Вентиляція у ванній кімнаті і туалеті

Вентиляція у ванній кімнаті і туалеті є неодмінною умовою, так як саме в цих приміщеннях підвищена загальна вологість повітря і зазвичай присутні неприємні запахи. Якщо вентиляційна система не встановлена або працює недостатньо ефективно, то в кімнатах санвузли не тільки буде зберігатися стійкий запах, але і швидко створиться сприятливий мікроклімат для розвитку цвілі і грибка, з якими боротися дуже складно.

Всім відомо, що пар і нагріте повітря піднімаються вгору, і якщо вони не будуть знаходити виходу, то більша частина випарів сяде на поверхні стелі та верхньої частини стін, де найчастіше можна побачити чорні плями колоній мікрофлори. Не можна забувати про те, що будь грибок розмножується спорами, які викидаються в повітря. Разом з повітрям потім вони вдихаються домочадцями, і це може призвести до появи алергічних реакцій, хвороб дихальної системи, астмі та інших серйозних недуг.

Тому рекомендовано, не чекаючи утворення перших проявів вогкості і згаданих її наслідків, встановити вентиляційну систему, а потім підтримувати її в чистоті.

В основному, питання про проведення ефективної вентиляційної системи постає перед власниками приватних будинків, так як у багатоповерхівках це заздалегідь закладається в проект будівлі, і вентканали розведені в приміщення санвузла та кухні. Втім, і для господарів квартир інформація може бути корисною – не завжди «штатна» система вентиляції повною мірою справляється зі своїми обов’язками, і в її роботу потрібно внести певні корективи.

Типи систем вентиляції

Перш за все, слід ознайомитися з існуючими системами вентиляції приміщень.

Вентиляційні системи підрозділяють на два основних типи — природну і примусову.

• Природна вентиляція працює тільки за рахунок вільного переміщення повітря з області підвищеного тиску до більш низького, тобто без застосування спеціальних приладів і пристроїв. Саме такий тип вентиляції запроектований у квартирах більшості багатоповерхових будинків. Розмір вентиляційних вікон (віддушин) у ванній і туалеті (окремих або суміщених) і на кухні, конфігурація і проникна здатність вентиляційних стояків розраховані таким чином, щоб створювалось природне переміщення повітря від житлових приміщень з потрібним об’ємом повітрообміну.

• Примусова вентиляція передбачає встановлення вентиляторів. Дуже часто саме така система встановлюється в санвузлах та на кухнях приватних будинків. Однак, деякі власники житла у багатоповерхівках, бажаючи поліпшити провітрювання приміщень, встановлюють вентилятор і в умовах квартири.

Крім цього, примусові вентиляційні системи поділяють в залежності від їх основних функцій, на наступні типи:

• Витяжна вентиляція. У цій системі піднімається під стелю повітря за допомогою вентилятора втягується і виводиться по спеціальним каналам на вулицю. Зазвичай таку схему застосовують у комплексі з природною вентиляційною системою. Це – найпоширеніший варіант умов для приватного будівництва.

Наприклад, на даній ілюстрації представлений варіант природної вентиляції, що здійснюється за допомогою надходження повітря з вулиці, з подальшим його примусовим відводом через кухню і приміщення санітарного призначення.

• Припливна вентиляція – у цій системі вентилятор працює на подачу повітря, а його вихід для повного циклу провітрювання здійснюється природним шляхом через вентиляційні канали. На практиці в житловому будівництві подібна схема застосовується нечасто – тут важливіше створити умови для ефективного виходу повітря назовні в необхідному обсязі.
• Припливно-витяжна система передбачає і нагнітання повітря в приміщення, і його примусовий відвід з них. Характерна для об’ємних споруд, для будинків великої площі, в яких можливостей природного припливу і відтоку повітря явно недостатньо.

Типи вентиляторів

Так як найефективнішою для житлового будинку є саме витяжна система вентиляції з природним приплив повітря через «чисті» житлові приміщення і примусовим його отводимо через кухню і санвузол, варто кілька слів сказати про витяжних вентиляторах. Вони поділяються на типи відповідно до місць їх установки — це осьові, канальні, дахові і радіальні.

• Осьові настінні (накладні) вентилятори.

Осьовий вентилятор складається з корпусу, що має вигляд циліндра, усередині якого розташовано колесо з консольними лопатями, встановлений на осі електродвигуна. При обертанні лопаті захоплюють повітря і активізують його відведення з приміщення.

Цей тип приладу закріплюється у вікні вентиляційного каналу на стіні (або стелі) ванною або туалету. Він дуже просто монтується за рахунок продуманої конструкції, і досить естетично виглядає, тому його можна назвати самим популярним для установки як в приватному будинку, так і в квартирних умовах.

• Канальні вентилятори

Осьові канальні вентилятори використовують в побутовій практиці не так давно і не так широко, як накладні осьові, так як їх самостійний монтаж досить складний. Однак, іноді без них не можна обійтися, наприклад, у тих випадках, коли площа вентильованого приміщення становить більше 15 м2.

Канальні вентилятори встановлюють і в тих випадках, коли хочуть знизити рівень шуму від роботи приладу в приміщенні санвузла або інших приміщеннях приватного будинку.

Цей тип вентилятора може бути встановлений на різних ділянках вентиляційного каналу. Його розташовують у спеціальному коробчатому корпусі, або ж він може сам бути з’єднувальним елементом для двох частин труби вентиляції. Дуже важливо, щоб до приладу був забезпечений вільний доступ, так як його необхідно періодично чистити і змащувати.

Повітроводи, які встановлюються канальні вентилятори, бувають трьох типів — це гнучкі, напівтверді і жорсткі.

Гнучкі канали монтуються досить легко, тому їх найчастіше обирають. Однак, вони менш надійні, і їх термін служби набагато менше, ніж у жорстких або напівжорстких повітроводів. Дбайливий господар, безумовно, зробить вибір на користь надійності.

• Радіальні вентилятори

Радіальний вентилятор складається з двигуна, розташованого на осі обертання колеса з лопатями, яке вміщено в закритий металевий короб, що має характерну спіралевидну форму.

Під час роботи лопаті вентилятора починають обертатися, захоплюючи повітря з приміщення, який від вентилятора потрапляє через вихідний отвір кожуха в воздуховод.

Для встановлення в житлових будинках рекомендується вибирати радіальні вентилятори з лопатками-лопатками загнутими назад. Хоча у них і дещо нижчі показники створюваного напору, такі прилади відрізняються кращою «лінійністю» в регулюваннях, великим робочим діапазоном і, що найголовніше, не настільки гучні, порівняно з вентилятори з лопатками, загнутими вперед.

Радіальні вентилятори добре переносять підвищені навантаження і досить економічні в експлуатації.

• Дахові вентилятори

Як можна зрозуміти вже з назви цих приладів, вони встановлюються на дахах багатоквартирних та приватних житлових будинків.

У конструкцію дахового вентилятора входять такі елементи, як двигун, колесо з лопатями на осі обертання, віброізолюючі (демпферні) прокладки, пристрій для авторегулювання.

Даховий вентилятор може мати осьову, многолопастную або радіальну конструкцію. Остання найбільш затребувана, так як найменш вибаглива і забезпечує високу продуктивність при мінімальних витратах на електроенергію.

Вентиляційні примусові системи можуть працювати як в автоматичному, так і в ручному режимі, мати один рівень прокачування або кілька швидкостей.

• Нерегульована вентиляція має тільки два режимних положення: «включено» і «вимкнено».
• Більш гнучкою стане система, що має декілька швидкостей, які вибираються перемикачем.
• Найбільш економічні в експлуатації вентилятори з регульованим числом обертів, в яких лопатевого колеса надається швидкість обертання, соответствщая необхідної поточної навантаженні на систему. Зміна швидкості відбувається досить плавно, з допомогою спеціальних автоматичних блоків контролю і управління.

Основні нормативи і вимоги до організації вентиляції

Саме час перейти до питання вибору необхідного вентилятора для ванної та туалету. Але відразу ж постане головне питання про його найважливішою характеристикою – продуктивності, тобто можливості прокачати певний об’єм повітря в одиницю часу.

В цьому аспекті розібратися буде складно, якщо для початку ознайомитися з основними нормативами по організації вентиляції в житловому будинку або квартирі.

Спиратися в цьому питанні необхідно на основний керівні документи — відповідних розділах та додатках СНиП 41-01-2003 («Опалення, вентиляція і кондиціювання») та СНиП 2.08.01-89* («Житлові будівлі»).

Згідно з вимогами цього документа примусова штучна вентиляційна система повинна бути встановлена у тих приміщеннях, де вона необхідна по санітарним нормам, але природна вентиляція, тобто вікно або кватирка, у них відсутній або звичайного провітрювання недостатньо.

Щоб не відсилати читача до таблиць СНиП, нижче наведена узагальнена інформація, яка потрібна для розрахунку вентиляції.

Тип приміщення	Норми вентиляції		Примітки
	Приплив повітря ззовні	Витяжка повітря назовні
Приміщення житлової зони	Кратність повітрообміну – не нижче 0,35/год, але при цьому надходження не менше 30 м3 на людину.	—	Розрахунок ведеться від загального обсягу всієї квартири (будинку) або від кількості реально проживаючих людей
	3 м3 на кожен 1 м2 площі житлових приміщень	—	Розрахунок ведеться від площі житлових приміщень будинку
Кухня	Приплив з приміщень житлової зони
· з електроплитою	—	Не менш 60 м3/годину
· з 2-х конфорочні газовою плитою	—	Не менш 60 м3/годину
· з 3-х конфорочні газовою плитою	—	Не менше 75 м3/годину
· з 4-х конфорочні газовою плитою	—	Не менше 90 м3/год
Ванна	Приплив з приміщень житлової зони	Не менше 25 м3/годину
Вбиральня окрема	Приплив з приміщень житлової зони	Не менше 25 м3/годину
Санвузол суміщений (ванна + туалет) індивідуальні	Приплив з приміщень житлової зони	Не менше 50 м3/годину

Є в СНиП, безумовно, норми і для більш специфічних відвідувань: сушарок, прасувальних, виділених пралень та інших. Але в контексті цієї статті вони нас не особливо цікавлять – будемо говорити про середньостатистичних квартирах або будинках. Можна цілком обмежитися наведеними вище значеннями.

Але для чого нам необхідно знати показники припливної природної вентиляції в приміщеннях житлової зони? А справа в тому, що квартиру або будинок слід розглядати як єдиний збалансований «організм». Щоб вентиляція була ефективною, і приміщення ванної, туалету і кухні постійно провітрювалися надходять з житлової зони повітрям, витяжні пристрої, встановлені в них, повинні зуміти впоратися з цим завданням. Простіше кажучи, обсяг вытягиваемого повітря ніяк не може бути менше, ніж надходить. Є таке поняття, як рівняння повітряного балансу, і при підборі вентиляційних установок необхідно прагнути до його максимальному дотриманню.

∑Qприт. = ∑Qвыт.

∑Qприт.– необхідний сумарний обсяг повітря, що надходить з приточною вентиляцією.

∑Qвыт.– необхідна продуктивність витяжної вентиляції.

Недотримання цієї рівності в ту або іншу сторону може викликати небажані наслідки – застій повітря, проникнення запахів з кухні, а ще гірше — з вбиральні, у житлові кімнати, накопичення вогкості по кутах або на віконних укосах, неприємні протяги і інші негативні явища.

Постійно запотевающие вікна – ознака поганої вентиляції приміщень

Вічно волога поверхня скла на вікнах – це перемоги, лише зовнішній ознака досить серйозної проблеми. Чому запотівають вікна, і що необхідно зробити в цьому випадку – читайте у спеціальній публікації нашого порталу.

Щоб визначитися з правою частиною нашого рівняння, доведеться провести розрахунки для необхідного припливу повітря.

Найбільш правильним підходом стане розрахунок за трьома параметрами – за санітарними нормами на кожного проживаючого, по кратності повітрообміну за обсягом всього будинку або квартири, і за нормативами на кожен метр площі житлових приміщень. Потім залишиться порівняти отримані результати та вибрати максимальний показник – він і стане необхідним значення припливу повітря для якісної вентиляції.

Ну а потім, виходячи з отриманого значення, можна буде перейти до розподілу обсягів примусової витяжної вентиляції, щоб домогтися потрібного рівності.

Наприклад, розрахунок для будинку загальною площею 120 квадратних метрів.

Є проблеми з підрахунком площі приміщень?

Зазвичай площа найпростіше взяти з наявного плану будинку. Якщо з якихось причин немає, але доведеться обчислити її самостійно. У спеціальній публікації порталу розглянуто різні приклади підрахунку площі – від самих простих прямокутних приміщень до кімнат незвичайної складної конфігурації, і розміщені зручні онлайн-калькулятори для швидкого і точного розрахунку.

Для зручності підрахунків можна скласти невелику таблицю:

Приміщення будинку	Приплив повітря ззовні			Витяжка на вулицю
Інші дані і хід розрахунків	За санітарними нормами на проживаючих людей	По кратності повітрообміну від загального обсягу приміщень	За нормами на 1 м2 корисної площі	Встановлений мінімум	Необхідно в реальний умовах
Кількість проживаючих	5 чол.	—	—	—	—
Вітальня	—	21 м2	21 м2	—	—
Спальне 1	—	16 м2	16 м2	—	—
Спальне 2	—	14 м2	14 м2	—	—
Дитяча	—	17 м2	17 м2	—	—
Їдальня	—	15 м2	15 м2	—	—
Кухня (газова плита 4 конфорки)	—	12 м2	—	90 м3 /годину	150 м3 /годину
Передпокій	—	5 м2	—	—	—
Хол	—	9 м2		—	—
Коридор	—	3 м2	—	—	—
Ванна	—	6 м2	—	25 м3/годину	50 м3 /годину
Санвузол	—	2 м2	—	25 м3/годину	50 м3 /годину
Площа в сумі	—	120 м2	83 м2	—	—
Висота стель	—	3,1 м	—	—	—
Обсяг в сумі	—	120 × 3,1 = 372 м3	—	—	—
Встановлена норма	30 м3/годину	0,35/год	3 м3/1 м2	—	—
Розрахунок	5 × 30 = 150	372 × 0,35 = 130,2	83 × 3 = 249	90 + 25 + 25 = 140	150 + 50 + 50 = 250
Потреба за нормами	150 м3/годину	130,2 м3/годину	249 м3/годину	140 м3/годину	250 м3/годину

Отже, з трьох розрахованих значень приймаємо максимальне – 249 м3/год, так як воно в повній мірі відповідає всім умовам. Округляємо його до 250 м3/год, і приводимо до цього значення сумарну продуктивність витяжної вентиляції на кухні, у ванні та в санвузлі.

Кухні слід віддати більше – у неї більш значна площа і норми вентиляції в цьому приміщенні жорсткіше. У нашому випадку їй можна відвести 150 м3/год. Це може бути сумарно вентиляція + кухонна витяжка, але тільки в тому випадку, якщо витяжка працює з виведенням повітря назовні, а не за принципом рециркуляції.

Решта 100 м3/год можна рівномірно розподілити між ванною і туалетом (якщо планується установка індивідуальних для кожного приміщення осьових вентиляторів). Або ж, у тому випадку, коли ці приміщення об’єднані однією витяжною системою, можна встановити загальний канальний або радіальний вентилятор відповідної продуктивності. Очевидно, що таких обсягів витяжної вентиляції цілком достатньо в порівнянні з мінімальними нормами, навіть з непоганим запасом.

Отже, всі умови в повній мірі виконані, і необхідна продуктивність вентиляційної установки теж вже визначена.

Інші критерії вибору вентилятора для ванної та туалету

Дуже важливо знати, на що ще потрібно звернути увагу при виборі витяжного вентилятора для кімнат санвузли, крім його продуктивності. До таких критеріїв відносяться наступні технічні та експлуатаційні параметри:

• Рівень створюваного шуму при роботі. Функціонування будь-якого вентильованого приладу супроводжується механічним і аеродинамічним шумом. Ці звукові коливання поширюються по повітряному середовищі, по воздуховодам і поверхонь стін всередині яких вони прокладені.

Механічний шум виникає від вібрації колеса з лопатями, електродвигуна і кожуха, в який встановлена вся конструкція.

Аеродинамічний шум з’являється як наслідок вихреобразования всередині кожуха у лопатевого колеса, на вході і виході повітря при його русі по воздуховодам, а також під час трапляються пульсацій.

Підвищена вібрація і шум вентиляційної установки здатні негативно впливати на самопочуття мешканців квартири або будинку.

Тому для вентиляторів, що встановлюються в житлових приміщеннях, існують певні обмеження створюваного шумового тиску, а сам цей параметр обов’язково вказується в паспорті виробу (часто – навіть у певному діапазоні видалення від приладу).

Якщо купується вентилятор з можливістю регулювання частоти обертання двигуна і, відповідно, продуктивності, то слід віддати перевагу приладу, який впорається з необхідним завданням витяжки необхідного об’єму повітря не на своєму максимумі, а приблизно на 0,5 ÷ 0,7 від своїх закладених можливостей. Так і техніка прослужить довше, і рівень шуму значно знизиться – високі обороти найчастіше і є основною причиною шумів.

Слід зауважити, що на багато вентилятори виробники встановлює спеціальні шумоглушники тієї або іншої конструкції – обов’язково врахуйте це при виборі.

Ще одним важливим моментом зниження рівня шумів є монтаж вентилятора з передбаченими прямолінійними ділянками для стабілізації потоку повітря, знижують турбулентні явища. Для канального або радіального вентилятора подібні ділянки бажано залишати з обох сторін (для осьового, зрозуміло, це дотримати повною мірою неможливо). Довжина кожної такої ділянки повинна складати не менше 1,5 зовнішнього діаметру робочого колеса (турбіни).

• Функціональність вентилятора. Витяжні вентиляційні системи можуть бути автоматичними або стандартними.

Осьові звичайні вентилятори можуть працювати від ручного включення, або ж їх вбудовують в загальну систему освітлення приміщення, тобто при включенні світла, включається і витяжний вентилятор.

Останній варіант більш зручний і економічний, але тут потрібна деяка обачність, щоб при вимкненому приладі не страждала вся вентиляційна система будинку в цілому. Відтік повітря з житлової зони в мінімально необхідному обсязі повинен забезпечуватися постійно.

Автоматична конструкція приладу передбачає наявність електронного блоку з таймером, на якому встановлюються час включення, режими роботи і термін вимикання вентилятора.

• Безпека приладу. Так як вентилятор працює від електрики, то для ванних кімнат вибираються захищені від вологи прилади, на упаковці яких повинна стояти відповідна мітка.

Вибираючи вентилятор, варто перевірити наявність сертифікату якості на виріб. Необхідно купувати подібні прилади обов’язково в спеціалізованих магазинах, бажано – моделі відомих виробників, марка яких сама по собі дає певну гарантію на продукцію. Не соромтеся вимагати проставлення в паспорті виробу необхідних відміток про продаж – для забезпечення подальшого гарантійного і сервісного обслуговування.

Самостійна установка вентиляції

Встановити вентилятор у ванній чи туалеті квартири зовсім просто, так як вентиляційна система в багатоповерхових будинках вже влаштована, а прилад тільки посилить витяжку відпрацьованого повітря разом з неприємними запахами і вологістю.

Складніше провести монтаж вентиляційної системи у приватному будинку. Але зробити це самостійно також цілком можливо. Звичайно, краще всього проводити встановлення всіх елементів системи ще на стадії будівництва, але нерідко доводиться проводити ці монтажні роботи і в уже готовому будову.

Елементи вентиляційної системи

Якщо вид вентиляційної системи визначено потрібно підготувати всі необхідні для неї елементи по заздалегідь знятим розмірами.

• Вентилятор є основним складовим системи і може бути вбудований в стіну або стелю, а також в короб воздуховода. В повітропровід прилад зазвичай вбудовується в разі планованого монтажу складної вентиляційної системи. Наприклад, якщо ванна і туалет розділені (або навіть рознесені між собою, то в кожному з приміщень можна буде влаштувати власне вентиляційний отвір, від якого відводяться короба чи труби, підключені потім до єдиного повітропроводу, оснащеному канальним або радіальним даховим вентилятором.
• Короби повітроводів можуть бути виготовлені з пластику або металу, мати круглий або прямокутний перетин. Кожен з них має свої переваги, наприклад, прямокутний варіант зручніше кріпити до стелі або стіні, він може ідеально розташуватися над підвісною або натяжною стелею. Кругле ж переріз забезпечує більш ефективний відвід повітря, так як не має внутрішніх кутів, затримують його плавний рух або викликають завихрення.

• Поворотні коліна використовують при використанні жорстких коробів. Їх встановлюють у складних конструкціях, при зміні напрямку повітроводів, при виведенні через стіну або стелю та в інших випадках, у відповідності з монтажним планом.
• З’єднувальні муфти використовуються для сполучень окремих ділянок воздуховода.
• Зворотний клапан встановлюється для того, щоб уникнути зворотного струму повітря при вимкненому вентиляторі, або, наприклад, при сильному вітрі на вулиці.
• Елементи для закріплення повітроводів. Для цього можна використовувати саморобні чи готові кронштейни (хомути), які встановлюються зазвичай через кожні 500÷700 мм, в залежності від місця розміщення.
• Вентиляційні решітки, що встановлюються на вхідний і вихідний отвори системи, потрібні в тих випадках, якщо обраний канальний вентилятор, встановлений між двох частин воздуховода. Одна вентиляційна решітка буде потрібна для монтажу її на вихідний отвір системи, при установці накладного осьового вентилятора.

Монтаж вентиляційної системи

Монтаж вентиляційної системи проводиться по-різному, в залежності від обраної конструкції, і від того, оновлюється вона або ж встановлюється заново. Тому перш ніж приступати до монтажу, слід скласти детальну схему, за якою простіше буде працювати.

• Якщо вирішено оновити вже встановлену вентиляційну систему, то краще всього, по можливості, замінити повітропровід на новий. У тому випадку, коли цього виконати не вдається, необхідно ретельно очистити старий повітропровід від сміття і нашарувань на стеках.
• Перед прокладкою вентиляційного короба потрібно заздалегідь визначити місце встановлення вентилятора. Оптимальним місцем установки приладу буде стіна, протилежна дверного отвору. У цьому випадку вентиляційна система буде працювати більш ефективно за рахунок природного надходження повітря у вигляді протягу.
• Наступним кроком у стіні прорубается нове або, якщо це необхідно, розширюється до потрібних розмірів вже існуюче вентиляційне вікно.
• Вентиляційний воздуховод виводиться в влаштоване отвір, потім поступово монтується, прокладається у відповідності зі схемою і закріплюється на горищі будівлі, або ж проводиться через горищне перекриття та покрівлю.
• Якщо канал виводиться на вулицю через зовнішню стіну, то рекомендовано вентиляційний отвір з боку вулиці вмонтувати трубу, яку піднімають вертикально не менш ніж на 500÷1000 мм. Якщо ж на наскрізний отвір встановити тільки захисну решітку, то приміщення не буде встигати нагріватися при роботі системи опалення — все тепло сквозняком буде швидко йти через вентиляцію.

• Вентиляційна труба, що виводиться через дах будівлі, вимагає пристрої надійної гідроізоляції. Для цієї мети можна використовувати спеціальні гідроізолюючі манжети, які надягають на трубу і закріплюються на покрівлі.

• Іншим варіантом установки системи може стати монтаж вентилятора в стелю і підключення його до гнучкого вентиляційного повітропроводу (гофротрубе), який з’єднується з вихідним отвором, закритим захисною решіткою, яка встановлюється під софітом даху. Цей спосіб монтажу можливий як в комплексі з підвісною стелею, так і без нього, так як короб цілком може проходити і по горищу.

• У разі встановлення складної системи вентиляції, коли приміщення санвузла розділені, а вентиляцію потрібно підключити до одного спільного повітропроводу, можна поступити так, як показано на схемі. В загальний канал вентиляції встановлюються вставки з патрубками, які будуть виходити в кімнати через підвісну стелю, а сам повітропровід може бути виведений на вулицю через стіну. В цьому випадку може бути встановлено два вентилятора, по одному на кожну кімнату або один, канальний або встановлюваний з боку вулиці і закритий спеціальним кожухом.

• Після проведення та закріплення повітроводів, потрібно акуратно встановити сам осьової накладної вентилятор, який вставляють в короб і закріплюють на стіні зручним у кожному конкретному випадку і, звичайно, надійним способом. Слід врахувати наявність вібраційних навантажень, так, щоб кріпильні елементи з часом не розбовталися.
• Перш ніж остаточно закріплювати накладної осьовий вентилятор у вікні, потрібно підключити прилад до електроживлення. Провід, що з’єднує вентилятор з вимикачем, рекомендовано укласти в спеціальний пластиковий кабель-канал, закріплений на стіні, який можна розташувати уздовж стелі або приховати над підвісною конструкцією.

Вентилятор підключається до електроживлення через сполучні клеми, які повинні бути заховані під спеціальною кришкою або кожухом, щоб виключалося активний вплив на них підвищеної вологості.

В залежності від конструкції, клемна колодка буває розташована по-різному, але до вентилятора завжди додається схема підключення, яка допоможе зорієнтуватися в цьому питанні.

Якщо прийнято рішення провести з’єднати вентилятор з вимикачем світла, то слід здійснювати цю комутацію приблизно так, як показано на цій схемі:

Підключення подібним способом здійснюється в спеціально встановленій для цього розподільній коробці, де з допомогою клеми з’єднуються відповідно «нульові» і «фазні» проводи вентилятора і освітлення. На вимикачі переривається «фаза», а від нього вже йде з’єднання до обох приладів.

До речі, якщо гарненько вдуматися, то така схема досить нераціональна. Моделюємо ситуацію – людина прийняла ванну або душ, витерся, одягнувся, вийшов з ванної і погасив за собою світло. За цей час надлишок вологи навряд чи зможе бути повністю витягнутий вентилятором, і в приміщенні залишається «пар стовпом». Схожа ситуація і з користуванням вбиральні. Розумніше буде при такому підключенні передбачити тимчасову затримку, хоча б на 5 ÷ 10 хвилин, встановивши в ланцюзі вентилятора нескладне реле часу.

До речі, при бажанні можна у продажу відшукати електронні таймерні пристрою керування світлом і вентиляцією, розроблені саме для цих цілей.

• При установці канального вентилятора, необхідно максимально ретельно продумати підключення до електроживлення, особливо в тому випадку, якщо вентиляційний канал планується провести через горищне приміщення. Через стелю потрібно буде прокласти електричний кабель, і він сам по всій своїй довжині, всі його можливі з’єднання, так само, як і прохід через перекриття, повинні бути надійно заізольовані.

• Якщо система монтується під стелею приміщень, то повітропровід разом з вентилятором можна заховати над підвісною стелею. У цьому разі вентиляційний отвір можна організувати в стелі, куди виводиться і закріплюється повітропровід, а потім прикрити це віконце декоративно-функціональної ґратами.

Відео: як самостійно встановити витяжний вентилятор у ванній або в туалеті

Перевірка встановленої системи

Після завершення монтажу вентиляційної системи, необхідно провести її перевірку. Для того щоб провести такий контроль, не потрібно ніяких інструментів — досить піднести до решітці включеного вентилятора листок паперу або запалену свічку. Якщо паперовий лист притягне до ґрат, а полум’я свічки нахилиться до неї, то можна сказати, що вентилятор працює досить ефективно.

Якщо необхідно збільшити тягу, то можна стимулювати невеликий штучний протяг. Для цього в нижній частині дверей ванної кімнати вирізається вузьке щілиноподібні вікно або висвердлюється ряд отворів. Ці вирізи потім закриваються з обох сторін спеціально призначеної вентиляційною сіткою. Вона, в залежності від конструкції і типу виконаних отворів, вставляється в наскрізний отвір, може бути приклеєна до дверей або прикручена саморізами.

Характерні причини неякісної роботи вентиляційної системи

Залишається кілька слів сказати і про можливих випадках малоефективної роботи змонтованої вентиляції.

Існує кілька причин, які можуть істотно знизити тягу в системі, і на них слід звернути увагу в першу чергу, перш, ніж кидатися купувати всі необхідні елементи для проведення ремонтно-відновлювальних заходів:

• Неякісний первинний монтаж вентиляційної системи або невірний її розрахунок.
• Виниклі за час експлуатації забруднення або засмічення каналу – це нерідко трапляється в тому ситуації, якщо з боку вулиці відсутня або пошкоджена захисна решітка. Характерна причина – в такий неприкритою трубі можуть звити гніздо птаха або зібратися опале листя.
• Пошкодження вентиляційної системи в результаті необережного проведення будь-яких будівельних робіт.

Якщо після перевірки всіх зазначених можливих причин оптимальний повітрообмін не нормалізувався, тільки тоді можна задуматися про заміну самого вентилятора або навіть реконструкції всієї системи.