Як правильно утеплити лоджію зсередини

Наявність лоджії дає власнику міської квартири масу значущих переваг. І головне з них – це наявна можливість розширити свої володіння за рахунок додаткових квадратних метрів. Правда, для цього необхідно буде попрацювати, але зате в будь-якому випадку досягається чималий виграш, особливо з урахуванням того, скільки коштує один «квадрат» корисної площі в наш час.

Однак, щоб перетворити лоджію в дійсно повноцінне приміщення, або навіть розглядати перспективу її об’єднання з кімнатою, необхідно забезпечити високоефективну термоізоляцію. Але і в цьому випадку господарям простіше, ніж тим, у кого в розпорядженні не лоджія, а балкон – набагато менше обмежень на можливості використання різних будівельно-оздоблювальних матеріалів, так і ступінь зовнішнього впливу на таку прибудову – не настільки виражена за рахунок особливостей її конструкції. Давайте розглянемо варіанти, як правильно утеплити лоджію зсередини, не вдаючись до значних витрат і намагаючись обійтися власними силами.

В чому особливості утеплення лоджії

Балкон і лоджія, хоча і мають чимало подібних рис, все ж відрізняються конструкцією, і це, по суті, зумовлює можливу різницю у підходах до їх перетворення в повноцінне корисне приміщення.

Дуже часто торцеві стінки лоджій сусідять з опалювальними приміщеннями, і забезпечити їх ефективну термоізоляцію – значно простіше.

• Якщо балкон практично завжди розташовується на плиті, яка виступає за межі будівлі, тобто з трьох сторін, а нерідке ще й зверху-знизу «продуваємо всіма вітрами», то у класичній лоджії назовні відкрита тільки одна сторона, а сама вона «ховається» в ніші фасаду. Торцеві стінки лоджії можуть сусідити з опалювальними приміщеннями, з такими ж лоджіями, і лише в рідкісних випадках, у кутових квартирах – з холодною капітальною стіною. Приблизно так само йде з стелею і підлогою цього приміщення – якщо зверху і знизу розташовані засклені і утеплені лоджії, то вплив «забортних» погодних умов буде значно менше.
• Плита лоджії спирається з трьох сторін на надійні капітальні стіни, тобто немає ризику її деформації і провисання від надмірного навантаження. Це дає можливість застосувати при ремонті, утеплення та оздоблення підлоги практично всі відомі технології, допустимі для багатоповерхівок. Поверхню можна вирівняти стяжкою, розмістивши при цьому, наприклад, в її товщі кабельний підігрів поверхні.
• Багато лоджії мають за проектом капітальний парапет, залізобетонний або викладений з цегли або блоків. Але навіть якщо огорожу являє собою легку конструкцію, що складається зі звареної сітки або тонкої перегородки, то ніщо не завадить самостійно викласти на необхідну висоту стінку з газосилікатних блоків.

Конструкція лоджії не накладає серйозних обмежень на зведення капітального парапету з цегли або газосилікатних блоків

Такий парапет не тільки вже сам по собі забезпечує певну ступінь термоізоляції приміщення, але і стає відмінною основою для монтажу рам скління лоджії.

• Завдяки особливостям своєї конструкції, лоджії, як правило, бувають ширшими і ширшими балконів. А поряд з тим, що їм, у силу тих же причин, не потрібно настільки значущого утеплювального шару, виходить дуже суттєвий виграш в корисній площі. І ринкова вартість квартир, оснащених лоджіями, зазвичай відчутно вище, ніж рівних їм по площі квартир, що мають балкони.

При утепленні лоджії цілком можна використовувати всі ті технологічні прийоми, які поміняються при термоізоляції балконів, але виконувати їх, як правило, вже значно простіше. На сторінках нашого порталу – досить інформації про методики утеплення балконів – зокрема, добре показана послідовність термоізоляційних робіт з використанням плит пінополістиролу.

Як утеплити балкон самостійно?

Існує чимало прийнятних методик створення на балконі необхідного рівня термоізоляції. Детальніше про це розповідається в публікації «Утеплення балкона своїми руками». Крім того, напевно стануть корисними поради, викладені в статтях, присвячених окремо підлог на балконах і стелям на балконах, в яких питань утеплення приділено значну увагу.

Щоб не повторюватися, у даній публікації буде докладно розглянута інструкція з утеплення лоджії мінеральною ватою. А потім – добре підходить саме для лоджії спосіб теплоізоляції підлоги з його одночасним вирівнюванням і підняттям на необхідну висоту за технологією сухої стяжки.

Яке утеплення потрібно для лоджії?

Загальні поняття про утеплення лоджії

Якщо на лоджії замислюється створення повноцінного приміщення або навіть її об’єднання з кімнатою (кухнею), то й вимоги до термоізоляції поверхонь повинні повною мірою відповідати встановленим для житлових приміщень параметрами. Суть зводиться до того, що сумарний термічний опір огородження або перекриття не може бути менше встановленого СНиП нормованого показника, розрахованого для даного регіону, залежно від особливостей клімату. Це дуже наочно показано на розміщеної нижче карті-схемі:

По цій карті-схемі нескладно визначити нормативне значення термічного опору для свого регіону (фіолетове – для стін, синє – для перекриттів)

Але саме у лоджії, на відміну від балкона, не всі стіни, перегородки і перекриття однакові. І ступінь необхідної їх термоизолированности лежить в залежності ще й від «сусідства», тобто від того, що розташоване з іншого боку. Можна пояснити на прикладі:

Різні поверхні лоджії і вимагають диференційованого підходу до їх утеплення

1 – парапет лоджії завжди межує з відкритим простором вулиці, тобто вимоги до термоізоляції тут діють в повну силу.

2 – протилежна капітальна стіна, що відокремлює лоджію від житлового приміщення квартири. Як правило, її термоізоляційні якості вже передбачені проектом будинку, з того розрахунку, що відкрита лоджія. Стало бути, в додатковому утепленні ця стіна найчастіше не потребує, і її просто обробляють загалом «ансамблі» з іншими поверхнями приміщення.

3 – торцеві стіни. Тут можливі кілька варіантів.

— У деяких лоджіях така стіна є спільною з опалювальним приміщенням (кімнатою або кухнею). Утеплення потрібно, так як сама стіна є провідниками холоду, але його товщина буде вже значно менше.

— По сусідству може розташовуватися інша лоджія, і в цьому випадку все залежить, в якому вона стані. Якщо вона відкрита, і господарі не збираються робити жодних кроків до її утеплення, то стінку варто розглядати, як зовнішню, з усіма витікаючими наслідками. Точно так само варто розглядати і торцеву стінку на кутових лоджіях, що межують із вулицею.

— Якщо сусідня лоджія засклена і утеплена, то шар термоізоляції може бути зменшений.

4 і 5 – підлога і стеля лоджії. Необхідність і обсяг термоізоляції можна розглядати з аналогічного підходу – в залежності від «сусідства». Можливі випадки, в принципі, схожі з розглянутими для торцевих стін. Правда, сумарне значення термічного опору для перекриттів звичайно істотно вище, ніж для стін.

Шар утеплення повинен, в комплексі з іншими матеріалами стіни або перекриття, забезпечити необхідне значення опору теплопередачі.

Отже, весь принцип термоізоляції полягає в тому, щоб створити таку багатошарову конструкцію, щоб її сумарний термічний опір відповідало встановленим нормативним параметрам. А воно складається, звичайно, з термоізоляційних показників кожного з шарів – самої стіни (перекриття), одного або декількох прошарків утеплення, внутрішньої і зовнішньої обробки. Основне завдання – за рахунок утеплювачів, тобто матеріалів з виражено низькою теплопровідністю, забезпечити «заповнення дефіциту загального опору, який потрібно для досягнення необхідного значення.

Базовою формулою можна вважати наступну:

Rn = Нп / λn

в якій:

Rn – величина опору теплопередачі (м2×°С/Вт) для кожного окремо взятого шару стіни або перекриття.

Нп – товщина цього шару (в метрах);

λn – таблична величина коефіцієнта теплопровідності матеріалу, з якого виготовлений цей шар (Вт/м×°С).

Оперуючи цим співвідношенням, нескладно вирахувати необхідну товщину утеплювача, якщо відомі всі інші параметри.

Щоб полегшити читачеві завдання, нижче розміщено зручний калькулятор, який дозволить швидко і з достатнім ступенем точності визначити товщину теплоізоляції для кожної з поверхонь утеплюваної лоджії. У ньому також враховані особливості «сусідства», про яких говорилося вище.

Калькулятор розрахунку товщини термоізоляції стін, стелі та підлоги лоджії

Перш ніж переходити безпосередньо до розрахунку, доречним буде ознайомитися ще з одним зауваженням.

Застосування пінофол для утеплення лоджії різко піднімає ефективність всієї створюваної системи термоізоляційної

При утепленні балконів і лоджій дуже часто використовується додатковий термоізоляційний матеріал – фольгований пінополіетилен. Їм закривають усі утеплені поверхні, домагаючись при цьому відразу трьох ефектів:

— Матеріал сам по собі є хорошим термоізолятором, і, можна сказати, бере участь у створенні сумарного опору теплопередачі.

— Пінополіетилен, тим більше – фольгований, стає відмінною перешкодою для проникнення до утеплюваної конструкції водяної пари, а, між тим, пароізоляція є обов’язковою умовою при утепленні приміщень зсередини.

— Нарешті, що відображає фольгований шар, спрямований у бік приміщення лоджії, створює «явище термоса», і ефективність термоізоляції різко зростає. А це, в свою чергу, дозволяє застосувати більш тонкі шари утеплювальних матеріалів, що надзвичайно важливо в обмеженому просторі лоджії.

У калькуляторі передбачена можливість провести розрахунок як з використанням фольгованого утеплювача (пінофол) різної товщини, так і без нього. Виходить дуже наочна картина, а висновки нехай кожен господар робить самостійно.

Введіть або виберіть потрібні параметри та натисніть кнопку «Розрахувати товщину утеплення»

Планований утеплювальний матеріал

Пінопласт

Еструдірованний пінополістирол (Пеноплекс)

Напилюваний пінополіуретан

Базальтова вата

Скловата

Ековата

Керамзит для сухої стяжки підлоги

Визначте за картою-схемою і вкажіть значення необхідного опору теплопередачі для стін або перекриттів)

Вкажіть параметри утеплюваної конструкції (стіни, перекриття)

Якщо капітальної конструкції (наприклад, утеплюється огорожу лоджії), залиште товщину за замовчуванням — «0»

Особливості розташування утеплюваної конструкції

Парапет, торцева стіна або перекриття сусідять з вулицею або з відкритою лоджією
Торцеві стіни або перекриття сусідять із закритою утепленій лоджією
Торцеві стіни або перекриття сусідять з утепленим і опалювальним приміщенням

товщина огражающей конструкції (перекриття), мм

1000 — для переведення в метри

Матеріал огороджувальної конструкції (перекриття)

залізобетон
пемзобетон
керамзитобетон
газо — і пінобетон
блоки вапняку
цегла керамічна суцільний
цегла керамічний пустотну
цегла силікатна суцільний
цегла силікатна пустотну
натуральне дерево (хвойних порід)
деревні композити (ДСП, ДВП, OSB, фанера)
плити гіпсові

Додатковий шар, якщо є
(наприклад, листи фанери або ГВЛ на підлогу або стіни для подальшого укладання фінішного покриття або обробки)

Матеріал додаткового шару

фанера клеєна
листи OSB
листи ГВЛ
плити ДСП
натуральна дошка

Товщина додаткового шару, мм

Додатковий шар — планована внутрішня обробка утеплюваної конструкції

Вкажіть матеріал внутрішньої обробки

дошка або натуральна вагонка
клеєна фанера
листи OSB
вагонка або панелі МДФ
натуральна пробка
плити ДСП або листи ДВП
гіпсокартон
штукатурка цементно-піщана
штукатурка пісок + цемент + вапно
штукатурка вапняно-піщана
штукатурка на гіпсовій основі
ПВХ-вагонка

Товщина шару обробки, мм

Планується використання пінофол?

ні, пенофол не використовується

так, пенофол буде використовуватися

Товщина пінофол, мм

— 3 мм
— 4 мм
— 5 мм
— 8 мм
— 10 мм

опір повітря

Як утеплити лоджію мінеральною ватою?

Перейдемо безпосередньо до процесів утеплення лоджії.

Попередні етапи – ревізія і ремонт підлягають термоізоляції поверхонь, їх надійна гідроізоляція – все це проводиться точно так само, як і при утепленні балкона – дивись рекомендовані вище посилання. У даному випадку будемо виходити з того, що поверхні готові, розрахунки проведені, скління лоджії виконано за всіма правилами.

Скління лоджії або балкона – особливий етап в їх благоустрій

Ніколи в цьому приміщенні не добитися необхідного мікроклімату, якщо не будуть встановлені якісні рами. Засклити балкон самостійно – надзвичайно складне і небезпечне завдання, і хоча на нашому порталі наводиться інструкція з виконання подібної операції, краще запросити для цього фахівців.

В якості утеплювача буде використовуватися базальтова мінеральна вата. Вона дещо дорожче скловолоконного аналога, але перевершує його практично по всім експлуатаційним параметрам.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Лоджія підготовлена до утеплення. Складний парапет з газосилікатних блоків. Проведена необхідна гідроізоляція всіх поверхонь. Встановлено якісне скління – металопластикові рами зі склопакетами. Всі щілини, технологічні зазори щільно заповнені монтажною піною. Можна переходити до монтажу каркасу під утеплювальний матеріал – мінеральну вату.
	Готуються бруски — напрямні каркасній конструкції. Їх товщину зазвичай вибирають з таким розрахунком, щоб вона відповідала товщині утеплювальних плит. В даному випадку – це 50×50 мм
	Бруски кріпляться до поверхні парапету з допомогою дюбелів – намічаються і висвердлюють отвори, вставляються дюбель-пробки, вкручуються саморізи. Може використовуватися і інший кріплення, наприклад, дюбель-цвяхи – все залежить від матеріалу виготовлення утеплюваної конструкції.
	Бруски слід не наживлять, а саме надійно закріплювати, нерухомо зафіксувати на стіні, так як на них згодом ляже вся навантаження і від утеплюючого матеріалу, і від декоративної обшивки стіни.
	Подібна решетування кріпиться і на торцевих стінах лоджії. В даному випадку вона розміщена горизонтально, але ця орієнтація може бути і інший – все залежить від кількості шарів утеплювального матеріалу і планованого напрямки панелей декоративної обшивки лоджії. Зверніть увагу – на стіні, що відокремлює лоджію від приміщення, теж змонтована решетування, але тільки вона виконана з тонких рейок, 20×40 мм Укладання утеплювача на цій поверхні не передбачається, і обрешітка буде служити виключно в якості підстави для обшивки стіни вагонкою.
	При установці напрямних решетування на утеплюючи стінах, необхідно дотримуватися такого кроку, щоб утеплювальні плити дуже щільно встали між брусками. Більшість мінераловатних утеплювачів має стандартну ширину блоку в 600 мм. Отже, оптимальною відстанню між брусками «у світлі» стане приблизно 570 ÷ 580 мм
	При монтажі напрямних необхідно контролювати вертикальність задається ними площині – це згодом позначиться на акуратності декоративної обшивки лоджії. Подібна вимога поширюється на всі утеплюванні стіни.
	По готовності решетування, можна переходити до укладання утеплювального матеріалу. Блоки мінеральної базальтової вати за рахунок своєї вираженою пружності можна злегка підтягти з торців і щільно укласти між брусами – вони розправляться і не залишено ніяких щілин. Деякі різновиди базальтової вати відомих брендів, наприклад, «ROCKWOOL BATTS SCANDIK», мають спеціальну конструкцію — за технологією «флексі»: один з країв виконаний підпружиненим, що забезпечує максимально щільне прилягання блоку до напрямних обрешітки.
	Якщо є необхідність, блоки мінвати ріжуться в потрібний розмір – це нескладно зробити по лінійці звичайним будівельним ножем. При розкрої так само враховується, що розмір одержуваного блоку повинен бути на 20÷30 мм більша, ніж ширина просвіту між брусами обрешітки. Таким чином заповнюються всі «клітинки» решетування на парапеті і на торцевих стінах. Паралельно можна вести і утеплення стелі, але там доведеться додатково забезпечити фіксацію мінеральної вати між напрямними. Це можна виконати, наприклад, натягиваемой зигзагоподібно між напрямними волосінню.
	В даному випадку розрахунки показали, що для утеплення парапету потрібно два шари мінеральної вати. Тому, після укладання першого, до вертикальних стійок решетування прикручуються горизонтальні напрямні. Вони одночасно ще й пригорнуть покладені блоки утеплювача.
	Кріпити другий ряд можна звичайними саморізами.
	Щоб звести до мінімуму відходи мінеральної вати та забезпечити якісну термоізоляцію, при монтажі другого ярусу решетування також намагаються дотримуватися вибраного кроку установки, якщо це можливо.
	Далі проводиться укладання другого шару мінеральної вати. У цьому випадку блоки утеплювача доведеться стикувати між собою – там теж повинна забезпечуватися максимальна щільність укладки, без залишення найменших щілин. Після такої укладки «містків холоду» майже не залишиться. Зверніть увагу – на торцевій стіні укладання була виконана в один шар, і там більшого, за розрахунками, не знадобилося. Другий ярус решетування на стінах не монтувався.
	Наступний найважливіший етап утеплення лоджії – це створення надійного бар’єру від проникнення пари. Концентрація водяних парів в теплому жилому приміщенні завжди вище, ніж на вулиці, і вони шукають вихід, проникаючи через матеріали обробки. Якщо не створити бар’єр, вологою почне насичуватися утеплювач, втрачаючи свої якості (особливо це актуально саме для волокнистих матеріалів). Крім того, можуть з’явитися ділянки вогкості в області «точки роси», тобто практично в районі прилягання утеплювача до стін або перекриттів. Все це загрожує появою неприємного запаху і початком поширення цвілі. Як вже говорилося, в якості пароізоляції дуже часто використовують фольгірований пінополіетилен, розташовуючи його відбиваючою поверхнею всередину приміщення лоджії. Ну а в даному прикладі було вирішено застосувати спеціальну армовану пароізоляційну плівку. Рулон розмотується по всій довжині утеплюваної поверхні. При укладанні намагаються допустити якомога менше стиків окремих полотен.
	До напрямних решетування плівка кріпиться дужками з допомогою звичайного будівельного степлера.
	Якщо необхідно забезпечити спряження двох полотен, то їх взаємний перехльости повинен становити не менше 100 мм. Його можна проклеїти зверху скотчем. Інший варіант – на нижнє полотно по лінії перехлеста приклеюється двосторонній скотч. Потім акуратно знімається захисна підкладка, і опускається верхнє полотно. Після щільного притиснення по всій лінії, забезпечуються надійна герметизація з’єднання.
	Аналогічні роботи виконуються на всіх утеплюючи поверхнях. Шар утеплювача повинен бути повністю закритий по всій площі стін і стелі.
	Ще один важливий момент – не можна забувати про краях пароізоляційного бар’єру. У розглянутому прикладі плівка заведена аж до рам скління, і по цій лінії приклеєна якісним водостійким скотчем, щоб вийшло абсолютно герметичне примикання. Надалі на це місце ляже підвіконня, який приховає герметизацію.
	В місцях прилягання утеплюючи поверхонь до не утеплюваних також проводиться герметизація. Плівка заводиться на не утеплять стінку і проклеюється по все довжині.
	Скотч повинен наклеиться максимально рівно і щільно, без застрягань і бульбашок. Надалі це лінія герметизації також буде прихована декоративною обробкою.
	Якщо використовується пенофол, то будуть невеликі особливості. Так, полотна мають певну товщину, і їх внахлест укласти не вдасться. Тому пенофол настилають встик, намагаючись добитися мінімального просвіту між фрагментами, а потім по цій лінії проводять герметизацію з допомогою фольгованого скотча. В іншому ж – все так само: повинна бути повністю закрита вся утеплювати поверхню з герметизацією по кордонах.
	Між шаром пароізоляційного бар’єру і обробкою обов’язково слід залишити проміжок, щоб сконденсувалася волога мала можливість випаровуватися. Тому кріплення облицювання буде проводитися не на каркас безпосередньо, а на рейки, контррейки. А для того щоб при монтажі рейок проколи від саморізів не стали шляхом проникнення вологи в утеплювач, рекомендується по лінії їх установки приклеїти смуги двостороннього скотчу.
	Для контробрешетки досить рейок товщиною 20 мм, наприклад, 50×20 або 40×20.
	Напрямок рейок контррейки вибирається з урахуванням майбутньої обробки – воно повинно бути перпендикулярним панелей (дошках вагонки). Крок вибирається також у відповідності з вимогами, що пред’являються до матеріалу облицювання. Для вагонки буде достатньо кроку в 400 ÷ 500 мм.
	Після того як контробрешетка на стінах змонтована, можна зайнятися поверхнею підлоги. У розглянутому прикладі підлогу попередньо був вирівняний стяжкою, і додаткової коригування рівня не потребує. Було вирішено застосувати просту схему – укладання лад з розміщенням утеплювача між ними. Для лаг обрані бруски перерізом 100×50 мм. Вони укладаються на вузьке ребро, два по краях лоджії і один – по центру. Абсолютно рівна поверхня підлоги рятує навіть від необхідності жорстко закріплювати лаги.
	Між лад укладаються блоки утеплювача. Вимоги такі ж – щільне прилягання блоків до напрямних і між собою. Не забувається при цьому і просвіт між крайніми лагами і паралельними їм стінами – він теж повинен бути заповнений мінватою.
	В даному випадку утеплювач укладається в два шари. При цьому стики між блоками мінвати в нижньому і верхньому ряду не повинні збігатися – робиться обов’язкове зміщення.
	Після укладання утеплювача поверхню застеляється шаром пароізоляційної плівки. При цьому краї плівки, що знаходиться на стінах, піднімаються, і плівка на підлозі підводиться під них, з заходом на стіни.
	Цей нахлест пароізоляції також герметизується двостороннім скотчем або скотчем зверху – по лінії стику.
	Можна переходити до укладання фанери. Приймається вже розглянута вище запобіжний захід – по лінії вкручування шурупів приклеюється смужка герметизуючого двостороннього скотча, щоб убезпечити місця проколу плівки.
	Розкроюються листи фанери, з таким розрахунком, щоб уздовж стін по всьому периметру лоджії залишався компенсаційний зазор близько 5÷7 мм. Фанера кріпиться до лагів саморізами, з кроком 150÷200 мм.
	Для надійного підлоги, здатного витримувати динамічні навантаження, повинна застосовуватися фанера завтовшки 15÷20 мм. Інший варіант, як показано на ілюстрації – фанера товщиною в 10 мм укладається в два шари. При цьому стики аркушів у верхньому і нижньому ярусі не повинні збігатися. Така підлога стане хорошою основою для практично будь-якого фінішного покриття.
	По суті, утеплення закінчено, і можна переходити до оздоблювальних робіт, наприклад, облицьовувати стіни вагонкою по рейках контррейки, як у запропонованому прикладі. Але питання обробки вже виходять за рамки теми цієї публікації.
	В результаті лоджія відмінно утеплена і красиво оформлена! Погодьтеся, що викладена технологія ніяк не бачиться нездійсненною для старанного домашнього майстра.

Вирівнювання й утеплення підлоги на лоджії «сухою стяжкою»

Принцип пристрою сухої стяжки і необхідні матеріали

Нерідко трапляються ситуації, коли пів на лоджії необхідно вирівняти (мається значний перепад рівня), підняти на досить велику висоту, наприклад, зрівнявши з порогом в житлову кімнату, і при всьому цьому ще й забезпечити його утеплення. «Вбити трьох зайців» разом допоможе технологія сухої стяжки.

Принцип такого вирівнювання з утепленням показаний на схемі:

Принципова схема пристрою сухої стяжки

1 і 2 – відповідно, бетонна плита лоджії і одна з стін

3 – обов’язкова гідроізоляційна прошарок, в якості якої зазвичай використовується звичайна поліетиленова плівка товщиною 150÷200 мкм.

4 – уздовж стін по всьому периметру обов’язково прокладається пружна компенсаційна (заглушення) стрічка з спіненого поліетилену. Вона нівелює лінійні розширення покриття внаслідок перепадів температур, а крім того – є ще і непоганим бар’єром на шляху поширення ударного шуму, характерного для багатоповерхових будівель. Пориста структура такої стрічки ефективно поглинає вібраційні коливання, які, до речі, «протипоказані» сухий стяжки.

Рулон компенсаційної стрічки – зазвичай у ньому 25 погонних метрів

Товщина стрічки зазвичай приймається 8÷12 мм. Ширина повинна перевищувати планований рівень підняття підлоги.

5 – основний компонент сухої стяжки – це засипка з керамзитового піску фракції від 1 до 5 мм. Саме вона забезпечує необхідний рівень термоізоляції, вирівнювання і підйом рівня підлоги.

Якісні сухі засипки. Зазвичай поставляються в мішках об’ємом 40 літрів

Реалізується кілька типів сухої засипки, але рекомендується вибирати дійсно якісний матеріал, з мінімальною кількістю пилоподібної фракції. Можна сміливо назвати три марки, які не повинні підвести: це «Компэвит», «Kerafloor» (обидві – білоруського виробництва), і суха засипка «Кnаuf», що випускається різними заводами по ліцензії. До речі, згаданий порядок, в принципі, відповідає і рейтингу цього матеріалу в професійному середовищі обробників: білоруські засипки навіть дещо випереджають «Кnаuf» за якістю.

А ось купувати засипки невідомих виробників не рекомендується, так як можлива насиченість його керамзитовим піском пилоподібної консистенції різко знизить та міцнісні якості сухої стяжки, і її утеплювальні функції.

6 – це так звані елементи підлоги – двошарові панелі, виконані з гіпсо-волоконних (іноді – гіпсо-стружкових) аркушів.

Два шари панелі склеєні зі зміщенням, і в результаті по краях створюється монтажна фальцевав кромка, для стикування сусідніх елементів підлоги

Стандартний розмір більшості представлених у продажу панелей ГВЛ: 600×1200 мм при загальній товщині 20 мм. Ширина фальца – 50 мм.

Найбільш поширений розмірний стандарт елементів підлоги для сухої стяжки

Існують панелі і інших розмірів, але в умовах квартири саме такою стане оптимальним.

Панелі зазвичай купуються з розрахунку площі приміщення + 15% на розкрій.

7 – при монтажі для якісного з’єднання панелей в «замку» фальци промащуються клеєм. Цілком підійде звичайний клей ПВА. Орієнтовний витрата клею – 50 мл на 1 м2.

8 – остаточна фіксація елементів підлоги між собою, створення єдиного покриття підлоги, забезпечується укручуванням саморізів по лінії фальцевих з’єднань, з кроком приблизно в 150 мм.

Рекомендується використовувати спеціальні саморізи, з двухзаходной різьбленням, наприклад, «Кnаuf» MN 3,9 довжиною 19 мм.

Фірмові саморізи «Кnаuf» MN 3,9×19

Такі саморізи мають ще й зенкующие головки, які забезпечать необхідне притапливание в лист ГВЛ.

Витрата саморізів зазвичай приймається в середньому 12 шт. на 1 м2 підлоги.

Зібраний підлога стане чудовою основою для практично будь-якого фінішного покриття (поз. 9), а компенсаційний зазор уздовж стін нескладно згодом прикрити плінтусом (поз. 10)

Ще одне важливе зауваження.

Товщина шару сухої засипки не може бути безмежною:

— Мінімальна товщина засипки не повинна бути менше 30 мм.

— Максимальна висота, прийнято вважати, не повинна перевищувати 100 мм. Досвідчені майстри і цього параметру ставляться з деяким скепсисом, і рекомендують все ж обмежитися максимальною товщиною шару в 80÷90 мм. Таким чином, виходить досить зрозуміла градація:

• Якщо планується зрозуміти рівень підлоги на висоту до 100 мм, то це буде забезпечуватися 20 мм за рахунок ГВЛ-елемента підлоги плюс необхідним шаром засипки
• Коли потрібне більш високе підняття, більше 100 мм, необхідно буде проводити засипку сухої стяжки в два шари, з встановленням між ними проміжного шару ГВЛ. Для цього можуть використовуватися ті ж елементи підлоги або, в цілях економії – одинарні листи ГВЛ товщиною 10 мм

Наприклад, потрібно підняти сухою стяжкою рівень підлоги на висоту 120 мм. Товщина елементів – 20 мм, тобто залишається 100 мм. Якщо для проміжної прошарку використовуються одинарні листи ГВЛ, то можна виконати два шару засипки 50 + 40 мм. При використанні подвійних аркушів, відповідно, вийде 40 + 40 мм.

Тепер перейдемо до розрахунку необхідної кількості витратних матеріалів. Для цього пропонуємо скористатися розміщеними нижче калькуляторами.

У будь-якому випадку вихідним параметром є площа лоджії. Якщо прямокутне приміщення, то ніяких проблем немає. Але лоджії бувають і досить химерних форм. Але і в цьому випадку підрахувати площу – не так складно.

Як дізнатися площа лоджії складної конфігурації?

Існує чимало прийомів розрахунку площі складних за формою приміщень. Зверніться до статті нашого порталу «Як розрахувати площу кімнати» — там наведені всі необхідні формули і розміщені зручні калькулятори.

Отже, виконуємо розрахунки:

Калькулятор розрахунку кількості сухої засипки

Вкажіть необхідні дані і натисніть «Розрахувати кількість засипки»

Площа лоджії, м2

На яку висоту планується підняти базову основу підлоги, мм

ПРИ ВИСОТІ 110 мм і БІЛЬШЕ ПОТРІБНА ДОДАТКОВА ПРОШАРОК ГВЛ !

Для додаткового прошарку будуть використовуватися ГВЛ:

— одинарний, товщиною 10 мм

— подвійний, товщиною 20 мм

Стяжкою планується вирівняти перепад рівня плити, мм (якщо треба)

Калькулятор розрахунку інших витратних матеріалів для сухої стяжки на лоджії

Як виконується укладання сухої стяжки на лоджії

Тепер розглянемо процес укладання сухої стяжки на лоджії покроково.

Необхідно підготувати інструменти і приналежності:

• Дві напрямні. Бажано, щоб їх товщина відповідала товщині елемента підлоги, 20 мм – так буде простіше орієнтуватися при виставленні по висоті майбутнього покриття. Можна, наприклад, використовувати два алюмінієвих правила. Цілком згодяться й рівні, гладко стругані дошки 20×100 мм.
• Спеціальне правило для розрівнювання сухої засипки. Його можна виготовити самостійно, вирізавши, наприклад, смуги фанери. Важливо, щоб разравнивающими край правила припадав на нижню площину направляючих, тобто з боків вибирається паз висотою 20 мм, як показано на схемі:

Правило для розрівнювання сухої засипки нескладно виготовити самостійно

1 – шар сухої засипки.

2 – дві напрямні, розставлені по ширині лоджії.

3 – саморобний правило, наприклад, смуги фанери.

• Звичайні шпателі і терки – для розподілу сухої засипки та її легкого «притаптывания».
• Шуруповерт для вкручування монтажних саморізів.
• Електричний лобзик для розкрою ГВЛ. Може підійти і ручна ножівка з дрібним зубом.
• Будівельний ніж.
• Скотч для тимчасової фіксації гідроізоляції на стінах.
• Будівельний або лазерний рівень, розмічальний інструмент.

Роботу завжди починають з проведення ревізії і дрібного ремонту поверхні. Сенс в тому, що не повинно бути щілин, поглиблень, виступів – все це може спровокувати прорив гідроізоляційної плівки, а також стати «гніздом» поступового скупчення вологи.

Особливої гладкості поверхні – не потрібно, але вади повинні бути заповнені в рівень з плитою ремонтним складом або навіть монтажною піною. Після застигання ремонтних «латочок» проводять додаткову гідроізоляцію поверхні грунтом глибокого проникнення. Коли ґрунтовка висохне, можна переходити вже безпосередньо до сухої стяжки.

Якщо в розпорядженні господаря є лазерний рівень, то проблем з виставленням висоти не передбачається. Якщо ні – то доведеться пробивати по периметру горизонтальну «нульову лінію», по якій і орієнтуватися надалі.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	Поверхні плити подремонтирована, прогрунтована, готова до подальших операцій.
	Щоб не допустити розриву поліетиленової плівки, проводиться ретельне прибирання – видаляється весь наявний на поверхні будівельне сміття. Можна скористатися і будівельним пилососом.
	Якщо де-небудь виявлені щілини або просвіти, наприклад, як на даній ілюстрації, між огорожею парапету і поверхнею підлоги, то їх заповнюють монтажною піною.
	Чекати повного застигання монтажної піни в даному випадку немає необхідності, як і зрізати її надлишки. Можна відразу переходити до чергових етапів роботи.
	А наступний етап – це укладання по всьому периметру демпферної (компенсаційної) стрічки. Зазвичай рулону 25 метрів вистачає на будь-яку лоджію або балкон – для укладання однією цілою смугою. Важливо – стрічка повинна мати таку ширину, щоб вона повністю охоплювала всю товщину майбутньої сухої стяжки, включаючи і покриття ГВЛ, виступала зверху ще на 10÷15 мм. Багато стрічки мають з тильного боку захищений підкладкою самоклеючий шар – їх укладання уздовж стін не складе труднощів. Якщо самоклеючого шару немає, то можна фіксувати стрічку на стіні шматочками малярного скотча.
	Весь периметр повністю закритий демпферної стрічкою.
	Наступний крок – це укладання поліетиленової плівки. Ширина стандартних лоджій зазвичай дозволяє застосувати плівку цілим полотном. Однак, якщо є необхідність використовувати декілька (два і більше) полотен, наприклад, при складній конфігурації лоджії, то вони повинні укладатися з перехлестом по краях не менше 100÷150 мм, і з проклеюванням лінії перехлеста водостійким скотчем.
	Плівка заводиться на стіни, зазвичай навіть дещо вище вже покладеної демпферної стрічки. Щоб краї плівки не заважали подальшим операціям, їх можна зафіксувати на поверхні стіни відрізками малярного скотча.
	Можна переходити до роботи з сухою засипанням. Розкривається заводська упаковка. У розглянутому випадку висота підйому поверхні підлоги становить 150 мм, тому буде застосована двошарова засипка сухої стяжки з проміжним шаром ГВЛ по центру. Отже, плануються два шари сухої засипки по 60 мм + шар ГВЛ проміжний – 10 мм і + елементи підлоги – 20 мм.
	З мішків на застелену поверхню висипається засипка. Якісний матеріал при цьому не повинен давати багато пилу. Висипають з таким розрахунком, щоб домогтися необхідної товщини шару до 60 мм. Матеріал розподіляється по поверхні. Можна провести його легку трамбування з допомогою ручної малярною терки – дерев’яної або полістирольної.
	Уздовж стін лоджії безпосередньо на зроблену засипку укладають дві напрямні. Підсипаючи або відгрібаючи керамзитовий пісок, напрямні виставляють строго по горизонталі. Напрямна повинна щільно лежати на поверхні засипки всій своїй площею підстави.
	Аналогічні дії проводяться і з протилежного боку лоджії. Але тут ще необхідно домогтися того, щоб напрямна встала на той же рівень, що і перша – в одній горизонтальній площині. При виставленні ведеться постійний контроль за допомогою будівельного рівня.
	Після того як направляючі виставлені, можна переходити до вирівнювання поверхні між ними. Для цього використовується саморобний правило – як його виготовити, вже говорилося вище. В результаті цієї операції шар засипки повинен зрівнятися з нижньою гранню направляючих.
	Щоб була можливість переміщатися по вирівняній шару засипки, укладаються містки або площадки. Їх можна виготовити з фанери або з тих самих обрізків ГВЛ, які залишаються при розкрої матеріалу.
	Тепер необхідно акуратно, поступальним рухом вгору, зняти напрямні. Їх поки прибирають за непотрібністю, а ділянку, де вони лежали, злегка підрівнюють шпателем або теркою.
	Особливих нерівностей на поверхні в цій смузі і не повинно бути, але тим не менш краще акуратно пройтися по всій довжині, порівнюючи дрібні дефекти отриманої поверхні, але ні в якому разі не порушуючи загального рівня.
	Все, перший шар засипки вирівняний. З аркушів ГВЛ розкроюють і вирізають необхідні фрагменти, так, щоб вони встали щільно між демпферної стрічкою.
	Починається послідовне приховування шару засипки листами ГВЛ. Листи повинні щільно лягати на підготовлену для них основу. По мірі настилу знімаються встановлені містки – після укладання аркушів ГВЛ переміщатися вже можна з ним.
	Проміжний шар ГВЛ не вимагає якогось особливого кріплення. Листи просто укладаються впритул один до одного. Після того як вся поверхня буде закрита, можна переходити до створення другого шару засипки.
	На цьому етапі розсипати керамзитовий пісок починають вздовж стін – для точної установки напрямних. Матеріал розсипається смугою приблизно в 200 мм, висотою трохи більше передбачуваного рівня.
	Починається установка напрямних. Все так само, як і раніше – напрямні повинні встати щільно і строго горизонтально, але тільки в даному випадку вже доводиться контролювати їх верхній рівень – він повинен збігтися з наміченою нульовою лінією. У підсумку після розрівнювання шару і видалення направляючих настеленные елементи ГВЛ за рахунок своєї товщини дадуть саме бажаний результат підняття рівня поверхні підлоги.
	Після того як встановлені направляючі, в проміжок між ними акуратно, послідовними ділянками, підсипається суха засипка у кілька надмірній кількості, …
	… і паралельно, також послідовними ділянками, виконується її легка трамбування і ретельне вирівнювання правилом.
	Коли засипання і вирівнювання завершено, переходять до настилу елементів підлоги. Для початку виконується їх розкрій. На стартовому листі в місці прилягання до стін зрізаються фальци. Аналогічна операція буде виконуватися на будь-якому аркуші в місці її прилягання до стіни – фальци повинні залишатися виключно по ділянках стику сусідніх фрагментів. Елемент підлоги вирізається з таким розрахунком, щоб він щільно встав між наклеєної на протилежних стінах демпферної стрічкою.
	Перший лист укладається впритул до торцевої стіни, з упором в демпферну стрічку.
	Після його укладання майданчик з’єднувального фальца зигзагоподібно промащується клеєм ПВА.
	Далі, укладається черговий лист, так, щоб фальцева замкова частина повністю перекривалася.
	З’єднувальний вузол остаточно фіксується саморізами. Їх вкручують шуруповертом, так, щоб головка занурилася в ГВЛ приблизно на 0,5÷1,0 мм – необхідно правильно виставити момент затяжки на трещотке інструменту. Крок між саморізами – орієнтовно 150 мм. Дуже важливо не розташовувати саморізи занадто близько до краю аркуша, щоб не деформувати крайки. Оптимально проводити вкручування приблизно по центру крівлі частини ГВЛ, тобто з відступом від краю до 25 мм.
	Точно таким же порядком проводиться послідовна укладання інших листів з їх подальшою фіксацією саморізами.
	Останній аркуш також повинен бути обрізаний таким чином, щоб до торцевої стіни притулилася рівна його кромка, з обрізаною крівлі частиною.
	Після того як всі листи покладені, залишиться провести нескладні заключні операції. Зокрема, будівельним ножем робиться акуратний надріз за рівнем отриманого підлоги – для видалення виступаючих надлишків поліетиленової плівки і демпферної стрічки.
	Обрізані смужки акуратно знімаються і утилізуються. Деякі майстри воліють проводити ще і шпаклювання стиків між елементами підлоги, наприклад, перед настилом м’яких покриттів типу лінолеуму або ковроліну. Але це вже не є обов’язковою операцією – більшість підлогових покриттів подібної заходи не потребує.
	В результаті вийшла надійна, стійка, рівна, піднесена до запланованого рівня і добре термоізольована поверхню, яка здатна стати основою практично для будь-якого підлогового покриття лоджії. Також ніщо не заважає зробити на такій підставі монтаж плівкового інфрачервоного «теплої підлоги», попередньо застеливши поверхню фольгованим пінополіетиленом.

Отже, в публікації були розглянуті деякі технологічні прийоми правильного утеплення лоджії. Ну і для повноти картини, на завершення – відеосюжет, показує процес монтажу термоізоляції на лоджії з використанням плит екструдованого пінополістиролу – «пеноплэкса»

Відео: Утеплення лоджії панелями «пеноплэкса»