сушіння плитки.
• Кисті.
• Шпателі.
• Білий гіпс.
• Митий річковий пісок.
• Лимонна кислота і клей ПВА.
• Склад з воску і скипидару.
• Вода кімнатної температури.
• Сухий пігмент потрібного відтінку.

Для проведення робіт необхідно підготувати невелику робочу зона, оснащену верстаком, поверхня якого вирівнюється по горизонталі за допомогою рівня, інакше може вийти плитка, що має різну товщину.

Якщо буде виготовлятися відразу велику кількість оздоблювального матеріалу, то знадобляться стелажі для остаточної просушування виробів, яка повинна проходити протягом декількох днів.

Ну і, звичайно ж, необхідно вільне місце, де буде відбуватися замішування розчину.

При приготуванні гіпсової формувальної суміші слід враховувати ряд важливих нюансів:

• Гіпс додається у воду, а не навпаки, інакше маса вийде неоднорідною, з грудками і вкрапленнями.
• Важливо пам’ятати, що гіпс дуже швидко схоплюється, буквально протягом 5÷7 хвилин. Тому, якщо є необхідність продовжити термін його застигання, в розчин додається лимонна кислота з розрахунку на 1 кг гіпсу 0,6-0,8 г кристалічного складу. Додавши в масу цей інгредієнт, можна продовжити рідкий стан гіпсового розчину до півтора годин. Лимонну кислоту розводять у теплій воді, потім, при замішуванні, додають в розчин.
• Якщо розчином буде заливатися одинична форма, то масу потрібно готувати в невеликій кількості.
• Пісок додається в розчин для міцності готового виробу. Розмір його фракції (від 0,01 до 1 мм) буде залежати від того, яка модель штучного каменю буде обрана.
• Після перемішування суміш повинна мати консистенцію густої, але текучого сметани.
• Склад збирається в різних пропорціях, але зазвичай на 1 кг гіпсу додається 100 грамів піску.
• В якості пластифікатора в суміш додається клей ПВА. Він, до речі, так само, як і лимонна кислота, здатний продовжити термін схоплювання суміші.
• Гіпс з водою беруть в пропорції 1,5:1, причому в цей літр входить і та вода, в якій розведена лимонна кислота.
• Потрібну кількість води наливається в чисте відро. Далі, якщо передбачена добавка в розчин сухого фарбувального пігменту, то він одразу додається у воду і добре перемішується.
• Наступним кроком у воду засипається відміряну кількість гіпсу і знову розчин перемішується міксером.
• Потім, в розчин додається пісок і ще раз перемішується.

Перед тим як робити заміс формувального розчину, необхідно підготовити матрицю. Якщо вона виготовлена із силікону або пластику, то її потрібно обов’язково змащувати спеціальним складом, що складається з скипидару і воску (або спеціальної розділової змащення). Якщо форма зроблена з поліуретану, то вона не вимагає особливої підготовки, хоча мастило все одно зайвою не стане.

Далі поетапно буде розглянуто варіант виготовлення виробів, що імітують натуральний камінь, з гіпсово-піщаної суміші.

«Скала» – це один з популярних видів штучного каменю, що застосовується як для облицювання фасадних стін і цоколів, так і для внутрішньої обробки. Подібної імітацією обробляють всю поверхню повністю або ж тільки окремі ділянки стін. Такий штучний камінь добре підходить для багатьох інтер’єрних стилів, тому подібна облицювання практично не виходить з моди.

Якщо форма-матриця зроблена самостійно чи придбана, то, підготувавши робочий стіл, можна переходити до процесу створення штучного каменю.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Дана силіконова форма для виготовлення штучного каменю «Скала» складається з п’яти великих та п’яти маленьких відсіків. Зручність такої матриці в тому, що можна зробити потрібну кількість великих або маленьких каменів окремо, або ж виготовити відразу десять плиток різного розміру.
	Для виготовлення суміші для заливки в таку матрицю будуть потрібні деякі будівельні матеріали. Бажано, щоб рекомендовані пропорції були дотримані в точності, інакше вироби можуть вийти неміцними, будуть кришитися і надмірно вбирати вологу. Так, для розчину потрібно п’ять кілограм гіпсу ГВВС-16, який потрібно обов’язково зважити, так як від точної кількості цього матеріалу буде залежати час твердіння й пластичність розчину.
	Крім гіпсу, потрібно сухий пісок великої фракції – півтора кілограма, а також чиста вода – два літри. Ці інгредієнти також необхідно точно відміряти, бо їх кількість теж певною мірою впливає на якість оздоблювального матеріалу. Щоб камінь вийшов більш мальовничим, воду слід заколерувати, засипавши 30 грамів чорного і 45 жовтого спеціального барвного порошку.
	Окремо потрібно підготувати 400 мл води, у яку засипається щіпка лимонної кислоти, а потім розчин перемішується. Лимонна кислота повинна повністю розчинитися, інакше її крупинки також можуть негативно вплинути на розчин.
	Поки кислота розчиняється у воді, з допомогою насадки-міксера, встановленого в електричну дриль, вода перемішується з доданим до неї кольором, так як він теж повинен розчинитися і дати певну колірну гаму створюваному «каменю».
	Наступним кроком у гіпс пісок висипається, а потім проводиться ретельне перемішування даної сухої суміші, також з допомогою міксера, з установкою дрилі на малі обороти.
	Наступним кроком у відро з заколерованным розчином додається вода, змішана з лимонною кислотою. У підсумку виходить 2,4 літра рідини, на якій буде замішаний формувальний розчин. Потім зафарбовану воду потрібно ще раз добре перемішати.
	Далі, розчин заливається у відро з гіпсово-піщаною сумішшю і ретельно перемішується для однорідного стану. Цей процес повинен тривати не менше 5÷7 хвилин.
	В результаті готова для заливки в матрицю маса, повинна бути досить рідкою і виглядати приблизно так, як показано на ілюстрації.
	Тепер потрібно трохи попрацювати над силіконової матрицею. Щоб камінь мав кілька відтінків, тобто був мальовничим і максимально наближеним до природних кольорів, форму також треба трохи підфарбувати.
	Для підфарбовування використовується сухий пігментує порошок, який наноситься за допомогою м’якої кисті на окремі ділянки форми, вибірково. При цьому необхідно враховувати, що для підтримання достовірності імітації фарбувальний склад наноситься не тільки на дно форми, але і на краю рельєфу. Для додання більшої мальовничості оздоблювального матеріалу можна використовувати кілька різних відтінків, але вони повинні гармоніювати між собою.
	Не варто зафарбовувати занадто великі області форми, так як готовий камінь втратить ефект натуральності. Основним повинен залишитися той колір, який був наданий формовочному розчину. Після того, як сухий пігмент буде нанесений на форму, його надлишки потрібно струсити. Для цього матрицю перевертають і струшують – ця процедура допоможе не тільки позбутися від зайвої порошку, але й рівномірно розподілити його по ділянках форми.
	Далі, форма встановлюється на рівний робочий стіл, на який рекомендовано укласти лист фанери, такого ж розміру, як і силіконова матриця. У форму, спочатку невеликими порціями, викладається розчин, причому його викладають у кожний відсік окремо. Така кількість маси краще розподілиться по дну форми, заповнюючи всі, найглибші місця рельєфу.
	Потім, форму разом з фанерною підставкою піднімають за один край і кілька разів струшують. При такому вібраційному впливі розчин розтікається у відсіках форми, щільно заповнюючи всі складки рельєфу.
	Коли перша партія маси утрясеться, зверху неї викладається частина розчину. Найчастіше, залишок розчину вже має більш густу консистенцію, тому виходить так, що гіпсово-піщана маса виступає зверху країв матриці, тобто «з гіркою».
	Так як до складу розчину входить гіпс, він дуже скоро почне густіти, тому все потрібно робити досить швидко. Виклавши залишок розчину, його знову потрібно утрясти, вже не піднімаючи форми, а різко переміщаючи її з допомогою підкладеною під неї фанери, вхопившись за бічні сторони цієї підставки.
	Потім, використовуючи шпатель, потрібно швидко, знімаючи розчин, який виступає вище стінок форми, рівномірно розподілити по всіх відсіках.
	Розподіл здійснюється до тих пір, поки кожен з відділів не буде повністю заповнений гіпсово-піщаної масою. В процесі розподілу форму слід періодично трусити.
	Поверхню розчину порівнюється з краями матриці також за допомогою шпателя. Цей процес буде зробити нескладно, якщо для нього буде взято шпатель, має ширину більше, ніж відстань між стінками відсіків.
	Закінчуючи розрівнювання, шпателем потрібно добре очистити від розчину верхню частину стінок і перегородок між окремими відсіками, так звані доріжки. Це необхідно зробити ретельно для того, щоб після застигання розчину, з готових виробів легко було зняти форму. Після заповнення матриці рекомендовано відразу ж очистити і відмити всі інструменти від залишків розчину, інакше, якщо він застигне, привести робочі поверхні шпателів у нормальний стан буде досить складно.
	Через 20÷25 хвилин, залежно від товщини майбутніх виробів, можна зробити перевірку застигання розчину. Перевірка проводиться рукою, при цьому має явно відчуватися виходить від застывающей плитки тепло. Справа в тому, що при замішуванні гіпсу з водою і схоплюванні розчину відбувається певна хімічна екзотермічна реакція, що супроводжується виділенням теплової енергії.
	Наступним кроком, треба взяти ще один лист фанери, вирізаний також за розміром форми – їм матриця накривається поверх залитих блоків. Потім захоплюються відразу нижня підкладка, силіконова форма і верхній фанерний лист. Потім вся конструкція перевертається так, щоб дно форми виявилося зверху.
	Фанера, що служила спочатку підкладкою, прибирається. Ну а потім, захопивши матрицю від кута, її акуратно знімають зі сформованих виробів. Готові «камені» залишаються лежати на фанерному аркуші.
	Після того як форма-матриця буде знята, її потрібно оглянути — вона повинна бути чистою, без залишків розчину. В складках рельєфу, як правило, залишається барвний пігмент, але якщо виготовляється партія оздоблювального каменю, зазвичай перед кожною заливкою підфарбовуються одні і ті ж області, так що це – не критично.
	Наступним кроком проводиться сортування готових виробів. Якщо раптом буде виявлена плитка, що має ті чи інші вади, їх поки що відкладають у бік. Можливо, вона стане в нагоді для облицювання на периферійних, найменш помітних ділянках обробки.
	На завершення робіт готові «камені» можна викласти в різній конфігурації, домагаючись однорідного розподілу тонованих ділянок по всій поверхні. Таким чином легше буде сформувати з них певний малюнок, ніж виробляти цю процедуру на стіні, вже в ході облицювання.

Додатково колер може бути нанесений на вже готові «камені». Фарбування в цьому випадку проводиться за допомогою пензлів різної ширини, причому, необов’язково виводити рівні, акуратні мазки, так як, чим вони будуть хаотичніше, тим мальовничіше і природніше вийде забарвлення кам’яної імітації.

Завершальним етапом пофарбовані «камені» можуть бути покриті спеціальним матовим лаком для зовнішніх робіт. Не варто використовувати лак з ефектом блиску, так як така обробка буде виглядати неприродно. Якщо облицювальна плитка буде використовуватися в сухому приміщенні, то покривати її захисним лаком – це необов’язкова умова.

Обробний матеріал, виготовлений з гіпсово-піщаної суміші, має досить високу популярність і широко використовується для декорування інтер’єрів і фасадів. Не використовується така плитка для викладання доріжок, а також фонтанів і камінів. Для оформлення цих елементів більше підійде штучний камінь, виготовлений з маси на основі цементу. Про це – в наступному розділі публікації.

Відео: приклад виливки штучного каменю на гіпсовій основі

Штучний камінь з розчину на основі цементу

Склад на основі цементу відкриває більш широкі можливості, так як штучний камінь, виготовлений з нього, може бути застосовано в будь-якій області оформлення заміського ділянки, в тому числі і для викладання садових доріжок або споруди альпійської гірки.

Щоб зробити штучний камінь з бетону, інструменти потрібні такі ж, як і для гіпсового розчину, а з матеріалів потрібно підготувати наступні:

• Цемент сірий М200÷М400 або портландцемент.
• Промитий річковий пісок.
• Клей ПВА в якості пластифікатора, але можна обійтися і без нього.
• Фарбувальні пігменти.

Робоче місце, так само, як і в першому випадку, повинно бути оснащене рівне виставленим за рівнем столом з горизонтальною поверхнею. Підготувавши все необхідне, можна переходити до виготовлення оздоблювального матеріалу.

Слід зауважити, що штучний камінь з цементного розчину можна зробити по-різному. Наприклад, якщо камені будуть імітувати булижники на альпійській гірці або в квітнику, то обходяться зовсім без силіконової форми. Далі, у публікації будуть розглянуті обидва способи виготовлення, але склад для обох варіантів виготовляється приблизно однаково.

Формувальний розчин складається з піску та цементу в пропорції 3:1. Компоненти перемішується в сухому вигляді, а потім у суміш додається вода невеликими порціями і склад знову перемішується за допомогою міксера. Так продовжується до тих пір, поки розчин не стане потрібної консистенції і однорідності. При бажанні зробити розчин пластичнішим, в нього додається клей ПВА. Його необхідно взяти приблизно 50 грамів на літр цементно-піщаної суміші.

Під час проведення процесу замішування в суміш додається барвний пігмент, якщо передбачається змінити колір цементу або внести в нього якісь відтінкові вкраплення. Кількість пігменту можна визначити тільки досвідченим шляхом, тобто додаючи його потроху і перемішуючи, домагаючись потрібного відтінку всього розчину або його прошарків.

Перший варіант – штучний камінь для мощення доріжок або для обробки стін

Для початку буде розглянуто процес виготовлення каменю для оформлення садових доріжок. Втім, таким же чином роблять і матеріал для обробки стін, просто для доріжок зазвичай роблять блоки з рівною поверхнею або з невеликим глибині рельєфом.

• Готовим розчином заповнюється підготовлена форма, яку необхідно періодично струшувати, рухаючи вперед — назад, для того, щоб суміш повністю заповнила весь рельєф. Коли матриця буде заповнена, по її поверхні проводять середньої ширини або широким шпателем, збираючи надлишки розчину і очищаючи верхні сторони перегородок між окремими матрицями, якщо заливка здійснюється в загальну форму. В даному випадку, стінки будуть служити своєрідними маячками для розрівнювання залитого розчину.
• Якщо виготовляються штучні камені великого розміру, тобто заливається одинарна глибока матриця, то розчином спочатку заповнюється тільки половина її глибини. Потім зверху залитій суміші укладається армуюча сітка або прутки, і лише потім форма заповнюється сумішшю до верху, а маса вирівнюється по верхньому краю.
• Коли цементна суміш схопиться, але ще зберігає пластичність, на її поверхні за допомогою цвяха наноситься штриховка у вигляді решітки. Вона необхідна для кращого зчеплення штучного каменю з поверхнею стін при проведенні облицювання.

• На первинне застигання розчину відводиться від 12 годин до доби. Потім отримані «камені» витягають з форми і залишають на стелажах для остаточного дозрівання бетону і набору міцності як мінімум на два тижні.

• Якщо в матрицю повинна заливатися наступна порція розчину, то перед цим її обов’язково промивають мильним розчином.
• Після того як камінь буде повністю готовий, його очищають від пилу і присохлих дрібних фрагментів, і при необхідності покривають одним або кількома фарбами вибраних відтінків. Створюваний «камінь» може бути пофарбований в процесі заливки розчину в матрицю, як було показано в таблиці вище, або ж після його застигання. Однак, треба відзначити, що другий варіант фарбування буде набагато складніше, оскільки потрібно витримати гармонують відтінки на всіх виготовляються в даній партії каменях.
  Остаточна обробка може включати і покриття поверхні стійким атмосферним лаком.

Другий варіант – штучний камінь

Виготовлення імітації каменів, що мають красиві форми, стає для багатьох своєрідним хобі. Особливо це актуально для тих господарів, хто хоче мати на своїй ділянці куточок, наближений до природних умов, який хочеться прикрасити особливим чином. Це напрям в ландшафтному дизайні отримало специфічну назву — «Арт-бетон».

Штучні камені, якісно виконані в цій техніці, практично неможливо відрізнити від природних валунів. Перевагою такого способу виготовлення є те, що не доведеться шукати для зразка саме той варіант, який хотілося б бачити у себе на ділянці, а його можна взяти і зробити самостійно. Тим більше що виготовити такий «камінь» – досить просто.

Для роботи, крім уже розглянутого цементного розчину, будуть потрібні наступні матеріали:

• Пінопласт. Він може бути будь-якої товщини, але краще, щоб вона становила 100÷150 мм, так як з такого матеріалу буде набагато простіше вирізати потрібні форми.
• Армуюча скловолоконна сітка.
• Поліетиленовий пакет або поролонова губка для надання рельєфності або, навпаки, для згладжування поверхонь.
• Клей для пінопласту. Для цього може бути використаний клей для плитки на цементній основі, полімерний клей або навіть монтажна піна.
• Наждачний папір з грубим і середнім абразивним зерном.
• Акрилові фарби і стійкий атмосферне лак для декорування отриманого «каменю».

Підготувавши все необхідне, можна приступати до роботи.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Першим кроком готуються панелі з пінопласту потрібного розміру. Потім вони склеюються між собою на таку товщину, якої висоти планується зробити камінь. Ця конструкція залишається до повного просихання. Далі з отриманого пенопластового блоку-заготовки за допомогою будівельного ножа вирізається задумана форма майбутнього «каменю». Вона може бути будь-який, але щоб не вигадувати її на ходу, краще заздалегідь зробити ескіз планованого декоративного елемента.
	Вирізавши потрібну форму, її обгортають арматурної стекловолоконной сіткою, прагнучи в точності повторити всі вигини і нерівності майбутнього «каменю». Тимчасово фіксувати сітку можна тим же полімерним клеєм для пінопласту. Виступаючі частини рельєфу додатково можна зобразити, розмістивши під склосіткою грудки або вузли з щільної тканини.
	Наступним кроком виготовляється цементний розчин. Потрібно сказати, що замість нього цілком можна використовувати плитковий клей на цементній основі, призначений для зовнішніх робіт або «для складних підстав». Така будівельна суміш продається в сухому вигляді і замішується за інструкцією, наведеною на упаковці. Клей пластичніший, ніж звичайний цементний розчин, але і вартість його буде, звичайно, трохи вище. Щоб надати пластичність звичайної цементно-піщаної суміші, в неї можна додати клей ПВА.
	З допомогою шпателя або кельми розчин акуратно наноситься на пінопластову форму зверху армуючої сітки. Це робиться хаотичними мазками – так легше буде надати поверхні рельєф природного каменю. Якщо планується виготовити «гладкий камінь», то нанесений розчин змочується і пригладжується рукою в гумовій рукавичці, чи зверху нього вкладається пакет з товстого поліетилену, розрівнюється і акуратно притискається до сирої забетонованої поверхні.
	Коли вся основа майбутнього штучного каменю буде покрита розчином товщиною приблизно в 15÷20 мм, її треба залишити на 20÷30 хвилин для первинного схоплювання.
	Наступна операція проводиться в тому випадку, якщо не планується робити поверхня «каменю» гладкою, а хочеться надати їй «природну» рельєфну фактурність. Це можна виконати з допомогою поролонової губки або ж того ж поліетиленового пакету, який мнеться і в такому вигляді прикладається до вологого розчину, залишаючи на ньому рельєф.
	Після схоплювання цементу (плиткового клею), «камінь» перевертається, і його дно також закладається розчином. Коли суміш в цій галузі злегка схопиться, не варто чекати повного висихання – «камінь» встановлюють на донну частину і дещо притискають до рівної поверхні (для цього можна використовувати, наприклад, лист фанери). Далі, перш ніж залишити цей «камінь» для повного застигання і набору міцності, його слід обробити наждаковим папером з великим зерном. Ця операція проводиться через три дні після нанесення розчину на армовану форму.
	Для того, щоб повністю закінчити процес виготовлення штучного каменю, потрібно досить багато часу, так як нанесений на поверхню розчин повинен добре просохнути і набрати необхідну міцність. Тому для повної готовності потрібно чекати не менше 10÷12 днів, а якщо цементний розчин буде наноситися в два чи три тонких шару, то доведеться робити паузу в роботі для просихання кожного з них, і часу для цього потрібно ще більше.
	Коли розчин набере необхідну міцність, «камінь» потрібно буде декорувати, тобто нанести на нього вибраний відтінок. Перед тим, як переходити до фарбування, заготівлю добре очищають – видаляють пил, дрібні присохлі шматочки розчину, а потім і промивають водою.
	Наступним кроком, після того як промита поверхня висохне, її фарбування. Фарбу можна придбати в аерозольному балоні або ж використовувати акриловий складу, що продається у звичайних упаковках, який наноситься за допомогою пензля. Фарба повинна бути нанесена мінімум в два шари, щоб повністю закрити всі поглиблення рельєфного малюнка.
	Щоб надати поверхню природність, необхідно «проявити» рельєфний малюнок, зробити його візуально більш помітним, опуклим. Це виконується за допомогою наждачного паперу середньої зернистості. Після такої обробки виступаючих нерівностей рельєфу «каменю», вони кілька світлішають, а поглиблення залишаються більш темними, затонованими, чим створюється необхідний плавний контрастний перехід.
	Після проведення такої обробки «камінь» ще раз промивається водою і просушується.
	Для того щоб захистити забарвлення «каменю» від ультрафіолетових променів, щоб цей декоративний аксесуар не втрачав свого первісного вигляду, його поверхню необхідно покрити матовим лаком для зовнішніх робіт. Оновлення цього захисного шару рекомендується проводити щорічно, тоді штучний камінь буде прикрашати садовий ділянка довгі роки.
	Залежно від розміру і форми виготовленого «каменю», його можна використовувати для маскування різних елементів, «випадають» із загального стилю ландшафтного оформлення ділянки, але без яких неможливо обійтися (наприклад, люки дренажних або водорозбірних колодязів). Тому перш, ніж вибирати форму майбутнього «валуни», слід заздалегідь визначитися з його місцем установки.

Кілька слів про кладці настінного штучного каменю

Щоб процес виготовлення був повністю осмисленим, необхідно зробити ряд зауважень про особливості кладки штучного каменю на стіни.

• Штучний камінь необхідно монтувати на клей, виготовлений на основі матеріалу, з якого зроблений сам обробний матеріал. В цьому випадку буде гарантовано ідеальне зчеплення декоративного облицювання з поверхнею стіни.
• Кладка може бути безшовної або мати ідеально рівні шви.

Для того щоб дотримати потрібний розмір шва, протягом всієї кладки, використовуються спеціальні силіконові або пластикові смуги-калібратори, якими прокладають ряди оздоблювального матеріалу. Ці елементи видаляються в міру схоплювання розчину, який із швів повністю видаляється. Після того як клей остаточно висохне, зазори швів заповнюються спеціальними затірки.

Безшовний спосіб кладки проводиться в тому випадку, коли планується зробити імітацію монолітного покриття стін каменем.

Шви, звичайно ж, при такому підході все одно існують, але їх роблять максимально непомітними. Щоб отримати таку кладку, необхідно, щоб «камені» ідеально підходили один до одного, як за розміром, так і за рівності країв.

Окремо слід виділити кладку штучних каменів, що мають різні розміри і форми. В цьому випадку шви можуть мати різну товщину і перебувати на різній висоті по відношенню один до одного. Цей варіант кладки можна назвати найбільш складним, так як доведеться ще в процесі виготовлення ретельно продумувати «стикування» оздоблювальних елементів і за кольором, і за формою.

На закінчення слід сказати, що виготовлення і самостійна кладка штучного каменю обов’язково буде цікава і захоплююча для творчих людей, здатних самостійно розробити і реалізувати власні проекти оформлення окремих об’єктів заміського ділянки або поверхонь стін як зовні, так і всередині. Навіть якщо немає абсолютно ніякого досвіду в подібній роботі, але є велике бажання спробувати власні сили на такому терені, не варто відмовляти собі в цьому задоволенні. Тим більше що наші дні в будівельних магазинах нескладно знайти будь-які необхідні для роботи матеріали.