Двосхилий дах: кроквяна система під металочерепицю

Конструкція двосхилого даху для приватних будинків вибирається найчастіше, так як вона є оптимальним варіантом по простоті монтажу і зручності експлуатації, по міцності і надійності, а також по стильовому рішенню. Двосхилий покрівля по-іншому називається вітрової і має два ската, які можуть бути розташовані по відношенню один до одного під однаковим або різним кутом, тобто фронтом може представляти собою рівнобедрений або різносторонній трикутник. Останній варіант все частіше можна зустріти серед новобудов, так як він стає модним стильовим рішенням. І, крім оригінальності, такий дах володіє деякими позитивними особливостями, які спрощують її експлуатацію.

Подібний тип кроквяної системи може використовуватися під всі типи покрівельних матеріалів, але решетування, закріплюється на крокви, для кожного з покриттів має свої параметри.

Двосхилий дах: кроквяна система під металочерепицю якої має свої особливості, повинна бути ретельно вивчена і розрахована ще заздалегідь, перед покупкою матеріалів та проведенням її монтажу. Спробуємо розібратися в цих питаннях.

Різновиди конструкцій двосхилих дахів

Для початку необхідно розібратися, які конструкції двосхилих дахів бувають, так як доведеться вибирати найбільш підходящу для конкретної будови.

• Проста рівнобічна двосхилий конструкція

Найпростіший варіант двосхилого даху – симетричні скати

Цей варіант двосхилим конструкції можна назвати традиційною і найбільш застосовуваним, так як він простий в монтажі і обслуговуванні, а також відрізняється довговічністю і надійністю.

Симетрія в цій системі допомагає досягти рівномірності навантаження на мауерлат і несучі стіни. При правильному виборі перерізу бруса для облаштування кроквяної системи і мауерлата, ці деталі забезпечать необхідний для тривалої експлуатації даху запас міцності. Додаткової надійності конструкції додадуть правильно встановлені стійки, підкоси і затяжки.

Недоліком цієї системи для облаштування всередині горищного простору приміщень є те, що після установки стін і стелі велику площу займають глухі зони в кутових областях конструкції, які залишаються незадіяними.

• Проста асиметрична конструкція двосхилий

Дуже цікаво виглядають будинки з асиметричною двосхилим дахом

Асиметрична двосхилий конструкція відрізняється від традиційної системи тим, що її скати розташовуються під різним кутом. Так, один з них зазвичай становить більше 45 градусів, що дозволяє збільшити корисну площу горищного простору, в якому цілком можна облаштувати житлове приміщення, природно, при належному утепленні.

Ще одним важливим перевагою такої конструкції може стати менший за площею скат, який рекомендовано спланувати з підвітряного боку будівлі, де на даху завжди збирається велика кількість снігу. Невеликий ж за розміром, але з великою крутизною скат не буде затримувати на своїй поверхні великих кучугур.

До недоліку асиметричної конструкції можна віднести більш складний її розрахунок для досягнення рівномірного розподілу навантаження на стіни будинку.

• Ламана двосхилий конструкція

Один скат «ламаний» щоб перекрити прибудову збоку будинку

Цю двосхилий кроквяну систему можна назвати рідкістю, хоча завдяки такому розташуванню скатів у горищному просторі формується досить велика кімната, яка може бути використана під житлове або господарське приміщення.

Крім такої кроквяної системи до ламаним двосхилим конструкції можна віднести і мансардний варіант встановлення крокв.

Обидва ската «изломаны» — очевидний виграш в корисній площі горищного приміщення

Мансардна ламана кроквяна система здатна забезпечити для будови повноцінний другий поверх з просторими кімнатами, а при посиленому утепленні вони можуть використовуватися у будь-який час року.

Основні складові двосхилим кроквяної системи

Тепер розглянемо основні конструктивні елементи кроквяної системи двосхилого даху

На схемі добре підкреслені основні елементи двосхилого даху

• Мауерлат являє собою брус, укладається і закріплюється на несучі довгі стіни будинку. Цей елемент конструкції призначений для розподілу навантаження на стіни, яку дає кроквяна система, що сприяє захисту будівлі від деформації і руйнування.

Мауерлат укладається на стіни для рівномірного розподілу навантаження по них

Брус для мауерлата повинен бути виготовлений з деревини, стійкою до вологи і пошкоджень шкідливими комахами, а також має певну міцність. Це може бути модрина (оптимально) або сосна — вони вважаються найпопулярнішими породами для зведення кроквяної системи. Перетин бруса може становити 120×120,150×150 мм і більше – цей розмір змінюватись в залежності від розмірів конструкції даху і товщини стін.

Кроквяні ноги – основний несучі деталі всієї системи

• Кроквяна нога – це основний несучий елемент системи, формує скати даху. Крокви виготовляються з бруса, дошки або колоди, і розмір матеріалу залежить від параметрів конструкції кроквяної системи, відстані між кроквами, ваги покрівельного покриття і рівня зовнішніх навантажень.

Кобилки служать для подовження стропил при формуванні карнизного звису

• Кобилка — цей елемент обов’язково присутній в кроквяної системі, але він необхідний в тому випадку, коли кроква має недостатню довжину для формування карнизного звису даху. При нарощуванні кроквяної ноги, кобилка монтується на неї внахлест на 450÷500 мм.

З’єднання кроквяних ніг і прогону в конькової області

• Коник — це вершина даху і його формують верхні краю крокв, закріплені між собою і на коньковом прогоні. Наприклад, на малюнку представлено закріплення крокв на конькової дошці, але, крім того, ця частина системи може формуватися і іншими способами:

Кілька прийомів кріплення кроквяних ніг на конику

а) кроквяні дошки скріплюються між собою за допомогою дерев’яних або металевих накладок, які вирізаються за формою конькового кута і закріплюються з двох сторін сполучених крокв;

б) крокви фіксуються на конькової дошці, яка встановлюється на ребро;

в) у цьому випадку крокви закріплюються на конькової дошці і додатково фіксуються з двох сторін дерев’яними або металевими накладками.

Ще кілька способів з’єднання кроквяних ніг і конькового прогону

На цьому малюнку показано з’єднання двох крокв, встановлених внахлест і скріплених між собою за допомогою саморізів або болтів. Інший варіант – це з’єднання крокв на коньковом прогоні під кутом з подальшим посиленням стику з двох сторін накладками з дерева або металу.

Складовою коньковий прогін з двох паралельних дощок

• Коньковий прогін є зв’язуючим елементом для кроквяних ніг. Він може складатися з однієї дошки, бруса або двох дощок.

Прогін, затиснений між накладками.

Прогін встановлюється на стійки, закріплені на лежень, який розташований у нижній частині системи і проходить паралельно коника. Крім цього, він може бути зафіксований між двома накладками, скріпними крокви у верхній частині.

У мансардної, а іноді і в простій двосхилим системі встановлюються бічні прогони, які служать для формування двох’ярусного розташування крокв у мансарді або для додання жорсткості скатах в простій конструкції.

На дахах великої площі кроквяна система посилюється вертикальними стійками

• Стійки — це підпірні вертикальні елементи кроквяної системи, що виготовляються з бруса і встановлюються в різних місцях, залежно від величини і планування горищного приміщення. Їх закріплюють знизу на балки горищного перекриття, які є каркасом для підлоги горища і стелі приміщень будинку, або ж на змонтований по балках лежень:

— в середній частині кроквяної системи — в цьому випадку верхній край стійок підпирає гребінь даху;

— під кроквами, по бічних краях горища.

Стійки роблять конструкцію більш жорсткою і надійною, а також сприяють зняття навантаження зі стін будівлі.

Ці деталі системи можуть також стати елементом каркаса для перегородки горища або для кріплення обрешітки під обшивку стін мансардного приміщення.

Затягування роблять конструкцію кроквяних пар більш надійною

• Затяжка (ригель) — цей елемент встановлюється між двома кроквами, як би стягуючи їх. Затягування може монтуватися в нижній частині крокв, замикаючи трикутник ферми одночасно виконуючи роль балки горищного перекриття, або ж у верхній частині ферми, і при цьому стає підставою для обрешітки під монтаж стельової обшивки. На торцевих сторонах даху, ригель іноді встановлюється в середній частині трикутника.

Цей елемент сприяє зняттю частини навантаження, яку дає дах на стіни споруди. Особливо він необхідний у висячої кроквяної системі, яка буде розглянута нижче.

При довгих кроквяних ногах іл слід посилити знизу підкосами.

• Підкоси — це підпірні елементи, які посилюють конструкцію, що встановлюються зазвичай під кутом в 45 градусів. Їх монтують щоб уникнути прогинів кроквяних ніг, можливих при сильних вітрах або снігових нагрузках. Підкоси можуть бути встановлені в кроквяної системі не тільки на центральній стійці, але і на бічних. Особливо вони важливі для дахів будинків, що зводяться в регіонах зі сніговими зимами і сильними вітрами.

Лежень розташовується знизу паралельно коника і служить опорою для стійок або підкосів

• Лежень — елемент, службовець опорою для центральних і бічних стійок, а також для закріплення підкосів.

Обрешітка – основа для кріплення покрівельного матеріалу

• Обрешітка фіксується на кроквах перпендикулярно їм і призначена для кріплення на ній покрівельного матеріалу. Крок установки розраховується в залежності від типу покриття –так, обрешітка буває рідка, часта і суцільна. Для нашого випадку, про є для металевої черепиці вона розраховується в залежності від поперечної хвилі листа.

Розмірна схема обрешітки для металочерепиці (параметри наведені в таблиці нижче)

Види кроквяних систем двосхилого даху

Двосхилий кроквяна система буває з висячими і наслонними кроквами. Як одна, так і інша схеми можуть бути застосовані для облаштування покрівлі з металочерепиці. Щоб знати, чим вони відрізняються один від одного, і з яких елементів складаються, варто розглянути кожну з них. Тут потрібно відзначити, що в нижче наведених схемах вказані лише основні елементи кроквяних систем, але при необхідності вони можуть бути підсилені додатковими деталями, про які йшлося вище.

Насланні кроквяна система

Двосхилий кроквяна система наслонного типу спирається на внутрішню стіну будівлі

Насланні кроквяна система складається з наступних основних елементів:

1 – Несучі стіни.

2 – Мауерлат.

3 – Стійка, встановлена на лежень.

4 – Кроква.

5 – Решетування.

Насланні система відрізняється від висячих тим, що встановлюється на будова, що має внутрішні капітальні перегородки. Капітальні внутрішні стіни використовуються для закріплення на них лежня, на який встановлюються стійки, підпирають коньковий прогін, з яких скріплюються верхні кінці кроквяних ніг. Потім на крокви фіксуються дошки обрешітки.

Ця конструкція більш популярна, ніж висяча, так як надійна і проста в монтажі.

Висяча кроквяна система

Висячі крокви спираються тільки на бічні стіни будівлі і з’єднуються на конику

Схема висячої кроквяної системи виглядає так, як показано на ілюстрації, і включає такі основні елементи:

1 – Несучі стіни.

2 – Мауерлат.

3 – Кроква.

4 – Решетування.

5 – Затяжка (ригель).

Висяча система крокв монтується на дві зовнішні несучі стіни, на які попередньо закріплюється мауерлат. Цей варіант даху може бути застосований лише в тому випадку, якщо відстань між несучими стінами становить не більше 7000 мм, так як крім них додаткова опора для кроквяної конструкції покрівлі відсутня. Таку систему зазвичай оснащують затяжками, підкріпленими укосами – ці елементи знімуть частину навантаження зі стін будівлі.

Крім наслонних і висячих систем, існують комбіновані варіанти, які включають в себе окремі елементи тієї й іншої конструкції.

Коли кроквяна системи буде обрана, рекомендовано перед покупкою матеріалів, скласти докладний креслення даху з проставленими розмірами — так буде легше обчислити кількість всього необхідного і суму на їх придбання. Крім цього, така схема значно допоможе провести монтажні роботи. Але для того, щоб скласти креслення, доведеться провести деякі розрахунки.

Як розрахувати параметри двосхилим кроквяної системи

Правильно розрахувати параметри елементів для монтажних робіт – дуже важливо. Для цього спочатку рекомендовано скласти список всього необхідного і провести розрахунок покроково. Всі розрахунки слід проводити з запасом в 10÷15%, не допускаючи надмірної економії, яка буде в збиток якості та міцності конструкції.

Якщо цю частину роботи вирішено виконати самостійно, потрібно обов’язково звірятися з технічними документами, розробленими фахівцями, наприклад, розміщеними в СНиП.

Основними напрямками розрахунку будуть три взаємопов’язані величини — крутизна схилу, висота коника над перекриттям і довжина кроквяних ніг. Далі, маючи лінійні параметри, необхідно буде визначитися з перетином матеріалу для крокв. А ось воно вже, в свою чергу, залежить і від випадаючих на кроквяну систему навантажень.

Навантаження на кроквяну систему

Навантаження на кроквяну систему поділяють на три категорії:

• Постійні навантаження. До цієї категорії можна віднести ті, які будуть постійно тримати в напрузі кроквяну систему – вага решетування, утеплювача, якщо він передбачений, покрівельного покриття, вітрозахисною, гідро — і пароізоляційної плівки, кріпильних елементів, оздоблювальних матеріалів для внутрішньої частини горища. Вага всіх елементів і матеріалів, необхідних для покрівельного «пирога», підсумовується, і в середньому повинна вийти оптимальна величина в 40-45 кг/м2. Бажано розрахувати матеріали таким чином, щоб вага 1 м2 не перевищував 50 кг/м2, особливо в тому випадку, якщо використовується система даху з висячими кроквами.
• Короткочасні навантаження. Такі навантаження виникають періодично і можуть мати різний вплив на конструкцію. До них відносяться такі дії:

— снігове і вітрове навантаження;

— вага людей при ремонтних роботах;

— температурні кліматичні впливи;

— можливі навантаження від ожеледі.

Ці зовнішні навантаження лежать у великій залежності від особливостей регіону споруди. Крім того, їх розмір прямо залежить і від крутизни скатів. Так, наприклад, на пологих схилах вирішальну роль буде грати снігове навантаження. Із зростанням крутизни покрівлі вплив снігового тиску зменшується, але натомість зростає залежність від вітрового впливу. На схилах крутизною понад 60 градусів снігове навантаження і зовсім списується з рахунків, але зате парусність даху зростає в рази, і вітер стає домінуючим зовнішнім впливом.

При розрахунках явно була недооцінена снігове навантаження на дах

Дані для розрахунків можна знайти в СНиП 2.01.07 — 85*«Навантаження і впливи» в розділах «Снігові навантаження» і «Вітрові навантаження». При цьому необхідно враховувати не тільки регіон розташування будинку, але і місце його будівництва — низина або височина, окремо стояча будівля або оточене іншими будівлями.

Зручний алгоритм розрахунку навантажень буде наведено трохи нижче.

• Особливі навантаження. До цієї категорії відносять такі фактори, як сейсмічні впливи, ураганний вітер, що деформаційні процеси внаслідок осідання ґрунту, які зазвичай називають форс-мажорними обставинами. Передбачити все неможливо, і для того щоб дах витримала всі ці випробування, рекомендовано закладати додатковий запас міцності при придбанні матеріалів і монтажі конструкції.

Якщо дах буде встановлюватися на стару будівлю, необхідно розрахувати несучу здатність фундаменту і стін, так як нова дах може мати більшу вагу, ніж стара. Подібні розрахунки можуть професійно здійснити тільки фахівці, але зробити такі обчислення необхідно в обов’язковому порядку, інакше доведеться не тільки міняти дах, але і проводити ремонт усієї будівлі. Фахівцям при цьому необхідно буде надати проект даху, в якому будуть вказані всі її параметри.

Кут нахилу скатів кроквяної системи і висота коника

Кут розташування скатів даху визначається вибором покрівельного матеріалу, так як кожен з них вимагає персонального розрахунку. Часто сам виробник конкретної марки покриття дає необхідні рекомендації, але якщо говорити про загальні вимоги, наприклад, для нашого випадку — металочерепиці, то для неї кут нахилу повинен становити не менше 20 градусів.

Залежність розмірів горищного приміщення від кутів схилу

Збільшення кута нахилу значно розширить простір горища, але для зведення такого даху потрібно більше будівельних матеріалів і, звичайно ж, значно зросте вартість будівлі.

Отже, будь-яку двосхилий кроквяну систему, неважливо, симетричну або немає, можна представити у вигляді трикутника.

Креслення, яке допоможе нам при розрахунках

Його вершини:

— точка «а» – це зовнішня точка перетину крокви з мауерлатів. До цієї вершини прилягає кут «А», що визначає крутизну схилу покрівлі.

— точка «b» — вершина коника.

— точка «с» — перетин прямовисної лінії від коника з перекриттям илди просто верхнім рівнем стіни.

Відома вихідна величина – «D» довжина підстави трикутника. Для симетричної даху – це половина прольоту. Для асиметричних варіантів може бути і інший, це нескладно визначити.

«Н» — висота коника над підставою (перекриттям);

L – довжина стропильної ноги, яка при бажанні може бути збільшена на величину «m» для формування карнизного звису.

За відомим тригонометричним співвідношенням:

Н = D × tgA

Таким чином, можна або від заданого значення кута А визначити висоту гребеня, або ж, навпаки, заздалегідь плануючи певну висоту горищного приміщення, визначитися з крутизною схилу.

Все це дозволяє легко зробити розміщений нижче калькулятор. Змінюючи значення кута «А» можна прийти до оптимального значення висоти «Н».

Калькулятор розрахунку висоти коника

Довжина кроквяних ніг

Щоб розрахувати довжину кроквяних ніг для конкретної системи даху, найлегше скористатися теоремою Піфагора. Дві сторони прямокутного трикутника (катети «D» та «H») вже відомі, і залишилося знайти тільки гіпотенузи «L», тобто, власне, довжину крокви.

L = √ (D 2+ Н2)

Можна, при бажанні, додати «доважок» «m» для створення карнизного звису.

Все це дозволяє швидко і точно розрахувати розміщений нижче калькулятор.

Калькулятор розрахунку довжини кроквяної ноги

Тут необхідно зробити уточнення. Як правило, найбільша довжина стандартного бруса — 6000 мм, тому для карнизного звису, можливо, доведеться подовжувати до потрібного розміру «собі кобилкою».

Приклад зрощування бруса

Якщо нарощується тільки звис, кроква та «кобилка» можуть сращиваться різними способами — скручуванням через дві накладки, встановлені з двох сторін стику, діагональних, зубчастим, ступінчастим та іншими способами з’єднань. Потрібно знати, що, чим більше приєднуваний відрізок, тим більший напуск повинен бути передбачений.

Кобилки для формування карнизного звису

Розрахунок кроку і перерізу крокв

Тепер, коли стало зрозуміло, як розрахувати довжину кроквяної ноги, слід розібратися, яке перетин повинні мати крокви, а також на якій відстані один від одного їх встановлювати.

Крокви встановлюють з певним кроком, і чим він менший, тим нижче розподілене навантаження

Тут доведеться провести розрахунки навантаження на всю кроквяну систему, на квадратний метр площі, а від неї – розподіленої, що припадає на погонний метр кроквяної ноги.

Розподілене навантаження буде тим нижче, чим частіше встановлені крокви. Значить, «погравши» з отриманими значеннями і кроком встановлення крокв можна знайти оптимальний варіант, що забезпечує прийнятну навантаження (вона у всякому разі не повинна перевищувати 175 кг на погонний метр).

Це значення дозволить увійти в таблицю, щоб вже визначитися щодо неї з необхідним перерізом кроквяних ніг

Для розрахунку розподіленої навантаження нижче розміщено зручний калькулятор. Він врахує і вест кроквяної системи з покрівельним покриттям і зовнішню (вітрове і снігове) навантаження. І кут ската даху.

Калькулятор розрахунку розподіленої навантаження на кроквяну ногу

Першим кроком по прикладеним картах-схемах необхідно визначити зони свого регіону за рівнем снігового і вітрового навантаження.

Зонування території Росії за рівнем снігового навантаження

Зонування території Росії за ступенем вітрового тиску

Далі, доведеться оцінити ступінь закритості ділянки будівництва. При цьому беруть до уваги, що штучні або природні перешкоди для вітру повинні знаходитися не далі, ніж в радіусі, рівному 30×h, де h – це висота будинку по коньку. Наприклад, для п’ятиметрового будинку приймається коло радіусом 150 метрів.

Крок встановлення крокв – величина в даному випадку змінна, і змінюючи її можна домогтися оптимального розподілу навантаження.

З отриманим значенням заходимо в таблицю. Як їй користуватися – наочно показано стрілками.

Таблиця перерізів пиломатеріалів для крокв і принцип користування нею

На прикладі показано, що для навантаження 75 кг/пог.м і довжині крокв 5 м підходять пиломатеріали перетином, зазначеним у цій рядку зліва.

Параметри інших пиломатеріалів

Деякі дерев’яні елементи конструкції розраховуються відповідно до товщини кроквяних ніг, наприклад коньковий прогін, так як стропила повинні бути на ньому надійно закріплені. Інші деталі зазвичай виготовляються з наступних брусків і дощок:

• Мауерлат – брус від 120×120 до 150×150 мм і більше.
• Затягування зазвичай виконується з дошки перетином від 30×150 до 45×150 мм.
• Стійки і підкоси — з бруса перерізом 100×100, а іноді навіть 120×120 мм.
• Лежень. Його переріз повинен бути дорівнює перерізу стійки, так як вона буде закріплюватися саме на нього.
• Товщина дошки для обрешітки варіюється від 20×100 до 25×150 мм — цей параметр буде залежати від ваги і інших особливостей покрівельного матеріалу.

Послідовність монтажу кроквяної системи під металочерепицю і настилу покрівлі

Якщо кроквяна система буде встановлюватися на щойно зведений будинок, а на балках перекриття ще не настелено підлогу, то перед початком робіт, для зручності і безпеки їх виконання необхідно влаштувати тимчасовий настил з дощок.

Послідовність монтажу кроквяної системи під металочерепицю може дещо різнитися, але завжди складається з наступних основних етапів.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Першим кроком на стіну будови настилається гідроізоляційний матеріал. Зазвичай для цього вибирається руберойд, який закріплюється на мастику або просто укладається «насухую». Гідроізоляція монтується тільки на цегляні або кам’яні стіни, на дерев’яні її не укладають.
	Мауерлат може закріплюватися до стіни двома способами. В першому варіанті — на різьбову шпильку, вмурованную в армуючий бетонний, що проходить по верху стіни пояс. У цьому випадку гідроізоляція і мауерлат надівається на неї зверху. Для цього в брусі просвердлюються отвори діаметром, що перевищує діаметр шпильки на 2÷2,5 мм.
	Інший варіант — кріплення проводиться розпірними анкерними болтами. Під них висвердлюється отвір потрібного діаметру – прямо через брус мауерлата в бетонний пояс обв’язки. Після установки анкера затягуються, чим забезпечується надійна фіксація мауерлата на стіні.
	Зверху мауерлата, після його закріплення, можуть залишитися стирчать кінці шпильок або анкерних болтів. Щоб вони не створювали перешкод при подальшому монтажі кроквяних ніг, їх рекомендовано зрізати з допомогою шліфмашинки. Наступним кроком на мауерлаті проводиться розмітка, по якій буде проводитися врізка кроквяних ніг.
	На підготовлених по довжині кроквах, виробляються запили, які заглиблюються в дошку на не більш, ніж на ⅓ її ширини. Цим вирізом кроквяна нога повинна щільно встати на зовнішній край мауерлата.
	Якщо передбачається провести жорстке кріплення кроквяних ніг до мауерлату, то по розмітці на брус можна прикрутити за два металевих куточка, між якими і буде зафіксовано за допомогою саморізів або наскрізного болта кроква. Однак, процес остаточного закріплення слід проводити вже після того, коли пара буде з’єднана в гребеневої частини.
	Замість жорстко фіксують куточків для фіксації крокв до мауерлату може бути використано ковзне кріплення, яке зберігає конструкцію даху від деформації при усадці стін будинку, так як у крокви буде можливість зміщуватися, компенсуючи ці коливання. Такий підхід найчастіше застосовується в тому випадку, якщо стіни являють собою дерев’яний зруб, дає на перших порах сильну усадку.
	Наступним кроком пара крокв приміряється, підганяється і закріплюється в гребеневої частини одним з вищеописаних способів. Їх скріплення можна зробити після установки на мауерлат або ж на землі, а потім підняти і встановити в призначене для них місце. Зазвичай спочатку монтуються крайні пари, що межують з фронтонами, а потім між ними натягують шнур, який позначить лінію для інших кроквяних пар.
	Після того як всі кроквяні пари будуть виставлені і тимчасово зафіксовані на мауерлаті в нижній частині, їх необхідно жорстко скріпити коньковим прогоном, який монтується під сполученими кроквами. Кожна з кроквяних ніг (пара) закріплюється до прогону з двох боків металевими куточками.
	Після досягнення необхідної жорсткості верхній частині системи, кроквяні ноги міцно закріплюють до мауерлату. Потім, в нижній частині конструкції на кожну з кроквяних пар встановлюються затяжки. Після цього на них визначається середина, до якої буде фіксуватися стійка, подпирающая коник. З обох сторін стійки закріплюються підкоси — вони також додадуть цим своєрідним кроквяних ферм необхідну міцність і стійкість.
	Кроквяні ферми в зборі можна виготовляти і на землі, а потім в готовому вигляді піднімати на висоту і встановлювати по розмітці. Але в цьому випадку поодинці не впоратися з роботою, тому будуть потрібні кілька помічників. Готові ферми повинні мати достатню жорсткість, щоб при піднятті їх на стіни вони не деформувалися. Тому, їх надійно зміцнюють стійками, бабою і укосами. Кожна з ферм після підняття на висоту виставляється і тимчасово закріплюється до мауерлату дошкою-підпорою. Після зв’язування ферм поздовжніми прогонами ці підпірки можна буде прибрати.
	Наступним кроком крокви подовжуються кобылками, які сформують звис (якщо, звичайно, карнизний звис заздалегідь не закладався в довжину кроквяних ніг).
	Далі на кроквяну систему настилається гідроізоляційна мембрана. Якщо вона придбана в рулонному варіанті, то її настил починається від карниза, поздовжніми горизонтальними смугами. Кожне наступне верхнє полотно укладається на нижню із забезпеченням нахлеста на 100÷150 мм. Фіксується матеріал до крокв за допомогою степлера і скоб. Якщо застосовується дифузійна мембрана, необхідно стежити за правильністю її положення – сторона з маркуванням повинна дивитися в бік вулиці. Зверху гідроізоляції, також до кроквяних ніг, саморізами прикручуються рейки, контррейки, які притискають мембрану, а також задають необхідний вентиляційний зазор над нею.
	Наступним кроком рекомендовано оформити конструкцію покрівельного звису. Для цього на торцеві сторони крокв закріплюється вітрова дошка. Зверху неї, на крокви і контррейки, монтується перша рейка обрешітки.
	На першу дошку решетування, на відстані 1000 мм один від одного, або під неї на кроквяні ноги відразу закріплюються тримачі для жолоба водостоку. Потім на першу дошку решетування рекомендовано встановити вітрову металеву планку, яка захистить деревину від потрапляння на неї вологи.
	Потім, на стіні відбивається лінія, за якою закріплюється брус. На нього і на нижній торець вітрової дошки закріплюється матеріал обшивки. При цьому не забувають залишати зазори для вентиляції або ж вбудовують у суцільну обшивку перфоровані софіти.
	Далі на контробрешетку закріплюються дошки обрешітки. В схемах зазвичай проставляється відстань між серединами сусідніх дощок. Тут потрібно звернути увагу на те, що відстань між карнизної дошки обрешітки і подальшої дещо менше (на 25-30%), ніж між тими, що закріплюються вище. Для полегшення роботи можна виготовити калібрувальні рейки потрібної довжини, з урахуванням кроку і ширини дошки обрешітки – так справа піде набагато швидше. Рейки укладаються на кроквяні ноги з двох сторін дошки обрешітки, дошка встановлюється але ним – і відразу можна починати кріплення її саморізами (цвяхами).
	Наступним кроком проводиться укладання і кріплення металевої черепиці. Робота може здійснюватися двома способами, в залежності від розміру листів матеріалу. Якщо листи мають невелику висоту і повинні бути укладені в кілька рядів, то їх монтаж здійснюється від карниза. Спочатку укладається внахлест на одну хвилю і закріплюється листи першого ряду. Потім внахлест на встановлену ширину, в залежності від черепичного рельєфу, на нижній ряд листів монтується другий ряд матеріалу. Причому, монтаж кожного ряду проводиться з однією і тією ж боку ската. Так встановлюються ряди металочерепиці до конька. При цьому потрібно враховувати, що на конику повинен утворитися зазор між двома критими скатами розміром 50÷70 мм – він необхідний для вентиляції покрівельного «пирога».
	Якщо листи металевої черепиці покривають скат по всій довжині від коника до карнизного звису, то монтаж буде проходити набагато легше. Перший лист матеріалу укладається і вирівнюється по краю схилу, потім закріплюється. Наступний лист монтується внахлест на перший на одну хвилю – і так виробляється установка всього іншого покриття. У цьому випадку на конику також залишається зазор для вентиляції.
	З торцьового боку скатів, по завершенню монтажу металевої черепиці, закріплюються вітрові планки. Вони укладаються внахлест на покрівельний матеріал на 100÷120 мм.
	Завершальним етапом робіт проводиться монтаж конькового елементи, на внутрішні краї якого закріплений повітропроникний ущільнювач. Можуть застосовуватися й інші конькові елементи, але головне, щоб забезпечувалася вільна вентиляція підпокрівельного простору.
	Закріплення всіх металевих елементів на решетуванні здійснюється з допомогою спеціальних саморезов, мають гумово ущільнювальне кільце під прес-шайбою. Подібні саморізи з шестигранною головкою на 10 виробляються в різних кольорах, тому буде зовсім нескладно підібрати їх під вибраний відтінок металевої черепиці.
	Після того, як покрівельний матеріал закріплений, можна, не боячись дощу і не поспішаючи, переходити до монтажу утеплювального матеріалу. Найчастіше для горищного приміщення використовується мінеральна вата, найкраще – базальтова, як найменш гігроскопічна. Мати укладаються між крокв, і товщина утеплювача повинна бути такого ж розміру, як і висота бруса кроквяних ніг або ж на 5÷8 мм менше. При необхідності (за результатами проведених розрахунків) може використовуватися і двошарове утеплення. При цьому після укладання першого шару термоізоляції монтується решетування перпендикулярно крокв, між напрямними якої вже укладається другий шар.
	Поверх утеплювача закріплюють пароізоляційну мембрану, починаючи від підлоги і поступово піднімаючись вгору. Якщо пароізоляційний матеріал придбаний в рулонах, то його настилають внахлест на 150÷200 мм. Всі стики в обов’язковому порядку герметизуються спеціальним водостійким скотчем, щоб не залишати лазівок для проникнення вологи зсередини.
	Далі, пароізоляція фіксується рейками, які закріплюються на крокви. На ці контррейки згодом монтується обшивка горищного приміщення — це може бути пластикова або дерев’яна вагонка, листи гіпсокартону або фанери (ОСП). Якщо планується монтувати матеріал обшивки вертикально, то зверху вже закріплених контррейок встановлюють горизонтальну обрешітку. Одним словом, напрямні решетування повинні бути перпендикулярні напрямку оздоблювального матеріалу – можливі різні варіанти, які залежать від кількості шарів утеплювального матеріалу і кінцевої орієнтації напрямних елементів. Але в будь-якому випадку між пароізоляційною плівкою і обробкою залишається зазор хоча б 10÷15 мм.

Підсумовуючи публікацію, можна резюмувати, що зведення кроквяної системи – дуже непростий процес, як на розрахунках, так і в практичному монтажі. Тому при найменших сумнівах у власних можливостях його краще довірити фахівцям з великим досвідом в даній роботі. Тільки в цьому випадку дах буде міцною і надійною.

На завершення – цікавий відеосюжет про монтаж двосхилим кроквяної системи саме під металочерепицю.

Відео: зведення двосхилим кроквяної конструкції під покрівлю металочерепичної