Як зробити табурет своїми руками

Табурет – це звичний для всіх, зручний і компактний предмет меблів, який найчастіше використовується на кухні або в дачних умовах. Придбані в магазині і виготовлені з деревних композитів стільці далеко не завжди відповідають всім вимогам споживачів з точки зору естетики і практичності для таких умов, та ще при цьому і досить дороги. Тому-то і виникає питання про те, як зробити табурет своїми руками з дерева, щоб він був надійний і прослужив багато років.

Того, хто розпочав виготовлення меблів з такого простого виробу, як табурет, набивши на цьому руку, можливо, згодом захочеться зробити більш складні і масштабні конструкції, наприклад, стіл, шафа або ліжко, що дозволить заощадити для сімейного бюджету пристойні кошти.

Популярні типи табуретів

Навіть такий простий предмет меблів може бути виконаний в різних варіаціях і використовуватися для різних потреб. Щоб визначитися, яку саме модель хотілося б отримати в результаті робіт, слід розглянути декілька подібних виробів.

Дитячий стілець

Цей варіант табурета не стане зайвим ні в одному будинку, так як він зручний не тільки для дітей, але і для дорослих. Він легкий по вазі і компактний за розміром, тому його запросто можна перенести в будь-яке зручне місце двору або будинку, де він необхідний в даний момент, причому перемістити його зможе навіть маленька дитина.

Виготовляти подібну модель краще всього з масивної дошки, яку попередньо варто добре обробити. Якщо потрібно, щоб стілець був зовсім легким, то для його виготовлення використовують суху липу, яка має гарний фактурний малюнок і зовсім невелику щільність.

Якщо товщина дошки, взятої для маленької табуретки, буде дорівнює не менше 25÷30 мм, то потрібно зробити всього три основних деталі – це дві ніжки і сидіння, які можуть бути з’єднані шкантами, навіть без використання додаткових зміцнюючих елементів.

Всі деталі виробу не повинні мати гострих кутів і задирок. Заготовки обов’язково округляють і добре відшліфовують, щоб не було ризику поранитися або посадити скалку.

Цей предмет меблів можна застосовувати не тільки для сидіння, але і як пуфик, підставляючи його під ноги – особливо часто цим користуються люди похилого віку. Тому, виготовивши таку табуретку, можна порадувати як малюків, так і бабусь, показавши їм свою турботу.

Табурет — ящик

На кухні або в майстерні є звичайним явищем брак місця для різних дрібниць, і ця модель табурета відмінно підійде для того, щоб очистити стіл від деяких невикористовуваних в даний час предметів. Дошки, що формують стінки ящика добре зміцнюють всю конструкцію і одночасно створюють короб, де можуть розміститися речі, які повинні бути завжди легкодоступні.

Наприклад, жінки можуть використовувати такий ящик для зберігання рукоділля, так як він досить місткий, і в ньому знайдеться місце для клубків пряжі і спиць, а також всього необхідного для ручної вишивки або шиття.

Чоловіча половина спокійно сховає в ящику під сидінням деякі предмети свого домашнього «арсеналу», які найбільш часто потрібні в господарстві – це молоток і цвяхи, плоскогубці та інші не надто великі інструменти.

Для виготовлення такого виробу буде потрібно добре оброблений брус 50×50 мм, дошка шириною в 200÷250 мм і товщиною 20÷25 мм, фанера для донної частини ящика і кріпильні деталі.

Складаний табурет

Для малогабаритних квартир з маленькими кухнями або ж для невеликих дачних будиночків підійде складаний табурет. Його можна тримати постійно в розкладеному стані, а при необхідності – прибрати в будь-шафу або нішу між меблями і стіною, так як в складеному стані його товщина становитиме приблизно 60÷80 мм, в залежності від обраного для виготовлення матеріалу і особливостей конструкції.

Сидіння для цієї моделі табурета можна зробити круглим або квадратним, але для кожного варіанту існує власна конструкція кріплення ніжок. Ніжки для такої табуретки виготовляються з дошки або товстої, 20÷25 мм якісної фанери. Підстава виробу складається з двох рам, одна з яких повинна вільно входити в іншу. Рами скріплюються між собою з одного та іншого боку спеціальними гвинтами з втулками або віссю-шпилькою, що дозволяє конструкції складатися.

Табурет-стрем’янка

Ще один варіант табурета, який може служити не тільки для сидіння, але і виступати в якості драбини. Така модель завжди стане в нагоді як в приватному будинку, так і в квартирі. Наприклад, без драбини складно обійтися під час генерального прибирання, а також без неї непросто дістати потрібну річ з верхньої полиці високого шафи.

У складеному стані ця конструкція нічим не буде відрізнятися від звичайного табурета, так як сходи будуть перебувати під сидінням. Перетворити табурет в зручну сходи не складе великої праці — необхідно просто потягнути за верхню частину тимчасово перевернутих ступенів, і акуратно встановити їх на підлогу. В результаті вийде надійна і стійка драбина, яку також можна використовувати, як зручну підставку для ніг при сидінні на стільці.

Для виготовлення цієї моделі будуть потрібні масивні дошки для сидіння і ступенів, а також товста фанера для ніжок і косоура під сходи.

Табурет для дачі

Якщо планується використовувати табурет на дачній ділянці за типом лавки, тільки в переносному варіанті, то для нього потрібно підготувати дерев’яний брус, так як фанера в цьому випадку не підійде. Вона під впливом вологи почне розшаровуватися, і виріб незабаром буде безнадійно зіпсовано.

Для виготовлення вуличних меблів найкраще підійде модрина або дуб. Якщо ж вибирається інша деревина, то її необхідно буде добре просочити вологостійкими складами, а потім пофарбувати. Причому процес попередньої обробки пиломатеріалів проводиться ще до складання конструкції.

Меблі, використовувана у вуличних умовах, відрізняється від тієї, яка знаходиться всередині приміщень, тим, що між деталей, з яких збирається сидіння і спинка (якщо виготовляється лавка), обов’язково залишаються зазори для того, щоб дощова вода не затримувалася на їх поверхні, а деталі швидше провітрювалися.

Креслення табурета

Визначившись з моделлю майбутнього виробу, складають його ескіз-креслення, за яким будуть виготовлятися всі елементи конструкції. При складанні креслення відразу прораховуються і проставляються на малюнку всі необхідні розміри. Зовсім не обов’язково робити схему, дотримуючись всі канони і правила креслярської науки — достатньо буде навіть просто намалювати її від руки. Головне, щоб можна було оцінити візуально, що вийде в підсумку, бачити всі параметри необхідних матеріалів і принцип їх з’єднання.

На представленій схемі можна побачити найменування деяких деталей, які входять у конструкцію табурета — це царги, проножки і «сухарі». Про них трохи докладніше, щоб у подальших описах було зрозуміло, про що йде мова. Всі ці деталі необхідні для скріплення конструкції і надання їй потрібної міцності.

• Царги — це бруски або дошки, розташовані під сидінням табурета і скріплюють між собою ніжки шиповими з’єднаннями, створюючи міцну опору для сидіння.
• Проножка — це елемент, покликаний збільшити стійкість і жорсткість конструкції. Він розташовується в центральній або нижній частині ніжок (по висоті) і також скріплює їх між собою сполуками «шип-паз».
• «Сухарі» — це бруски, дошки або металеві кутники, які встановлюються по діагоналі на внутрішніх кутах конструкції під сидінням і закріплюють на царги і ніжки.

При складанні креслення важливо прорахувати не тільки параметри всіх видимих деталей конструкції, але і розмір внутрішніх сполучних елементів, таких, як шипи, вырезаемые на краях царг, і пази, в які вони будуть встановлюватися, визначаються ніжки табурета.

Інструменти для роботи

Без столярних інструментів виготовити будь-який предмет меблів з дерева – просто не вийде. Професійні майстри-меблярі мають повністю обладнані спеціальними дорогими верстатами майстерні. Але щоб тільки спробувати себе в ролі столяра, звичайно ж, не варто відразу придбавати професійне обладнання, однак, деякі інструменти підготувати все-таки доведеться.

Список найбільш затребуваних для роботи з деревиною інструментів виглядає наступним чином:

• Дуже здорово, якщо в господарстві є ручний фрезер з набором фрез, які допоможуть обробити краї дощок, бруса і фанери, висвердлити отвори різної величини або акуратно вибрати пази і проточки на будь-який з деталей.

• Щоб позбутися від важких операцій, потрібно шліфувальна машинка і зі змінними колами різного ступеня зернистості — для додання гладкості поверхні деревини. Цю роботу можна виконати і вручну, але вона займе набагато більше часу.

• Електричний лобзик. Цей інструмент, безумовно, може бути замінений ручною ножівкою, але після розпилювання дощок нею краю деталей не вийдуть акуратними, і над ними доведеться добре попрацювати, застосувавши фрезер. Знову ж таки, розпил матеріалу вручну займе набагато більше часу.

• Шуруповерт буде необхідний не тільки для вкручування кріпильних елементів, але і для просвердлювання отворів в деталях. Тому необхідно підготувати набір біт — викруток і свердел різного діаметра. Замість шуруповерта, можна використовувати будь-яку дриль і набір ручних викруток.

• Струбцини різного розміру. Якщо хочеться зробити дійсно якісну і міцну річ, то струбцини потрібно мати під рукою в обов’язковому порядку, так як при склеюванні дощок в цілісну панель або окремих деталей між собою, їх необхідно сильно стиснути і залишити в такому положенні на досить тривалий час, а крім цих інструментів жоден інший цього зробити не зможе.
• Завжди потрібні молоток і стамески різних розмірів. Іноді доводиться вдаватися до використання рубанка – він також може бути ручним або електричним.
• Готується вимірювальний та розмічальний інвентар — рулетка, кутник будівельний, дерев’яна лінійка на 500÷1000 мм, простий олівець, рейсмус тощо

Крім цих інструментів, для зручного виробництва роботи буде потрібно досить великий і міцний стіл – верстак.

Виготовлення табуретів

Далі в статті буде розглянуто декілька моделей різних табуретів, які цілком можна виготовити своїми руками.

Традиційний простий табурет

Конструкції навіть самих простих виробів можуть відрізнятися між собою деякими елементами, які, як правило, призначені для додання табурету додаткової міцності.

Матеріали для виготовлення

Проста модель табурета виглядає наступним чином і складається з деталей, зазначених на кресленні цифрами:

1 — Приножки.

2 — Ніжки табурета.

3 — Царги.

4 — Сидіння.

5 — Елементи з’єднання – опори для установки сидіння.

6 — Сполучні пази.

7 — Сполучні пази.

Для виготовлення традиційних табуретів, що мають розмір у висоту 500 мм, сидіння 450×450 мм і прямі ніжки, потрібні такі деталі:

• Чотири, добре оброблених, до гладкості, бруса для ніжок, перетином 50×50 мм, висотою 485 мм. Вони можуть бути прямими або ж звуженими донизу зрізами з внутрішньої сторони.
• Для сидіння потрібно підготувати дві або чотири дошки завтовшки 12÷20 мм розміром 450×225 мм або 450×112,5 мм, або ж фанерну панель 450×450 мм, товщиною до 12÷20 мм.
• Для додання табурету міцності, в різних типах конструкцій можуть бути використані 4 приножки і 4 царги, виготовлені з бруса перерізом 30×30 і завдовжки 441 мм, або тільки царги — 4 дошки, перетином 30×60 і довжиною 441 мм.
• Додатково можуть бути використані з’єднувальні елементи, у вигляді невеликих відрізків брусків, закріплених на внутрішній стороні, в середині царг, але можна обійтися і без них, якщо для основи під сидіння будуть взяті бруски, які мають достатню товщину.
• Брус 30×30 мм для виготовлення «сухарів», якщо передбачається їх встановлювати.
• Дерев’яні шканти (чопики) для закріплення сидіння до готового основи – 4 штуки, довжиною 30 мм і діаметром 8÷10 мм.
• Саморізи.
• Столярний клей.

Збірка табурета

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Першим кроком, щоб не втрачати час, рекомендується склеїти дошки для сидіння, якщо воно буде складатися з декількох елементів. Для цього добре підігнані і відшліфовані торцеві сторони дощок промащуються клеєм, з’єднуються між собою і стягуються в струбцинах. Така конструкція повинна гарненько просохнути, а поки вона буде схоплюватися, можна зайнятися складанням каркасної основи табурета.
	Далі, готуються бруски для ніжок. Вони повинні мати ідеально рівні зрізи і бути однаковими по висоті, яка може змінюватись, залежно від бажання майстра, і становитиме від 450 до 500 мм.
	Наступним кроком на ніжках проводиться розмітка і визначається місце вибірки з’єднувальних пазів для установки в них шипів приножек і царг (або ж тільки царг, якщо приножки не входять в конструкцію). Отвори вибираються за допомогою фрезера або стамески.
	Далі, обробляються краю царг і приножек. На них вирізаються шипи шириною, висотою і глибиною менше на 1÷1,5 мм, що призначені для них отвори пазів у ніжках. Шипи мають досить вільно, але все ж щільно входити в пази.
	Після цього ніжки попарно збираються скріплюється між собою за допомогою приножек і царг — їх шипові частини вклеюються в пази ніжок. Кожна з отриманих рам стягується в струбцинах. Потім, після їх просихання, пов’язані ніжки попарно з’єднуються також царгами і приножками в єдину конструкцію підстави табурета і знову стискаються в струбцинах до повного склеювання. Після того як клей висохне, всі з’єднання додатково фіксуються саморізами.
	Якщо передбачається зміцнити табурет «сухарями», то їх прикручують до царгам і ніжки табурета. Цей елемент, встановлений врівень з верхнім краєм царг, створить додаткову опору для сидіння.
	Наступним кроком розмічається і закріплюється сидіння табурета. Для цього по розмітці на зворотну сторону панелі наноситься клей, а потім вона укладається на готову підставу табурета, вирівнюється і притискається. Далі, по кутах, через панель сидіння, висвердлюється по одному отвору, діаметр яких повинен бути більше, ніж у підготовлених шкантів на 1-2 мм, а глибина — на 5 мм менше, ніж їх висота. В отвір заливається клей, а потім забиваються шканты. Клей, що виступив, відразу витирається. Верхівка шканта зрізається за допомогою фрезера, і це місце шліфується до гладкості. Додатково сидіння потрібно стягнути з царгою струбцинами до повного висихання клею.

Клей може бути розрахований на різний час просихання, і воно зазвичай вказується на упаковці. Експлуатувати вироби можливе тільки після повного закінчення зазначеного терміну.

Складаний табурет

Складаний варіант табурета зручний тим, що завдяки його компактності він не тільки може бути прибрати невелике за площею простір житлових приміщень, але і легко поміститься в багажник автомобіля для його транспортування на дачу.

Матеріали для виготовлення

Щоб зробити таку модель табурета, потрібні дещо інші матеріали, ніж ті, які використовувалися для традиційного виробу. Так, деякі майстри воліють купувати готові оброблені меблеві щити, виготовлені з натурального дерева. Вони відмінно підходять для розкрою деталей конструкції, так як, вирізавши їх з цього матеріалу, залишиться обробити тільки їх краю.

Для представленого варіанта табурета майстру потрібна панель розміром 1120×400×24 мм, а крім неї, додатково, наступні матеріали:

• Шпилька з нарізаною з двох сторін різьбленням і торцевими гайками, розміром 250×8 мм, наскрізний для установки, або шпилька із затупленими кінцями — для установки в глухі пази.
• Меблеві петлі-метелики розміром (у розкритому вигляді) 350×400 мм — 4 штуки.
• Шканты або чопики 50×8 мм
• Столярний клей.
• Морилка і безбарвний лак або тонуючий лак.
• Саморізи довжиною 15÷20 мм.

Розміри всіх деталей конструкції добре видно на представленому кресленні.

Розкладний табурет складається з наступних деталей:

• Сидіння круглої форми, діаметром 350 мм
• Рама шириною 166 мм, що складається з двох брусків, розміром 500×48×24 мм, і поперечки довжиною 122 мм.
• Рама шириною 122 мм з двох брусків 500×48×24 мм зі зрізами на верхніх кінцях під кутом в 30 градусів, і поперечки довжиною в 70 мм.

Виготовлення табурета

Обробка деталей і їх складання здійснюється в наступному порядку:

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Потрібно сказати, що сидіння може мати круглу або квадратну форму з округленими кутами, на вибір майстра. В даному випадку, вибрано кругле сидіння діаметром 350 мм Для зручності складання табурета, у верхній частині сидіння слід зробити криволінійний отвір, розміром довжиною приблизно в 120 мм, а шириною в 20÷25 мм, щоб за нього було зручно братися рукою. Його можна вирізати за допомогою фрезера або ж просвердлити на відстані один від одного в 120 мм два отвори діаметром 20÷25 мм, а потім з’єднати їх, выпилив деревину, що знаходиться між ними з допомогою лобзика, виконавши два різу. Для того, щоб отвір вийшло акуратним і гладким, його краї необхідно відразу обробити.
	Обробка краю сидіння і внутрішніх країв отвору «ручки» найчастіше проводиться за допомогою напівкруглого фрези. Але якщо цього інструменту немає в розпорядженні, то їх приводять в порядок, застосувавши спочатку напилок з великою насічкою (рашпіль), а потім — наждачний папір різної зернистості, поступово доводячи деревину до гладкості.
	Наступним кроком обробляються підготовлені бруски ніжок. У двох із них, які будуть формувати зовнішню раму, потрібно вирізати паз довжиною до 180 мм і шириною 8 мм, а глибиною в 42 мм, по якій буде ходити шпилька. Іноді робляться пази наскрізними – саме для цього випадку вибирається шпилька з різьбленням на кінцях, на які накручується гайка спеціальна-заглушка. В інших двох брусках, згідно зі схемою, висвердлюються наскрізні отвори діаметром 8 мм, через які буде проходити шпилька – ці елементи призначені для виготовлення вузької рами.
	Випилювання пазів відбувається за допомогою фрезера, або ж по наміченій лінії насверливаем отвори діаметром 8 мм, які потім об’єднуються в загальний паз за допомогою лобзика. Робота проводиться на спеціальному верстаті, або ж брус жорстко закріплюється в лещатах, а потім в ньому просвердлюються отвори за допомогою дриля або шуруповерта.
	Бруски, які будуть формувати внутрішню, більш вузьку раму табурета, у верхній частині потрібно акуратно відпиляти під кутом в 30 градусів – цей процес можна провести на верстаті або ж за допомогою стусла. Кут повинен бути выпилен ідеально точно, тому не можна робити цю роботу «на око». На нижній частині ніжок кути і краї рекомендовано трохи заокруглені.
	Поперечки, що встановлюються між ніжок, монтуються на шканти, які вклеюються в просвердлені отвори. Цей процес можна провести по-різному. Найчастіше спочатку перемичка на клей встановлюється в призначеному для неї місці, ніжки стискаються в струбцинах, і залишається для повного просихання. Потім, через зовнішню сторону ніжок просвердлюються наскрізні отвори, які заглиблюються в торцеві сторони перемичок, як мінімум на 20÷25 мм. Після цього в отвори акуратно на клей забиваються шканты. На кожну з сторін перемичок потрібно по два кріпильних елементів.
	На звороті сидіння, згідно з кресленням, проводиться розмітка місць, де будуть кріпитися петлі-метелики. Потім, петлі укладаються на розмічене місце і обчерчиваются. Далі. з цього місце вибирається посадочне гніздо» глибиною, рівній товщині петлі, тобто петля при її закріпленні повинна встати врівень з основною дерев’яною поверхнею.
	Далі, проводиться закріплення петель на верхніх торцевих сторонах ніжок. Їх прикручують саморізами, капелюшки яких повинні знаходитися в одній площині з поверхнею петель. Наступним кроком друга сторона петель закріплюється в приготовлених для них гніздах на зворотній поверхні сидіння.
	Щоб конструкція виглядала акуратно, шпильку рекомендовано закрити трубкою, виточеної з деревини. Замінити дерев’яний варіант елемента, що маскує шпильку, можна і пластикової трубкою, так як виточити з деревини цю деталь — не так-то просто. Довжина трубки повинна становити 68 мм, внутрішній діаметр 9 мм, товщина стінок трубки може бути від 2 до 10 мм.
	Далі, шпилька вставляється в більш вузьку раму через підготовлену декоративну трубку, а її кінці вставляються в пази зовнішньої, більш широкої рами, за яким вони і будуть ходити при складанні і розкладанні табурета.
	Потрібно сказати, що розкладний стілець може мати дещо іншу конструкцію. У ній використовується не одна, а дві шпильки, а замість внутрішньої рами закріплюється цілісна дошка, і вона є не менш надійною ніжкою для табурета. Друга, зовнішня рама має перемичку в самій нижній своїй частині, на такому рівні, щоб при складанні конструкції, дошка-ніжка акуратно входила в неї, створюючи одну панель. Кріплення таких ніжок до сидіння здійснюється точно так само, як і в першому варіанті складного табурета.
	Для порівняння можна подивитися, як виглядає одна і інша модель готового виробу, і вибрати для виготовлення найбільш вподобану. Напевно, неважко зрозуміти, що другий варіант конструкції – більш простий у виконанні.

Табурет з плетеним сидінням

Табурет з плетеними поверхнею можна зробити в низькому або повноцінному, високому варіанті – він буде зручним у будь-якому випадку. Його сидіння може виконується з різних матеріалів — міцної тканини, ременів (в тому числі – старих автомобільних ременів безпеки), шнура і навіть кабелю в пластиковій оплітці. Цілком можливо придумати і свій варіант.

Матеріали для виготовлення

Каркас для таких виробів монтується, в принципі, по одній схемі, однак, якщо буде виготовлятися високий табурет для дорослої людини, то конструкція повинна бути більш надійною, тобто її бажано посилити міцними царгами і приножками. Не можна забувати, що у традиційного табурета сидіння теж є зміцнюючої деталлю конструкції, а плетений його варіант сам по собі вимагає особливо міцного каркаса.

Отже, для прямокутного каркаса табурета, що має розмір 500×400 мм, потрібно:

• Дерев’яні бруски 50×50 мм для ніжок – їх висоту можна вибрати індивідуально.
• Бруски для царг і приножек, перетином 50×25 мм
• Металеві або дерев’яні кутові елементи — «сухарі».
• Саморізи.
• Шкіряні або синтетичні ремені, або ж міцна мотузка одного-двох кольорів.

Зауважимо відразу, що показана на прикладі модель має досить велике сидіння, що знижує загальну міцність табурета. Тому буває розумніше зробити цей елемент конструкції трохи менше, наприклад, 350×300 мм.

Виготовлення табурета

Виготовлення подібного табурета проводиться в наступному порядку:

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	З підготовлених для роботи брусків нарізаються елементи конструкції табурета. Ніжки можуть мати висоту від 300 до 500 мм, а висота демонстрованої моделі становить 400 мм. Щоб ніжки були стійкі, їх торцеві частини повинні бути ідеально рівними. Тому їх слід розмічати за будівельним косинцю, а розпилювати бажано за допомогою циркулярної пили, яка дасть ідеальний рез.
	Наступним кроком готуються бруски для приножек і царг. В даному випадку вирізається 4 бруса довжиною 450 мм і 4 бруса — по 300 мм. Ці елементи також повинні мати рівні краї для щільного прилягання до ніжок.
	Щоб зробити отвори для скріплення елементів конструкції під певним кутом, використовується спеціальний інструмент (кондуктор), здатний направити свердло дрилі в потрібному напрямку. Це пристосування закріплюється на бруску, і через його напрямні отвори просвердлюються за два отвори з кожної із сторін дерев’яної деталі. Після того, як всі елементи табурета будуть готові, їх слід добре зачистити — це процес найкраще провести до складання конструкції, так як легше буде розглянути на деревині всі проблемні місця.
	На цьому фото показано, як виглядають такі отвори всередині бруса.
	Додаткове скріплення царг і приножек з ніжками може здійснюватися і за допомогою кріплень «шип-паз», а потім, для максимальної надійності – ще й металевими куточками — «сухарями». Ці деталі потрібно підібрати по ширині дерев’яних брусків.
	Якщо ж обраний перший варіант кріплення, за допомогою саморізів, то збирання і фіксація всіх деталей табурета виглядають так, як показано на представленому фото.
	На завершення складання рама табурета повинна вийти міцною і стійкою. При опорі на неї вона не повинна гойдатися.
	Якщо її планується пофарбувати або затонувати, то цей процес проводиться перед тим, як буде зроблено сидіння.
	Для облаштування сидіння для моделі, показаної в даному прикладі, треба було 17 шкіряних ременів, шириною до 35 мм. Як вже згадувалося, замість них можна застосувати ремені безпеки, що використовуються в автомобілях. Ремені прикручуються двома саморізами розміром до 10 мм на відстані одна від одної в 9 мм, на широку сторону бруса, виходить всередину каркаса табурета. Довжину ременів потрібно виміряти заздалегідь з допомогою рулетки, «пройшовши» її гнучкою стрічкою весь шлях розташування ременя. Спочатку потрібно закріпити ремені, які будуть розташовуватися по довжині прямокутника. Закріпивши ремені з внутрішньої сторони, ними огинають брус, простягають через каркас сидіння до протилежного бруса-царге, огинають його і закріплюють також на внутрішній стороні за допомогою тих же саморізів.
	Після того як будуть закріплені поздовжні ремені, слід таким же чином зафіксувати ремені, які поперек будуть переплітати напружені елементи. Вони прикручуються по одній з довгих сторін каркаса. Потім, кожен з ременів пропускається впоперек через поздовжні ремені, у вигляді плетіння. Після цього вони також загортаються на внутрішню бік протилежної царги, натягаються і прикручуються. Завершивши цю операцію, можна переходити до «випробуванням» вироби.
	Інший варіант оформлення гнучкого сидіння табурета – це натягування на каркас міцної мотузки або шнура. В даному випадку використовувалася паперова мотузка. Крім неї необхідно підготувати меблеві цвяхи з широкими капелюшками і молоток, а також кліщі-затиск і шило.
	Можна придбати для плетіння мотузку різних відтінків і вивести на поверхні сидіння один з рисунків, отримавши стильний предмет меблів, який доповнить дизайн інтер’єру.
	Кінець мотузки одного кольору прибивають до звороті царги з допомогою двох меблевих цвяхів.
	Далі, мотузкою акуратно обмотують дві довгі протилежно стоять царги каркаса. Якщо каркас квадратний, то процес укладання мотузки можна починати з будь-якої сторони конструкції.
	Обплітаючи мотузкою протилежні царги, її петлі якомога щільніше притискають один до одного і натягують. Закривши опліткою приблизно 100÷120 мм довжини сидіння, мотузку тимчасово фіксують кліщами, щоб вона не послаблювалася. Так продовжують роботу до тих пір, поки вся поверхня сидіння не буде закрита намотаною мотузкою.
	Закінчивши обтяжку сидіння по двом царгам одним кольором, можна переходити до її переплетення поперек шпагатом іншого кольору. Для цього у даному випадку береться біла мотузка і закріплюється також на звороті царги, що йде паралельно вже намотаною мотузці.
	З допомогою шнура білого кольору з червоного фону може бути «виділений» будь-який малюнок. Цей процес – порівняно нескладний, і буде доступний навіть новачкові.
	В даному випадку білі шнури простягаються між червоною мотузкою так, що в результаті формується малюнок «ялинка», тобто виходять смужки, повертаються від центру сидіння по діагоналі.
	Переплетя 6÷8 рядів і натягнувши їх, білу мотузку прихоплюють на звороті царги меблевим цвяхом. Якщо цього не зробити, сидіння при експлуатації табурета швидко розтягнеться і провисне. Цю процедуру потрібно проводити через кожні 6÷8 рядів, забиваючи цвяхи то на одній, то на протилежній царге.
	У результаті повинно вийти міцне сидіння, що має товщину в чотири нитки, з цікавим дизайном. Якщо захочеться вибрати інший малюнок, сплетений з трьох або навіть чотирьох кольорів мотузки, то в інтернеті завжди можна знайти саме те, що підійде до конкретного інтер’єру.

Потрібно відзначити, що в другому варіанті, де сидіння обтягується шнурком, рама не надто міцна, і навряд чи витримає людей з великою вагою, але такий табурет відмінно підійде для дитячої кімнати або в якості підставки для ніг. При бажанні виготовити повноцінне виріб для сидіння, для каркаса потрібно вибирати більш масивний брус і зміцнювати його особливо надійно.

На закінчення варто сказати, що виготовити табурет самостійно, не маючи досвіду роботи з деревом і спеціальним інструментом, не так вже й просто, як здається на перший погляд. Однак, якщо є бажання і досить терпіння, то спробувати себе в ролі столяра – цілком можна. Головне, потрібно налаштуватися на серйозну роботу, і не робити її «абияк».

Відео: майстер-клас з виготовлення нескладного дерев’яного табурета