Як збудувати свинарник

Сьогодні багато жителів у сільській місцевості, керуючись різними причинами, нерідко приймають рішення зайнятися тваринництвом. Особливо це актуально, якщо дозволяє площа наявного ділянки і є можливість створити сприятливі умови для вирощування тварин.

Багатьох приваблює розведення свиней – з-за швидкого зростання поросят і досить швидкої віддачі. Однак, перш ніж купувати молодняк, необхідно підготувати для нього будинок, в якому він буде почувати себе комфортно. Від створених умов безпосередньо залежатиме розвиток, ріст свиней, а в результаті – і якість одержуваної продукції.

Як збудувати свинарник з додержанням існуючих правил, забезпечивши тварин всім необхідним, і буде розглянуто далі, в цій публікації.

З чого почати планування?

Прийнято вважати, що свині не вимогливі до чистоти, але це дуже глибока помилка, так як вони досить акуратні, і навіть «туалет» зазвичай влаштовують в одному з кутів свого загону. Ці тварини повинні утримуватися в теплих і сухих приміщеннях – у них вони менше хворіють, і знаходяться в позитивному емоційному стані, від якого також залежить якість кінцевої продукції.

Облаштування і розміри свинарника багато в чому залежать від того, для якої мети будуть вирощуватися поросята — для відгодівлі або ж для розведення племінних свиней на продаж. Тому з цим питанням слід обов’язково визначитися заздалегідь.

Критерії визначення розмірів споруди

Якщо планується розведення поросят для продажу, то для прикладу можна взяти споруду досить великого свинарника, розрахованого на одного кнура-виробника і п’яти свиноматок.

При створенні комфортних умов одна свиноматка здатна зробити за один послід 8÷10 поросят, а протягом одного року опорос може здійснитися двічі. Враховуючи те, що при вчасно зроблені щеплення і дотримання належних санітарних норм в приміщенні свинарника, виживання молодняку складе приблизно 90%, можна зробити висновок, що за рік поголів’я поповниться на 90÷100 поросят.

Розрахунки потрібно робити, відштовхуючись від нормативних даних, з допомогою яких можна визначити площу свинарника, в якому буде міститися будь-яку кількість тварин від 1 до десяти і більше.

Необхідно передбачити і те, що свинарник розділяється на різні зони – верстати, і кожен з них призначається для однієї свині або кнура, свиноматки з поросятами або для молодняку.

У цій таблиці наведені основні параметри, які необхідно дотримуватися при будівництві будь-якого свинарника:

Найменування поголів’я	Кількість особин у верстаті	Площа верстата на одну тварину, м2
		При племінному розведенні	При розведенні на відгодівлю
Кнури	1	8	8
Свиноматки:
-холості та супоросні до 2 місяців;	4	3	2
— супоросні від 2 до 3 місяців;	2	6	3.5
— супоросні від 3 до 4 місяців;	1	6	5
— підсисні з поросятами.	1	10	7.5
Поросята:
— до п’яти місяців	10÷12	0.6	0.5
— племінні свинки від 5 до 8 місяців;	5÷6	1.15
— племінні кнури від 5 до 8 місяців;	2÷3	1.6
— відгодівельні поросята в 5÷6 місяців;	20		0.7
— відгодівельні поросята до 6÷10 місяців.	15		1

Знаючи, яка площа повинна бути відведена для кожної категорії тварин, важливо врахувати довжину і ширину верстата.

Так, довжина кожного з відділень визначається від 2500 до 3000 мм, ширина основних і поперечних проходів у свинарнику повинна становити не менше 1500 мм, висота стін приміщення – зазвичай в межах 1700÷1800 мм.

Розрахунок розміру свинарника на 5 свиноматок з приплодом за рік і хряка-виробника, а також трьох племінних свинок, провадиться з урахуванням таблиці та деяких інших нюансів наступним чином:

• 5 свиноматок + 90÷100 приплоду + 1 кнур + 3 племінні свинки = 99÷100 голів.
• 90÷100 поросят за рік від двох різних за часом приплодів, містять в різних верстатах.
• Для свиноматок з поросятами необхідно передбачити 5 × 7,5÷10 м2 = 37,5÷50 м2.
• Для кнура-виробника – 8 м2.
• Старшим поросятам з першого за рік посліду потрібно 1 м2, для більш пізнього посліду – по 0,5 м2 на одну особину. Тож виходить:

— для старшого посліду – 45÷50 × 1 м2 =45÷50 м2;

— для молодших поросят – 45÷50 × 0,5 м2 = 22,5÷25 м2;

— 45÷50 м2 + 22,5÷25 м2 = 67,5÷75 м2.

• Для трьох племінних свинок відводять 1,15 м2 для кожної – 3 × 1,15 м2 = 3,45 м2.
• Разом виходить, що загальна площа для розміщення тварин буде дорівнює 37,5÷50 + 8 + 67,5 ÷ 75 + 3,45 = 116,45 ÷136,45 м2
• Довжина верстата 2,5÷3 м. Їх краще розташувати в два ряди, по стінах, передбачивши два поздовжніх і один поперечний. Щоб знайти довжину приміщення, розраховану площу потрібно розділити на подвійну довжину верстата і додати ширину поперечного проходу:

116,45÷136,45 м2 : (2,5÷3×2) +1,5 = 17,9÷18,2 м;

2,5÷3 × 2+2+2 = 9÷10 м – ширина свинарника.

• Висота стінок верстата повинна становити 900÷1000 мм.

Якщо ж поросята купуються лише на відгодівлю, і до певного віку будуть знаходитися в одному верстаті, то на кожного з них потрібно відразу розраховувати велику площу, яка складе 1 м2 на одну особину. Якщо не подумати про це заздалегідь, то пізніше доведеться розширюватися або розсаджувати поросят по двох різних верстатів, що потребує великих витрат на їх обігрів.

Основні вимоги до побудови і обладнання свинарника

Для комфортного росту і розвитку поросят, крім дотримання необхідних розмірів приміщення, потрібно враховувати й інші фактори, що впливають на загальний стан тварин.

1 – бетонна підлога;

2 – дощатий настил;

3 – балки для чесання;

4 – лампа для освітлення і (або) обігріву;

5 – годівниця;

6 – Поїлка або ємність з водою.

• Вентиляція повинна бути організована таким чином, щоб відбувалося достатнє провітрювання приміщення, але не створювалося сильних протягів, що йдуть по низу свинарника, інакше поросята можуть захворіти. Не менш важливо зробити вентиляцію так, щоб неприємний запах свинарника не розносився на всю округу — для цього до вентиляційного отвору необхідно приєднати трубу і підняти її на певну висоту, яка варіюється між 3 і 5 метрами.
• Щоб полегшити задачу очищення свинарника, рекомендовано облаштувати стоки для відходів життєдіяльності тварин. Відвід може бути організований по-різному, в залежності від можливостей, серйозності заняття тваринництвом, кількості особин, які будуть міститися у приміщенні та інших факторів.

• Для якісного проведення очищення верстатів, а також для забезпечення тварин питвом обов’язково потрібна вода, тому необхідно організувати її безперешкодну подачу в свинарник. Це можна зробити різними способами, в залежності від віддаленості джерела і рівня зимових температур в регіоні.
• Не обійтися в цьому приміщенні і без освітлення, а також його обігріву в зимовий період. У невеликих, добре утеплених свинарниках іноді обходяться без додаткового опалення або ж використовують системи інфрачервоного освітлення, кабельну систему «тепла підлога» або спеціалізовані системи для обігріву тваринницьких споруд.

• Необхідно ретельно продумати розташування і кількість вікон. Краще, якщо вони будуть невеликими і розташованими під стелею, у верхній частині стіни, так як сильне пряме освітлення свинарника негативно діє на тварин – вони стають неспокійними, що погано впливає на набір ваги.

• Щоб система обігріву, облаштована в свинарнику, була ефективною і не приносила великих витрат, рекомендовано провести утеплення стін зовні, або ж, що буде набагато краще, заповнити утеплювачем внутрішній зазор між зовнішньою і внутрішньою стіною на етапі їх зведенні.
• На літній період для тварин рекомендовано організувати відкритий загін, в який вони зможуть виходити одразу з свинарника — його зазвичай розміщують з задньої частини будови. Тим не менш, це бажана, але необов’язкова умова утримання свиней.

Вибір місця для спорудження

 

Розрахувавши всі параметри будови, прийнявши до уваги все те, що необхідно для створення сприятливих умов при вирощуванні тварин, можна перейти до вибору підходящого місця для його зведення свинарника.

Важливість цього моменту в жодному разі не можна недооцінювати, інакше благі починання закінчаться неприємно.

• Якщо в приміщенні свинарника буде завжди підвищена вологість, то це дуже погано відіб’ється на здоров’я поросят, які будуть постійно хворіти, погано набирати вагу і мати низьку активність. В таких умовах виживання молодняка знижується на 45-50% порівняно з виводками, що знаходяться в сприятливому середовищі. Тому ніяк не можна встановлювати свинарник в низині ділянки, так як під ним збиратиметься волога, а при випаровуванні – потрапляти всередину приміщення, конденсуючись на будівельних конструкціях. В низинах зазвичай щільніше і довше стоїть ранковий туман. Все це призведе до того, що в свинарнику з’явиться цвіль або колонії іншої патогенної мікрофлори, що обов’язково зробить негативний вплив на здоров’я поголів’я.

Споруда повинна знаходитися на узвишші, тільки тоді приміщення в ній будуть сухими, а стіни чистими від грибка.

• Другою умовою, важливим для власників ділянки і для їхніх сусідів, є віддаленість свинарника від житлових будівель. Його зазвичай встановлюють на відстані не менше 12÷15 метрів від житла, в кінці ділянки. Добре якщо між сусідами існує згода – тоді можна домовитися про розміщення госпбудівель для вирощування тварин приблизно в одній області територій і тим самим уникнути взаємних докорів і сварок.

Видалити від будинку свинарник, так само, як і інші будови для тварин та птиці, необхідно з кількох причин:

— Щоб неприємний запах не надходив в житлові приміщення.

-Щоб убезпечити будинок від великої кількості мух і інших комах, які завжди знаходяться поряд з тваринами.

— Крім цього, не можна виключати і поява щурів, так як в загонах для свиней завжди є чим поживитися.

Будівництво свинарника

Фундамент для свинарника

Визначившись з місцем установки, можна переходити до підготовчих робіт у зоні будівництва.

Якщо задумано зробити невеликий свинарник, то під нього підійде стрічковий або стовпчастий фундамент, так як велике навантаження на нього випадати не буде, і робити його занадто глибоким – зовсім не обов’язково. При зведенні ж великого свинокомплексу, фундамент потрібно влаштовувати повноцінний, поглиблюючи стрічку в грунт не менш, ніж на 700÷800 мм.

Роботи з облаштування основи під стіни здійснюється наступним чином:

• Першим кроком на місцевості проводиться розмітка розташування фундаменту і його ширини.

• Далі, по намічених лініях, на ширину фундаменту, знімається шар родючого ґрунту на глибину 150÷170 мм.
• Якщо до свинарнику буде підведена труба для стоку відходів, то відразу ж намічається напрямок укладання від майбутнього будови до стічної ями. Перед риттям канави під укладання труби з поверхні також потрібно зняти верхній шар грунту. Сама викопується траншея одночасно з котлованом під фундамент.
• Якщо планується проведення в свинарник води, то для водопровідної труби траншея теж риється на етапі влаштування котловану. Але щоб вода була в будові цілий рік, то в приміщення необхідно добре утеплити. Сама ж труба в землі повинна проходити нижче рівня промерзання грунту, зазвичай не менше 500 ÷ 600 мм.

• Після того як котловани і траншеї будуть готові, потрібно відразу здійснити прокладання труб. Стічна труба підводиться до місця стоку всередині майбутнього приміщення, а водопровідна в ту область всередині свинарника, де буде встановлений край. Кінці труб необхідно тимчасово закрити, зав’язавши їх поліетиленом, щоб у них не потрапив грунт.

Як звести стрічковий фундамент

Далі, можна переходити до заливання фундаменту. Як зробити це правильно, і що для цього процесу буде необхідно, можна дізнатися, прочитавши статтю нашого порталу, присвячену самостійного зведення стрічкового фундаменту.

Особливості конструкцій підлог у свинарнику

Підлога в станках свинарника може бути облаштований по-різному. Щоб вибрати один з варіантів, потрібно розглянути найпоширеніші.

Перший варіант

Цей спосіб можна назвати найбільш складним, так як для його облаштування потрібно докласти чимало зусиль.

У внутрішньому просторі готового стрічкового фундаменту потрібно встановити цегельні стовпчики, які стануть надійною опорою для гратчастого настилу підлоги. Між стінками стрічкового фундаменту формується похила поверхня в бік отвору труби каналізації. Нахил може бути направлений до центру простору, куди і повинна бути підведена каналізаційна труба, або ж по центральній частині підпідлоги облаштовується місце для жолоби. В останньому варіанті, нахил робиться тільки від двох протилежних стін до жолобу, який прямує в стічну трубу. При використанні жолоби, каналізаційний отвір потрібно розташувати біля стіни, яка розташована ближче до стічній ямі.

• Щоб сформувати потрібний ухил, спочатку знімається грунт під кутом приблизно в 30 градусів.
• Потім, на грунт сформованих ухилів укладається щебінь і ретельно утрамбовується. Зверху щебінки закріплюється арматурна сітка з осередками розміром, приблизно в 60÷70 мм. Її фіксують за допомогою зігнутої у вигляді петлі жорсткої сталевого дроту, акуратно вбиваемой в грунт.
• Далі, на сітку накидається грубий шар цементного розчину. Після застигання він стане основою для верхнього покриття ухилів бетоном, який розрівнюється і вигладжується з допомогою спеціальної гладилки.
• Якщо задуманий стік у вигляді жолоба, проходить в середині всього підпільного простору, то він також розташовується під ухилом у бік труби каналізації і формується одночасно з бічними ухилами.
• Після застигання цементного вирівнюючого шару на поверхню стовпчиків укладається гідроізоляційний матеріал, який захистить їх від попадання відходів життєдіяльності тварин.

• Зверху стовпчиків фіксуються дерев’яні бруски – лаги, заздалегідь оброблені водовідштовхувальними складами. Зверху них закріплюються дошки, товщиною 35÷40 мм, також заздалегідь просочені спеціальними розчинами і добре просушені.

Крім дерев’яних підлог для облаштування настилу, можна використовувати пластикові гратчасті панелі. Вони більш довговічні і гігієнічні, ніж деревина, легко встановлюються на спеціальні пластикові лаги чи металеві куточки, закріплені до фундаменту і цегляних стовпчиків.

Можна також використовувати бетонні плити або металеві гратчасті, зварені з прута або арматури.

Бетонні плити – досить важкі, і їх непросто монтувати. Вони укладаються на підготовлені для них бетонні або сталеві перемички, якими пов’язують підпірні стовпчики.

Металеві решітки виготовляються за допомогою зварювання і укладаються на виготовлений з куточків каркас.

Найголовніша перевага гратчастих покриттів полягає в тому, що проводити прибирання підлоги в свинарниках стане досить легко. Для цього процесу потрібно тільки шланг з водою, яка подається під високим тиском, наприклад, від міні-мийки. Потужна струмінь води знімає з покриттів навіть засохлий бруд і відправляє її через решітки в каналізацію.

Другий варіант підлоги

Найпростіший в облаштуванні підлогу для свинарника — це поверхня, вирівняна і укріплена армованої бетонною стяжкою, частково накрита дерев’яними дошками, закріпленими на лаги.

Правила заливки бетонної стяжки

Як правильно влаштувати надійну бетонну стяжку з гідроізоляцією та утепленням? Все це можна дізнатися зі спеціальної публікації нашого порталу.

Дощаті щити, встановлені на надійну бетонну поверхню і утеплені соломою або сіном, стануть відмінним місцем для сну поросят, а один з кутів бетонної підлоги тварини вже облюбують під туалет.

Деякі фермери покривають знімними дерев’яними щитами, в яких дошки закріплені на відстані один від одного в 12÷15 мм, весь бетонну підлогу.

Дошки настилів монтуються на досить високі лаги або опорні стовпчики, щоб під «чистим» підлогою сформувалося досить великий простір, в якому будуть накопичуватися відходи життєдіяльності тварин. Чорнова підлога робиться під невеликим ухилом, тому рідина на ньому не затримується, а стікає в жолоб, встановлений зовні, і так само з нахилом у бік труби каналізації.

1 – ринва для відведення рідких відходів;

2 – козирок, встановлюється на стіні і запобігає розбризкуванню відходів;

3 – елементи дренажної системи, фільтруючі рідкі відходи;

4 – ґратчасту підлогу;

5 – гнойові маси;

6 — труба вентиляції.

Щоб провести капітальну прибирання такої підлоги, дерев’яні щити піднімаються і виносяться на вулицю, де їх добре промивають і просушують. Ну а що скупчилися відходи на чорновій підлозі видаляють в яму для перегною, і потім підлогу промивається водою і просушується.

Третій варіант підлоги

Для цього варіанту облаштування підлоги теж використовується бетонну основу, на яку встановлюється дерев’яний не протікає підлогу. Цей настил монтується під ухилом у бік до однієї із стін, уздовж якої вмуровували жолоб, нахилений у бік каналізаційної труби. По дерев’яній підлозі відходи будуть стікати в жолоб, а вже з нього вже потрапляти в стічну трубу.

Підлоги в свинарнику рекомендовано робити за тим же принципом, що й у мийних приміщеннях лазні. При цьому потрібно враховувати, що з лазні в сток йде тільки вода, а при очищенні верстатів свинарника в каналізацію йдуть і тверді відходи, тому стічна труба повинна мати відповідний діаметр.

Який би варіант статі не був обраний, він повинен бути теплим, тому, навіть вибираючи бетонне покриття, його рекомендовано відокремити від грунту теплоізолюючої прошарком з керамзиту.

Стіни свинарника

Для зведення стін свинарника необхідно вибирати матеріал, який здатний максимально утримувати тепло в приміщенні. До таких можна віднести деревину, газосилікатні блоки, бутовий камінь і цегла. Стіни, зведені з будь-якого з перерахованих матеріалів, вимагають зовнішнього утеплення і внутрішньої обробки.

Зсередини поверхні стін, залежно від того, з якого матеріалу вони зведені, можуть бути обшиті дошками чи оштукатурені. Оздоблювальні матеріали рекомендовано покрити зверху свіжогашеним вапном, яка вважається чудовим дезинфікуючим засобом.

Так як температура всередині свинарника повинна бути позитивною, стіни зовні утеплюються. Для цього використовується мінеральна вата, пінополіуретан та інші термоізоляційні матеріали. Технологія їх використання – у кожного своя.

Чим утеплити стіни зовні?

Асортимент утеплювачів для зовнішнього монтажу термоізоляції – досить широкий. Про те, які використовуються матеріали для утеплення зовнішніх стін, докладно описано у відповідній статті нашого порталу.

Стеля свинарника

Від облаштування стелі безпосередньо залежить вологість і температура в будівництві. У свинарнику стелі влаштовуються для того, щоб вони могли захистити тварин в літній період від перегріву, а взимку – від швидкого выхолаживания приміщення, так як температура в них зазвичай підтримується на рівні не менше 18÷20 градусів.

Матеріал для монтажу стелі повинен володіти такими якостями, як низька теплопровідність, мінімальна гігроскопічність, пожежобезпечність і міцність.

Тому досить часто стеля являє собою систему, що складається з декількох шарів. Основним з них може бути:

• Бетонно-керамзитова армована плита, в тому випадку, якщо стіни зведені з цегли;
• Деревина – балки перекриття з бруса або обапола і дощата обшивка.

У тому випадку, якщо влаштовується стеля з дощок, їх необхідно з боку горища, промазати глиняним розчином та утеплити двадцатисантиметровым шаром тирси — ці матеріали є «дихаючими» і мають низьку теплопровідність.

З боку приміщень слід побілити стелю гашеним вапном, яка не тільки захистить деревину від шкідливих комах, але при виникненні протікання даху, допоможе відразу визначити їх місце розташування.

У тому випадку, якщо горищне перекриття буде міцним, горище можна використовувати для зберігання заготовленого на зиму сіна або соломи для підстилки, кормів, а також різного інвентарю для догляду за тваринами. Вхід у горищне приміщення рекомендовано робити зсередини приміщення свинарника, а не зовні, так як в зимовий період при відкритті дверей приміщення горища буде швидко вихолоджують.

Дах свинарника

Самим оптимальним, перевіреним матеріалом для покриття даху є шифер. Він має найнижчу теплопровідність з усіх існуючих сучасних покриттів. Можна, звичайно ж, використовувати керамічну черепицю, але її вартість відлякає будь-якого господаря.

Кроквяна система даху повинна мати достатні звіси, щоб захистити стіни від попадання рясної вологи під час дощу або танення снігу. Звиси покрівлі повинні виступати за межі площини стін не менш, ніж на 200 мм.

У регіонах із теплими зимами багато фермери воліють встановлювати над свинарником односкатную дах, без використовуваного горища. В областях з суворими зимами така конструкція даху не підійде, так як між горищним перекриттям і кроквяної системою буде створена занадто маленька повітряна прошарок, і все тепло з приміщення буде швидко йти через стелю.

Внутрішнє обладнання свинарника

Вентиляційна система свинарника

Будь за розміром свинарник не може обійтися без нормальної вентиляції. Навіть саме маленьке приміщення провітрюється за допомогою вікон і відкривається в літній час двері, а для зими влаштовуються два вентиляційних отвори в стінах або стелі. Стельове отвір сполучається з вентиляційною трубою, яка піднімається на 1500÷2000 мм над поверхнею даху.

При складанні плану вентиляційної системи потрібно пам’ятати – чим більше площа свинарника, тим інтенсивнішим має бути провітрювання, так як для нормального розвитку тварин їм потрібно не лише тепло, але і свіже повітря. Він допомагає запобігти перегріванню свиней в літній час і вивести з приміщення шкідливі речовини, що виділяються в процесі розкладання гною.

Щоб система провітрювання була ефективною, на кожні 25÷30 м2 приміщення повинна бути встановлена труба вентиляції діаметром 120÷150 мм.

Існує природна та примусова вентиляція. Природна система працює за рахунок правильно розміщених отворів на протилежних стінах і не вимагає підключення до механічних приводів. Примусова ж вентиляція передбачає встановлення вентиляторів, які забезпечують інтенсивний приплив і відведення повітря.

Для різних за розміром площ існує кілька типів вентиляції: шахтна, поперечна, поздовжня і коридорна. Коридорній називають всі типи вентиляції, де повітря потрапляє в свинарник не безпосередньо, а з опалювального або холодного коридору, розташованого по сусідству, через влаштовані в стіні або між стіною і дахом зазори.

Шахтна система вентиляції

Цей тип вентиляції зазвичай встановлюється фахівцями і може працювати як в ручному, так і автоматичному режимі. Якщо встановлюється автоматика, то з’являється можливість легкого і швидкого регулювання інтенсивності потоку повітря, що надходить у приміщення.

Приплив повітря в свинарник здійснюється через вузькі вікна, що знаходяться у верхній частині протилежних стін. Вікна можуть закриватися за допомогою жалюзі або ж мати віконну стулку, яка відкривається і фіксується в різних положеннях.

Виведення відпрацьованого повітря з свинарника відбувається через вентиляційний канал труби, вмонтованою в стелю і піднімається над дахом. У витяжному каналі встановлюється даховий або осьовий вентилятор, який має декілька режимів роботи (швидкостей обертання). Тому роботу вентиляції можна регулювати, встановлюючи потрібний режим, залежно від температури повітря на вулиці.

Стельова-розподільна система вентиляції

Цей тип вентиляційної системи більш ефективний для установки його в приміщеннях максимальною площею 12 м. Свіже повітря надходить у свинарник через вікно, що знаходиться у верхній частині стіни і забезпечене регульованими жалюзі.

Витяжна труба з вмонтованим у неї вентилятором встановлюється біля протилежного вікна стіни, і її нижній отвір піднімається над підлогою на 350÷400 мм.

Найчастіше цю систему влаштовують таким чином, що вона охоплює не тільки свинарник, але й горищне приміщення. Для цього стіна, на якій розташоване вікно, відділяється від свинарника перегородкою, але з’єднується просвітом з горищем. Щоб свіже повітря через горище надходив в приміщення з тваринами, закріплюється перфорований стелю. Завдяки такій конструкції повітря в приміщення буде потрапляти не одним інтенсивним потоком, а розсіюватися через отвори в стелі по всій його площі.

Під втяжні вікном в окремому приміщенні встановлюється обігрівальний прилад. Гаряче повітря, що йде від нього вгору, буде сприяти інтенсивності руху повітряних мас на горище, а через нього в свинарник. Крім цього, робота обігрівача – ще один плюс до роботи системи опалення.

Потолочно-підпільна вентиляційна система

Потолочно-підпільна вентиляція має той же принцип роботи, що і потолочно-розподільна, але є у неї і деякі відмінності. Цю систему монтують в тому випадку, якщо в свинарнику влаштований ґратчасту підлогу, а простір під ним служить збіркою відходів життєдіяльності тварин. Для того, щоб знизити запах виділень, що перебувають під підлогою, туди опускається витяжна труба вентиляції, таким чином, щоб вона була розташована на 150÷200 мм вище чорнової підлоги. У вентиляційному витяжному каналі, на висоті 300 мм від гратчастого покриття монтується вентилятор, який допомагає витягувати всі неприємні запахи не тільки з приміщення свинарника, але і з підпільного простору.

Поперечна система вентиляції

Принцип роботи цієї вентиляції полягає в проходженні свіжого повітря поперек приміщення, і підходить вона для невеликого свинарника, так як охоплює невелику площу.

Повітря надходить у свинарник з сусіднього, приміщення, що обігрівається, через зазор між перегородкою і дахом. Нагрівальний прилад розташовують під вікном, яке закрито спеціальним екраном, напрямних холодне повітря від відкритого отвору вниз. У нижній частині цього приміщення потоки нагріваються і піднімаються вгору до зазору під дахом, надходять у свинарник, перетинають його поперек і піднімаються у вентиляційну шахту, яка має всередині вентилятор, втягуючий відпрацьоване повітря і виводить його на вулицю.

Перегородки для верстатів

Перегородки між верстатами виготовляються з різних матеріалів — це може бути деревина, металеві трубки або кругляк, а також панелі або трубки з ПВХ.

Дерев’яні перегородки недовговічні, так як поросята і навіть дорослі свині часто гризуть дошки. Крім цього, деревина добре вбирає вологу, і з цієї точки зору — недостатньо гігієнічна, так як в ній можуть оселитися різні комахи і патогенні мікроорганізми.

Металеві перегородки міцні, довговічні і легко піддаються очищенню, але вони набагато дорожче деревини і вимагає періодичного забарвлення.

Панелі і трубки ПВХ — це досить новий тип перегородок, але вже показав свою експлуатаційну ефективність. ПВХ інертний до агресивного середовища, що особливо важливо для дотримання санітарних норм. Матеріал механічно міцний і легко монтується і демонтується, крім цього, він простий у збиранні і не гігроскопічний.

Освітлення свинарника

Вплив сонячних променів на організм тварин, так само, як і всіх живих істот, відбувається через нервово-гуморальний систему. При достатній кількості ультрафіолету відбувається нормальний процес кровотворення, посилюється інтенсивність обмінних процесів, тому поросята рідко хворіють рахітом і їх розвиток йде набагато краще.

Недолік світла негативно впливає на ріст свиней, знижує їх статеву активність і уповільнює процес запліднення. Тому, якщо фермер займається розведенням племінних поросят, то необхідно забезпечити свинарник 18-ти годинним освітленням на добу.

Проте, ученими було доведено, що при вирощуванні тварин на м’ясо, вони дають більш високі прирости, якщо містяться в погано освітлених або темних приміщеннях. У них відкладається на 15 % більше внутрішнього і підшкірного жиру, ніж у свиней, що вирощуються в умовах імітації світлового дня, яка відбувається за допомогою електричних приладів, при однаковому годуванні. Тому для тварин, що утримуються для відгодівлі, освітлення свинарника здійснюється тільки протягом 12-ти годин на добу.

Щоб у свинарник потрапляло необхідну кількість сонячного світла, вікна роблять невеликими і загальна площа скління вираховується в пропорціях щодо статі 1:10. На ступінь освітленості приміщення впливають також такі фактори, як гладка побілена стіна, що відбиває світло на 85%, в той час, як сіра – всього на 35%, а темні або запліснявілі поверхні і зовсім на 20%. Тому, щоб заощадити на електроенергії, рекомендовано, ретельно стежити за чистотою стін і їх світлим покриттям.

Освітлювальні прилади монтуються над верстатами, де перебувають тварини. Світильники бажано оснастити системами регулювання інтенсивності світлового потоку, а також можливістю наближати або видаляти джерела світла від тварин.

Найбільш використовуваними в інфрачервоному освітленні і обігріві свинарника лампами вважаються ІКЗ-220 і 500, ДРВЭ — 200 і ИКЗК — 220 і 250. Оптимальна висота їх розташування від підлоги при обігріві поросят – один метр. Такі лампи включаються на півтори години з перервами 30÷40 хвилин – режим обігріву залежить від загальної температури в приміщенні і умов вирощування тварин.

При недоліку сонячного світла включаються лампи ультрафіолетового випромінювання, такі, як ПРК-Р, ПРК-2, ЭУВ-15 і 30, ЛЕР. Надмірно тривалий вплив цих ламп на тварин – шкодить їх здоров’ю, тому ультрафіолет завжди дається дозовано.

Обігрів свинарника

Якщо будівля свинарника добре утеплено, і в ньому правильно організована вентиляція, тобто в невеликому приміщенні навіть взимку температура зберігається в межах 20÷22 градусів тепла навіть при відсутності опалення. Це відбувається тому, що дорослі тварини самі виробляють достатньо великий обсяг тепла. Для обігріву ж поросят використовують інфрачервоні лампи і підігріваються килимки.

Якщо вирощування свиней здійснюється в регіонах з дуже холодними зимами, то опалення в свинарнику необхідно, і воно реалізується за допомогою різних електричних приладів або спорудою невеликий печі.

З електроприладів самим оптимальним варіантом буде використання конвекторів, які сприяють циркуляції нагрітого повітря по приміщенню. Особливо важливо передбачити додатковий обігрів в тому випадку, якщо в господарстві очікується поповнення або вже є маленькі поросята.

Годівниці і поїлки для свиней

Харчування свиней можна назвати головним фактором їх життя, тому конструкція годівниць для них повинна бути ретельно продумана, з обов’язковим урахуванням місця встановлення цього пристосування.

• Розмір годівниці безпосередньо залежить від кількості особин у свинарнику, їх віку і величини приміщення. Якщо міститься від одного до трьох свиней, то для них достатньо одного корита середньої довжини в 600÷700 мм. Якщо міститься більше голів, то годівниця подовжується з розрахунку приблизно 200 мм на особину. Зазвичай глибина корита для годівлі становить 220÷250 мм, а ширина від 350 до 400 мм.
• Для зручності очищення годівниць від залишків їжі, краще всього вибирати ємності з округленим дном, і мають невеликий ухил в одну із сторін.
• Годівниця повинна бути стійкою, тому якщо вона має невелику вагу, її слід закріпити до підлоги, інакше тварини будуть її постійно перевертати.
• Годівниця може бути виготовлена з деревини, металу або пластику. Дерев’яна ємність не прослужить довго, так як свині її погризуть, або ж вона може швидко розбухнути від рідкого корму. Якщо вибирається металевий варіант ємності, він повинен бути виготовлений з нержавіючого або емальованого металу. Пластикову ємність можна назвати оптимальним варіантом, але матеріал повинен бути якісним.

• Часто у верхній частині годівниці робляться перемички. Вони необхідні для того, щоб тварини не залазили в годівницю повністю і не забруднювали їжу.

• Ємності повинні періодично очищатися і промиватися — це потрібно робити хоча б один раз в тиждень. Зазвичай ця процедура проводиться за допомогою сильного напору води зі шланга.

Не менш важливе значення для нормального росту свиней має вода, тому необхідно добре організувати її безперебійну подачу, а також доступність до неї поросят. Якщо води тваринам буде недостатньо, то з’являться серйозні проблеми, які можуть призвести до їх загибелі-за порушення процесів травлення, запорів, хвороб дихальних шляхів і перегріву в літній період.

Пристосування для забезпечення свиней питною водою оди можуть відрізнятися конструкцією.

• Чашкові поїлки можна назвати найпоширенішим варіантом, так як вони зручні у використанні і очищенні. Конструкція цієї системи розрахована на раціональний і економна витрата води, її постійну свіжість і чистоту, а також безперебійну подачу тваринам.

• Ніпельні або соскові поїлки мають більш складну конструкцію, в яку входить вузол водопостачання, фільтр, регулятор тиску, ну і безпосередньо труби для підведення води. Такі поїлки можна придбати в спеціалізованих магазинах або ж зібрати за схемою, яку нескладно відшукати в інтернеті.

Майданчики для вигулу

Якщо буде вирішено зробити майданчик для вигулу свиней, то її, як говорилося вище, зазвичай розташовують з задньої частини свинарника. Для цього необхідно планувати її ще на етапі визначення місця встановлення сараю, щоб визначити необхідну площу заздалегідь.

Майданчик повинен мати огорожу і бути оснащена ємністю для корму та води. Тварин вигулюють щодня, крім дні з дощовою і дуже холодною погодою. Такі прогулянки підвищують у тварин імунітет, сприяють швидкому зростанню і розвитку.

Зазвичай майданчики для вигулу влаштовують тільки в приватному господарстві при наявності невеликої кількості тварин. На великих же тваринницьких фермах свиней частіше вирощують в приміщеннях, створюючи для них умови, які максимально імітують вулицю — це належне кондиціонування і освітлення.

На закінчення необхідно сказати, що ця сфера тваринництва – досить складна для недосвідчених новачків, і, починаючи займатися вирощуванням свиней, непогано буде мати поруч досвідченого фермера, який поділиться своїми напрацюваннями, проконтролює правильність будівництва свинарника і початкового догляду за тваринами. В іншому випадку і докладені зусилля і чималі кошти, витрачені на купівлю молодняку і будівельні матеріали, що можуть бути просто «викинуті на вітер».

І в якості бонусу – два відеосюжету, в якому господарі невеликих свинарників діляться деякими секретами їх побудови:

Відео: два приклади створення і обладнання невеликих свинарників