Як клеїти шпалери

Обклеювання стін шпалерами належить, без сумніву, до одного з найбільш популярних способів обробки приміщень. Драпірування кімнат тканинами і гобеленами відома з давніх часів – ще в Середні віки існували цілі співтовариства — цеху ремісників-шпалерників, майстерність яких цінувалося дуже високо і було постійно затребуваним. З часом натуральні тканини в основному були витіснені більш дешевими паперовими шпалерами, тобто придбали приблизно той вигляд, до якого ми звикли зараз.

Звичайно, сучасні шпалери випускаються вже не тільки з паперу – активно застосовуються полімерні складові, скловолокна, різні натуральні матеріали. Але найголовніше в іншому: зручна форма їх випуску, хороша адаптація до різних будівельних конструкцій, напрацьовані технології обклеювання, високоякісні клейові склади – все це істотно полегшують процес такої обробки, і для цього зовсім не обов’язково бути майстром-професіоналом. Якщо б на цей рахунок існувала якась статистика, то, безумовно, вона показала, що переважна більшість сімей проводить обклеювання стін шпалерами самостійно. Природно, далеко не у всіх відразу виходить якісно – похибки, а іноді навіть зіпсовані аркуші бувають спочатку у всіх. Але як добре, що є інтернет – завжди можна знайти підказку, як правильно клеїти шпалери, уникаючи найбільш часто зустрічаються помилок.

Які шпалери вибрати?

Основні різновиди шпалер

Сучасний асортимент шпалер – надзвичайно широкий. У покупця є можливість підібрати оздоблення на будь-який смак – за матеріалом, колірного і рельєфному оформлення, за експлуатаційними та екологічними характеристиками і, природно, за ступенем цінової доступності. Розглянемо коротко основні типи сучасних шпалер:

• Паперові шпалери – «старожили» в ряду обробних матеріалів. Вони залучають невисокою ціною, широким розмаїттям оформлення, відносною легкістю самостійної поклейки. Правда, довговічністю вони не відрізняються, як і стійкістю до вологи і тим більше – до вологого прибирання, тому більше підходять житлових приміщень і не рекомендовані для обробки стін кухонь, передпокоїв, санвузлів і т. п.

Одне з головних переваг паперових шпалер – екологічна чистота матеріалу і хороша паропроникність – стіна залишається «дихаючої».

Втім, і паперові шпалери можуть розрізнятися. Найпростіші – одношарові шпалери, або, інакше – типу «симплекс». Вони зазвичай тонше багатошарових, менш стійкі до всіх зовнішніх впливів, а при їх поклейке потрібна особлива акуратність – пропитавшуюся клеєм папір нескладно порвати.

Двошарові («дуплекс») шпалери – якістю вище. Нижній базовий шар відповідає за надійну фіксацію обробки на стіні, а верхній – надає необхідну декоративність. Такі шпалери щільніше, якість друку на них вище, з більшою деталюванням, і часто вони мають крім барвистого ще й рельєфне тисненое оформлення.

Наклеювати такі шпалери на стіну – вже набагато простіше, так як вони не будуть «повзти» від розмокання або сильно змінювати свої лінійні розміри.

Паперові шпалери можуть бути гладкими, мати вже згадане рельєфне тиснення, або володіти структурною поверхнею. В процесі виробництва між двома шарами додаються подрібнені деревні відходи, що надає поверхні хаотичний структурний малюнок. Зазвичай такі шпалери випускаються в монохромно виконанні (найчастіше – білому) і призначені для обклеювання стін під подальше фарбування. Такий підхід зручний тим, що якщо бої наклеєні якісно, то у господарів буде можливість змінити набридливе з часом колір – покриття може витримати кілька циклів перефарбування.

Крім того, що папір може бути базовим шаром і для інших типів шпалер – про це буде сказано нижче.

• Флізелінові шпалери. Відносно недавно серйозним «конкурентом» звичайному папері став виступати флізелін. По суті, ці два матеріалу є «родичами» так як обидва виготовляються на базі натуральної целюлози, і різниця лише в технології її обробки. Таким чином, флізелін також вважається цілком екологічним, і його використовують навіть в медицині.

На цей нетканий матеріал також легко лягає фарба, наносяться поліграфічні малюнки, він піддається тисненню, хот за різноманітністю оформлення флізелінові шпалери все ж поступаються паперовим. Завдяки тому, що матеріал менш гігроскопічний, в набагато меншій мірі схильна до розмокання і супутньої цього деформації, він став відмінною основою для виготовлення шпалер. Можна сказати, що серед всіх типів шпалер саме флізелінові – найбільш прості в наклеюванні, і впоратися з завданням повинен зуміти навіть малодосвідчений майстер.

Іншими словами, бамбукові шпалери, зберігаючи основні переваги паперових, все ж є «кроком вперед», оскільки мають масу переваг, у тому числі – більшою довговічністю і стійкістю до зовнішніх впливів. Єдине, в чому вони серйозно програють – це доступності, так як ціна на них істотно вище.

Ще одна важлива особливість, яку можна розглядати і як недолік, і як гідність. Флізелін має напівпрозору структуру, так що через чисто флізелінові шпалери навіть може просвічувати фон стіновий поверхні. Це не завжди добре, але з іншого боку – чому б не скористатися можливістю надати стіні цікавий відтінок!

Як і папір, флізелін може використовуватися в якості базового шару для шпалер інших типів.

• Вінілові шпалери

Якщо говорити точніше, то це двошарові шпалери на паперовій або флізеліновій основі, мають зовнішнє декоративне покриття з полівінілхлориду.

Зовнішнім полімерному шару не страшні підвищена вологість, истирающим навантаження, тому оброблену стіну цілком можна піддавати періодичній прибирання, у тому числі і з використанням миючих засобів. Це, в принципі, і визначає сферу застосування таких шпалер – вони ідеально підходять для кухні, ванної, санвузла, коридора. А ось для житлових приміщень, особливо для спальні або дитячої, таку обробку краще не використовувати – стіни не будуть «дихати», на них може з’явитися конденсат, так і легкий характерний «аромат» ПВХ багатьом може не сподобатися.

Вінілові шпалери – досить важкі, тому для їх наклеювання необхідний особливий склад – це завжди вказується на упаковці.

По оформленню вінілові шпалери – дуже різноманітні: від фактурного рисунка з глибоким рельєфом до багатоколірних яскравих полотен, у тому числі – і з фотодруком або з досить достовірної імітацією каменю, деревини, інших натуральних матеріалів.

• Тканинні шпалери, також на паперовій або флізеліновій основі – досить дороге задоволення, хоча, погодимося, надають стінам дуже незвичайне оформлення. Можуть виготовлятися з льону, шовку, джутового текстилю, фетру, велюру.

Тканинні шпалери надають приміщенню особливий затишок, а стін додають утеплення і шумоізоляції. Однак, така обробка добре притягує пил яка може міцно засісти між волокнами, так що прибирання із застосуванням пилососа доведеться проводити із завидною регулярністю.

Поклейка таких шпалер – доля майстрів, і новачкам братися за подібне заняття не варто – великий ризик зіпсувати досить дорогий матеріал.

Існують і інші, більш «екзотичні» види шпалер на основі скловолокна або склополотна, натуральних матеріалів –пробки, бамбука або пальмових волокон, кварцові і металізовані (фольговані) декоративні покриття. На них зупинятися не будемо, так як сфера застосування я такої обробки – неширока, а самостійна наклейка без відповідного досвіду – просто неможлива.

Багато хто чув і про «рідкі шпалери». Але це вже взагалі лежить в іншій площині, і технологія обробки ближче до штукатурних робіт, ніж до наклейці листового матеріалу.

Що це таке – «рідкі шпалери»?

Така технологія дає дуже цікавий ефект декорування стін. Як обробити стіну «рідкими шпалерами», і навіть як виготовити необхідний для цього матеріал своїми руками – читайте у спеціальній публікації нашого порталу.

Перед придбанням шпалер господарі повинні чітко визначитися – які експлуатаційні якості матеріалу повинні стати превалюючими.

Для житлових приміщень, особливо спальних і дитячих, слід зробити акцент на екологічній чистоті матеріалу – необхідно підтримувати здорову, сприятливу для дихання атмосферу, зовсім виключити ймовірність алергічних реакцій. Разом з тим, непогано підібрати матеріал, який все ж можна буде хоча б зрідка піддавати легкого вологого прибирання.

А ось для кухні потрібні покриття, які доведеться мити часто – жирні випаровування від плити неминуче потрапляють на стіни. Для тісних передпокоїв, напевно, на перший план вийде зносостійкість, для ванни – гідрофобність зовнішнього шару.

Якщо в приміщенні буває багато сонячного світла, варто звернути увагу на шпалери, стійкі до вицвітання, інакше ультрафіолетові промені швидко зіпсують первозданний вид обробки. Можуть внести свої корективи і домашні тварини – наприклад, коти часто проявляють небайдужість до м’якої податливою поверхні вінілових шпалер.

Стиль оформлення приміщення шпалерами – це вже особиста справа господарів, хоча і з цього приводу є певні рекомендації. З ними можна ознайомитися на сторінках нашого порталу.

При оформленні приміщень шпалерами необхідно дотримуватися певних канонів

Наприклад, оформлення приміщення для сну вимагає особливого підходу, тому важливо знати, як правильно вибрати шпалери для спальні. При бажанні, можна створити виключно затишний інтер’єр спальної з шпалерами двох видів. А ще одна стаття порталу стане в пригоді тим господарям квартири, хто захоче стіну в приміщенні самостійно обклеїти фотошпалерами.

При покупці шпалер слід не лише дослухатися до того, що вам розповідає продавець-консультант, але і самостійно ознайомиться з ярликами на упаковці рулонів. Там повинні бути піктограми, які несуть чимало вкрай корисної інформації. Зразки таких маркувальних значків наведені в таблиці нижче:

Вид значка маркування	Розшифровка значення значка	Вид значка маркування	Розшифровка значення значка
	Невисока вологостійкість, тільки на період обклеювання шпалер		Наклеювання шпалер не вимагає поєднання малюнка
	Допускається регулярне вологе прибирання шпалер.		Симетричне розташування яке поєднується при наклейці малюнка, горизонтальне вирівнювання
	Шпалери підвищеної стійкості до вологи, необмежену кількість вологих прибирань.		Совмещаемый при наклейці малюнок вимагає зміщення листів на величину половини раппорта, діагональне розміщення малюнку
	Зносостійке покриття, що допускає вологе прибирання з щіткою.		Раппорт — крок малюнка по вертикалі (чисельник) та величина зміщення листів для його поєднання (знаменник)
	Підвищена зносостійкість поверхні шпалер, необмежену кількість вологих прибирань із застосуванням щітки і миючих засобів.		Шпалери клеяться внахлест і вирівнюються наскрізним підрізанням обох шарів
	Невисока стійкість до ультрафіолетових сонячних променів.		Клей наноситься на полотна шпалер
	Шпалери задовільною світлостійкості.		Клей наноситься на стіну
	Хороша стійкість до ультрафіолетових променів.		Шпалери з нанесеним клейовим шаром, який активізується намочуванням
	Шпалери високої стійкості до ультрафіолету.		До даного виду шпалер можуть бути запропоновані супутні оздоблювальні матеріали — бордюри, карнизи, гардини тощо
	Шпалери максимальної стійкості до впливу ультрафіолетових калюжею.		Дуплексні шпалери з паперовою основою і верхнім шаром тисненим
	Шпалери підвищеною поверхневою стійкості до механічних навантажень (ударів, процарапыванию тощо)		Шпалери знімаються цілком, в сухому вигляді
	Всі аркуші шпалер клеяться в одному напрямку.		При знятті зі стіни шпалери розшаровуються
	Шпалери реверсивного наклеювання – кожен черговий лист перевертається на 180°.		Для зняття шпалер зі стіни потрібно зволоження

Скільки шпалер потрібно?

Вибрані шпалери для обклеювання конкретної кімнати необхідно купувати відразу, з певним запасом. При цьому обов’язково звертається увага на виробничу партію випуску. Це надзвичайно важливо – всі рулони мають бути виготовлені на одному верстаті і однією заправкою фарбою. Справа в тому, що вироби однієї і тієї ж марки, колекції, моделі (артикулу), але випущені різними партіями, можуть істотно відрізнятися по відтінку. Це часом буває непомітно в магазині, але після того як шпалери будуть наклеєні на площину стіни, різниця може бути помітна неозброєним оком, і весь ефект акуратності обробки буде зіпсований.

Якщо раптом в процесі роботи буде допущене псування полотен, то немає ніякої гарантії, що при повторному поході в магазин там будуть шпалери тієї ж партії, так що створення мінімального запасу – необхідно.

Наступне питання – кількість рулонів, необхідне для обклеювання кімнати. Здавалося б – нічого складного, площа шпалер в рулоні – відома площа стін у кімнаті, за винятком віконних та дверних прорізів – теж дізнатися не складе праці. Залишиться тільки лише знайти відношення другого значення до першого – і відразу отримати необхідну кількість рулонів.

Важливо: тут і далі може згадуватися висота стелі. Слід чітко уявляти, що під цією величиною розуміється, скоріше, висота оклеиваемого ділянки стіни, а вона може бути значно менше загальної висоти. Наприклад, знизу розташований незнімний плінтус, а зверху – декоративний бордюр. Інший варіант – дизайном передбачено обклеювання тільки частини стіни на певну висоту.

Однак, не все так просто. Перш за все тому що всі без винятку вертикальні ділянки стін повинні закриватися цільними листами. Горизонтальні стики полотен виглядають абсолютно безглуздо і відразу псують весь вигляд.

Наприклад, в рулоні 10 метрів шпалер (найчастіше – 10.05 м), а висота оклеиваемого ділянки – 2.7 м. Означає, з одного рулону вийде всього 3 повноцінних полотна (2.7 × 3 = 8,1 м) і 1.9 метра залишається в обрізок. Він, безумовно, теж може знайти своє застосування – для заповнення простору над дверима, над і під вікнами, але очевидно, що найпростіший спосіб розрахунку – дуже неточний.

Раз пішла мова про висоті обробки і довжині нарізуваних полотен, не можна не зупинитися на принципах поєднання малюнка шпалер. Тут можливі кілька варіантів, і це теж надзвичайно важливо враховувати при розрахунку необхідної кількості матеріалу.

Звернемося ще раз до таблиці з інформаційними значками.

Цей значок на пакувальному ярлику говорить про те, що шпалери не вимагають ніякого поєднання малюнка. Зазвичай це або полотна з вертикальними лініями, або з хаотичним відтіночним або фактурним оформленням.

З ними простіше всього: полотна просто прирезаются в потрібний розмір.

Як варіант подібної невимогливості до суміщення малюнка можуть бути шпалери з реверсивним наклеюванням. На ілюстрації внизу показаний приклад такого розташування полотен – підгонка малюнка не потрібна, але кожен черговий лист наклеюється у зустрічному напрямку, з розворотом на 180°.

Очевидно, що і в даному випадку нарізка шпалер складності не представляє.

А ось тепер – випадки складніше:

Шпалери клеяться встик з поєднанням малюнка тільки по горизонталі, тобто елементи малюнка симетричні. По суті, всі листи шпалер повинні починатися зверху приблизно з однієї точки.

Висота (крок) повторюваного малюнка по горизонталі називається раппорт. Так ось, при нарізці полотен – тут вже як пощастить. В самій несприятливій ситуації для правильного суміщення краю полотен доведеться відрізати у відхід майже повну висоту раппорта. А це означає, що при розрахунку необхідно враховувати таку ймовірність, тобто брати за вихідну розрахункову величину не тільки висоту обклеюваної стіни, а ще й додавати до неї висоту раппорта.

Ще більш складний випадок, коли малюнок не просто вимагає поєднання, але ще і рознесений по вертикалі, тобто має діагональне розташування.

Очевидно, що краї сусідніх полотен шпалер вирізаються зі зміщенням, рівним ½ раппорта, і відхід при несприятливий збіг обставин також можуть йти фрагменти до 1 висоти раппорта. З таким розташуванням малюнка помилитися при нарізці і наклейці – найпростіше, тому потрібна особлива уважність.

Величину раппорта часто також можна дізнатися з позначень на упаковці – для цього передбачений спеціальний значок.

У чисельнику показаний сам раппорт, тобто повний крок малюнка, у знаменнику – його половина, тобто зміщення сусідніх полотен.

Отже, при підрахунку кількості полотен, одержуваного з одного рулону необхідно мати висоту обклеюваної стіни, додати до неї 50÷80 мм запасу для підрізування країв зверху і знизу, і якщо малюнок вимагає поєднання, то ще й висоту раппорта. Потім довжину рулону розділити на отримане значення і округлити результат до цілого в меншу сторону.

Знаючи периметр кімнати, з урахуванням усіх виступів або ніш, що підлягають обклеювання шпалерами, нескладно обчислити кількість необхідних полотен для їх повного закриття. Для цього периметр ділять на ширину рулону (найчастіше зустрічаються шпалери шириною 530 або 1060 мм, хоча існують і інші стандарти). Отриманий результат в даному випадку округлюється до цілого значення в більшу сторону.

Тепер, коли є загальне число необхідних полотен і кількість полотен, одержуваних з одного рулону, нескладно визначити і кількість рулонів – простим поділом і округленням до цілого в більшу сторону. Наприклад, для приміщення потрібно 22 полотна, і з рулону виходить не більше 3 цілих полотен. Отримуємо 22 / 3 = 7.33 ≈ 8 рулонів.

Далі зупинимося на важливому питанні, який у багатьох викликає непорозуміння – приймати в розрахунок не закриваються площі вікон і дверей, і як їх враховувати.

Тут необхідно підходити за обставинами.

• По-перше, багато що залежить від кількості та розміру вікон і дверей. Зрозуміло, при одному маленькому віконці або вузькою двері має сенс просто проігнорувати в розрахунках їх наявність, прийнявши як загальну площину стіни. Інша справа, якщо це панорамне вікно або величезна двостулкові двері – в цьому випадку правильніше буде виключити їх ширину із загального периметра.
• По-друге, важливим є і кількість матеріалу, яке залишається не затребуваним після розкрою рулонів. Якщо з кожного рулону йде в залишок наприклад, 1,5÷2 метри, то цього матеріалу з лишком повинно вистачити на те, щоб закрити всі площі, які не приймалися в розрахунок. Але якщо рулон ріжеться практично без відходів, то розумніше буде вікна та двері «не побачити» у розрахунках, та їх сумарну ширину включити в загальний периметр.

Деякі господарі, прагнучи заощадити на шпалерах, так і на роботи, воліють не заклеювати ділянки стін за стаціонарно стоять великими предметами меблів або під настінними килимами. На цей рахунок поради давати складно – кожен вирішує сам. Слід правильно розуміти, що універсальної системи підрахунку матеріалів все ж таки не існує.

Досвідчені майстри радять, особливо новачкам, при придбанні необхідної кількості шпалер завжди купувати як мінімум один рулон зверху. Цілком можливі помилки або шлюб при поклейці. Але навіть якщо цього не сталося, запас зайвим не буде – з’явиться можливість ремонту пошкоджених в повсякденному житті ділянок. А таке трапляється нерідко – перенесення меблів, випадково посаджені незмивні плями, результати дитячих пустощів та інші обставини.

На завершення цього розділу читачам пропонується калькулятор, який дозволить швидко розрахувати приблизну кількість рулонів шпалер для обклеювання конкретної кімнати. У ньому враховані практично всі нюанси, про які розповідалося вище.

Калькулятор розрахунку необхідної кількості шпалер

Досвідчені майстри-будівельники застосовують різні хитрощі для найбільш економного розкрою матеріалу. В залежності від «зміщення» раппорта і висоти стіни вони можуть практикувати чередующуюся нарізку полотен. Наприклад, з одного рулону вирізаються 1, 3, 5 полотно, з іншого – 2, 4 і 6. Але це завжди залежить від конкретних умов і особливостей матеріалу, так що теоретичні поради в цьому питанні навряд чи доречні. Якщо у домашнього майстра добре розвинена просторова уява, то він і сам при бажанні може знайти найбільш оптимальний метод розкрою, з мінімальною кількістю відходів на зсув малюнка.

Процес поклейки шпалер

Підготовчі заходи

Абсолютно безглуздо затівати поклейку шпалер на непідготовлені до цього стіни.

• Не варто сподіватися на те, що наклеєні полотна приховають дефекти стін. У ряді випадків виходить рівно навпаки – навіть не настільки значні вади, не особливо помітні на «голій» стіні раптом проявляються вже після поклейки дорогих шпалер, старання і засоби господарів виявляються витраченими даремно.
• На невыровненных стінах надзвичайно складно поєднати щільна шпалер – обов’язково підуть розбіжності по лінії стиків. Особливу «головний біль» здатні створити завалені і тим більше – криволінійні кути, так як матеріал почне займатися рватися.
• В нерівностях стіни завжди залишаються повітряні бульбашки – і з великою часткою ймовірності саме звідси почнеться процес відшаровування приклеєних шпалер.

• Надзвичайно важливе значення має якісне ґрунтування поверхонь. Якщо стіна пориста, сильно вбирає вологу, то при поклейке шпалер на неї без попередньої підготовки можна практично бути впевненим, що обробка довго не прослужить. Втім, грунтування стін настійно рекомендується проводити при будь-якому матеріалі підстави. І тут також є певні правила і нюанси.

Розглядати подібні підготовчі процеси в масштабах цієї статті – не будемо, так як ці операції дуже докладно описані в інших публікаціях порталу.

Підготовки стін до обклеювання шпалерами – особливу увагу!

Досягти необхідної вертикальності стін, гладкості їх поверхні, рівності зовнішніх і внутрішніх кутів можна шпатлюванням стін під шпалери – читайте відповідну статтю порталу. А в іншій публікації детально висвітлені питання якісного грунтування стін під шпалери.

До всіх подальших операцій можна переходити після того, як останній шар грунтовки повністю висохне.

Необхідні інструменти

Щоб робота по поклейці шпалер йшла гладко, без непотрібних затримок, необхідно заздалегідь підготувати необхідний інструмент.

• Перш за все, необхідна досить простора робоча поверхня, на якій будуть проводитися завмер і розкрій листів та їх промазування клеєм. В ідеалі – це довгий стіл, зручний для роботи. Його можна виготовити, якщо в господарстві є лист фанери або ДСП. При виконанні масштабного ремонту в квартирі іноді має сенс акуратно зняти з петель суцільну двері у ванну і укласти її, наприклад, на дві табуретки.

Якщо нічого придумати не виходить, значить необхідно підготувати місце на молу – провести ретельне прибирання і застелити поверхню щільною поліетиленовою плівкою. При такому підході потрібно особлива акуратність, щоб випадково не перенести на взуття бруд – навіть дрібні піщинки або тирса, потрапили на промазанное клеєм полотно, можуть серйозно виконати одержуваний результат.

• Для підготовки клею і його нанесення на полотна шпалер знадобляться:

— Чисте пластикове відро достатньої ємності для разового розведення клею, необхідного для однієї кімнати (або вироблення протягом дня).

— Малярська ванночка – з не зручніше набирати клей на валик або пензель.

— Широка кисть для нанесення клею на великі поверхні, або валик, поролоновий або з довгим ворсом.

— По кутах стін, а також по краях листів в ході їх наклеювання і, при необхідності, на стиках, клей зручніше наносити тонким пензликом.

— Під рукою завжди необхідно мати відро з чистою водою і м’якою поролоновою губкою для зняття надлишків клею, чисту м’яку ганчірку.

• Вимірювальний та розмічальний інструмент. Оптимальним варіантом є наявність лазерного рівня. Якщо його немає, то в обов’язковому порядку висок потрібний для відбиття ідеально вертикальних ліній (з звичайним бульбашковим рівнем нескладно допустити помилку). Потрібно металева лінійка, рулетка, косинець, олівець.
• Для розкрою шпалер необхідні довгі ножиці, а для їх підрізування на стіні – будівельний ніж зі змінними лезами. Не варто економити на змінних лезах: тупляться вони досить швидко, але і коштують зовсім недорого. Щоб обрізати шпалери за місцем прямо на стіні після наклеювання, зручна металева лінійка з ручкою. Її може замінити довгий рівний шпатель.
• Розгладжувати шпалери, виганяти повітря і надлишки клею після наклеювання на поверхню можна спеціальним пластиковим шпателем (А), призначеним саме для цієї мети. Зручна для цього і вузька довга кисть з м’яким ворсом (Б). Застосовують для цього і поролонову губку – про неї вже згадувалося, вона відразу підбирає і залишки клею.

Дуже зручні для цього спеціальні гумові валики (У) – вони при прокатуванні забезпечують відмінний притиск шпалер до поверхні стіни. А для отримання якісних, практично непомітних стиків полотен використовують спеціальний вузький валик (Р). Краще, щоб він був конічної або бочкообразной форми – вектор прикладання сили буде максимально сприяти необхідному натягування шпалер на стику.

• Працювати доведеться під стелею, тому необхідні зручна стрем’янка або поміст. Табуретка в цьому випадку – недостатньо стійку основу, і краще до такого не дійде.

Визначення схеми поклейки та розкроювання шпалер

Перед розкриємо шпалер необхідно заздалегідь визначитися зі схемою їх наклеювання. Основне завдання такої схеми – правильно розподілити майбутні полотна по поверхнях стін, і зробити так, щоб стики між сусідніми листами були непомітними.

По прийнятої технології поклейки працювати зазвичай починають від вікна, протилежної входу в кімнату, розбіжними напрямками в напрямку дверей. Така послідовність була особливо актуальна для шпалер, які клеїлися внапуск – стик не давав тіні і ставав менш помітним. При використанні найбільш поширених в наш час шпалер, наклеюються встик, це вже не так актуально, порядок прижився, і його дотримуються і понині.

Інший варіант, якого дотримуються багато майстра – від «червоного», найбільш кидається в очі при вході, кута, також по розбіжним напрямками і зі стикуванням в області вхідних дверей.

Як вже говорилося, всі вертикальні ділянки заклеюються цільними полотнами, без створення горизонтальних стиків, і на них досягається поєднання малюнка. Якщо ціле полотно припадає на кут кімнати (внутрішній або зовнішній, то лист буде різатися уздовж вертикальної лінії, і поєднуватися вже на стіні. Загини цілих листів по кутах – неприпустимі.

Колись однією з найбільш трудомістких операцій при підготовці обоек до наклеювання було обрізання кромки, лівою – при русі вправо від вікна, і правої – для протилежної сторони. Існували навіть спеціальні верстати для обрізки крайок – ними користувалися будівельники при виконанні масштабних робіт.

В наш час шпалери з такими крайками, мабуть, вже в продажу не зустрінеш. Тим не менш, якщо доведеться клеїти таку обробку, то слід дотримуватися зазначеного вище правила.

Про правильний розкрій листів вже в загальних рисах говорилося – все залежить від наявності та типу яке поєднується малюнка. Якщо оформлення має малюнок, то можна на першому аркуші намітити горизонтальну опорну лінію, узявши за точку відліку якої-небудь помітний, неповторяющийся фрагмент малюнка – так буде простіше орієнтуватися при подальшій розмітці для нарізки.

У будь-якому випадку, отрезаемое полотно повинно бути на 50 ÷ 80 мм довший, ніж висота закривається ділянки. Цей припуск при поклейці повинен бути розділений приблизно порівну на верх і низ полотна.

При розкрої необхідно приміряти суміщаються малюнки прямо на столі або на підлозі – так буде простіше уникнути помилок. Втім, багато майстрів закликають на допомогу звичайну геометрію, і намічають розкрій з необхідним виміряним або зазначеним на упаковці (½ раппорта) зміщенням відносно опорної лінії, про яку говорилося вище.

По наміченій точці проводиться лінія перпендикулярна краї шпалер. Це можна зробити, використовуючи косинець, або ж перегином полотна з точним поєднанням його країв. По лінії проводиться рез – ножицями або гострим будівельним ножем, якщо немає ризику пошкодити укладене знизу покриття (наприклад, поверхня підлоги). Використовувати для цих цілей лезо шпателя, як показано в деяких відео – досить ризиковано, так як лінія розрізу може вийти дуже недбалу або навіть рваною.

Нарізані рулони укладаються стопкою в тій послідовності, в якій будуть клеїтися на стіну: верхній – перший, під ним – другий і т. п.

Скільки полотен розкроювати відразу? Якщо є впевненість, що помилки не буде, можна заготовити матеріал для закриття цілої стіни. При цьому бажано нумерувати аркуші на тильній стороні вгорі олівцем, одне тимчасово показуючи стрілкою напрямок вгору – це полегшить контроль правильності виконання робіт безпосередньо в ході наклеювання – майстру погляду достатньо, щоб переконатися, що він не помилився в нумерації, ні в напрямку.

Розкроювати матеріал відразу на всю кімнату, особливо недосвідченому майстру – навряд чи має сенс, так як набагато більше стає ймовірність заплутатися і зробити помилку. Так і шпалери будуть ціліші, поки смотаны в рулони.

Для вузьких ділянок (над дверима і вікнами і т. п.) спеціальний розкрій на даному етапі не проводиться, – це буде виконуватися пізніше, як правило, з використанням обрізків. А це означає, що всі невикористані поки фрагменти слід акуратно складувати до пори в місці де вони не будуть заважати роботі.

Готуємо клей для шпалер

Ті часи, коли доводилося для поклейки шпалер готувати клейстер самостійно, напевно, пішли безповоротно. На вибір покупця представлений дуже широкий асортимент ефективних клеїв для самих різних типів шпалер.

Вибір клею в першу чергу залежить від типу використовуваних шпалер. Так, випускаються склади, призначені виключно для паперових шпалер будь-якого типу. Вони чудово впораються зі своєю прямою задачею, але ось для інших типів обробки вже не підійдуть.

Для флізелінових шпалер клей потрібен особливий, і це обов’язково вказується на упаковці – структура матеріалу вже інша, вимагає іншого підходу.

Вінілові шпалери можуть бути і на паперовій, і на флізеліновій основі, але це зовсім не говорить, що можна використовувати згадані вище склади. Справа в тому, що шпалери такого класу завжди відливаються чималою масою і щільністю, тобто для їх надійної фіксації на стінах потрібен особливий склад.

Існують спеціальні клеї і для скловолоконних, текстильних шпалер – це завжди відображено у маркуванні продукту.

Універсальні клеї підходять для будь-яких типів шпалер, але вони досить дорогі, і купувати їх, скажімо, до простеньким паперовим – не має особливого сенсу.

Ряд сучасних складів має дуже зручну «опцію» — індикацію. При розведенні клею він здобуває видимий відтінок, і це істотно спрощує контроль за повнотою і рівномірністю нанесення фарби на полотна шпалер на стіни. По мірі висихання цей відтінок просто зникає.

Процес приготування клею нескладний, але повинен в точності відповідати наявній інструкції на упаковці. Більшість сучасних складів не вимагають тривалого періоду набухання (як, наприклад, відомий КМЦ) – їх готовність досягається буквально протягом 15 -20 хвилин.

Зазвичай розведення клею проводять у такій послідовності:

• У чисту пластикову ємність наливають необхідну для однієї упаковки клею кількість води потрібної температури.
• Постійно перемішуючи воду за допомогою чистої рейки палиці, лінійки і т. п., так щоб утворилася воронка, невеликими порціями додають сухий склад. Необхідно домагатися, щоб він повністю розходився у воді, без утворення грудок.

• Засипання і перемішування ведуть до повного дотримання пропорції, зазначених виробником.
• Засипавши весь сухий склад, перемішування продовжують ще протягом 7 ÷10 хвилин. Потім роблять паузу – дають розчину настоятися протягом 15 – 30 хвилин (час повинно бути зазначено виробником). Після цього залишиться ще раз ретельно перемішати склад – і він буде готовий до застосування.

Зазначений порядок – це зовсім не догма, так як деякі склади можуть власні особливості приготування. Головним орієнтиром завжди повинна залишатися прикладена виробником інструкція.

На упаковках, як правило, вказано приблизний витрата клею. Не слід готувати занадто багато складу, з розрахунком залишити на завтра і т. п. – клей може втратити свої якості. Також не можна збільшувати кількість готового клею, додаючи в нього воду і сухий склад – якісного розчину вже не вийде. Оптимальне рішення – завжди готувати нову порцію.

Деякі майстри чомусь не рекомендують використовувати при приготуванні клею міксер. Позиція – не цілком зрозуміла, виразно не объясненная, і в принципі ніяких обмежень в цьому питанні бути не повинно. Єдине – обороти необхідно поставити все ж не найвищі, щоб не розбризкати складу. І, звичайно, сама насадка міксера повинна бути абсолютно чистою, щоб виключалася навіть невелика ймовірність попадання в клей піщинок чи інших твердих фрагментів.

До речі, за чистотою клею і інструментів для його нанесення необхідно стежити і в ході всієї роботи. Навіть невеликий твердий фрагмент, який потрапив на тильну сторону шпалер разом з клеєм, здатний дуже сильно зіпсувати очікуваний вигляд обробленою стіни.

Базові прийоми наклеювання шпалер

Кімната, в якій будуть наклеюватися шпалери, повинна бути повністю захищена від протягів – навіть незначне спрямований рух повітря призведе до відставання полотен від стін при нерівномірному висиханні. У приміщеннях з вікнами на південну, південно-західну сторону слід вжити заходів, щоб прямі сонячні промені не потрапляли на обклеєні стіни – причина та ж – висихання повинно відбуватися рівномірно. Абсолютно не допустимо підганяти просушування установкою будь-яких обігрівальних приладів. Оптимальна температура для подібних оздоблювальних робіт – близько +20 ÷ 25 °С.

Природно, в приміщенні повинна підтримуватися чистота, щоб, як вже говорилося, пил і бруд не потрапляли в клей, на промазані полотна або на стіни.

Роботу починають завжди з відбиття вертикальної лінії по якій буде вирівнюватися край першої смуги шпалер. Якщо є лазерний рівень – робота спроститься. Але дуже точну вертикаль дасть звичайний схил. А ось бульбашковий рівень, особливо короткий, цілком може дати невелику помилку, яка буде від щільна до полотна лише наростати.

Встановивши висок зверху до наміченої точки, по лінії натягнутої нитки відзначають точки. Потім їх можна з’єднати за допомогою лінійки і вийде потрібна вертикаль. Намагайтеся не проводити жирну риску олівцем або маркером, робіть так, щоб лінія (можна навіть пунктирна) була добре помітна при роботі, але не більше. Справа в тому, що при нанесенні клею грифельної або чорнильний сліди можуть злегка розмокнути, а так як саме на цьому місці буде знаходиться край полотна шпалер, то він може забруднитися з появою ефекту не зовсім акуратного стику.

Відбивати чи верхню горизонтальну лінію, що позначає край обклеюваної стіни? В ній немає ніякого сенсу, якщо шпалери будуть наклеюватися під саму стелю або встик зі стельовим бордюром – це оптимальний варіант. Але навіть якщо передбачається обрізка шпалер з залишенням просвіту на стіні під стелею – ця лінія теж нічим не допоможе. А ось в оману ввести цілком здатна, так як багато початківці майстра намагаються орієнтуватися на неї, поєднуючи з нею верхній край наклеюються полотен. У підсумку виходять нерівні вертикальні шви і все одно нерівний верхній край. Краще всього давати припуск і зверху і знизу полотна, а точну обрізку проводити вже з наклеєним шпалер. Саме для цього в розрахунках і приймалася довжина полотна з додаванням 50 -80 мм.

Знизу – простіше. Там або зняті плінтуси, і обрізка проводиться з таким розрахунком, щоб край зник під плінтусами при установці. Якщо плінтуси стоять, то обрізку проводять за їх верхньому краю.

Отже, стартова лінія проведена, і можна переходити до обклеювання.

На маркуванні шпалер може бути зазначено, що конкретно рекомендується промащувати клеєм – саме полотно або стіну. Так, паперові шпалери вимагають нанесення клею саме на полотна, флізелінові наклеюються на промазані стіни, вінілові – в залежності від своєї основи. Однак, якщо послухати численні думки професіоналів, то вони практично в один голос рекомендують наносити клей і шпалери, і на стіну. Витрата буде дещо більшим, але зате і якість фіксації – вище та й працювати з вирівнювання аркушів на стіні стане простіше. Втім, це лише рекомендація, і можна обмежуватися правилами, визначеними інформаційними значками.

Відрізане полотно розстилається на робочому столі (підлозі) тильною стороною вгору (природно поверхню необхідно кожен раз протирати від можливих патьоків клею, щоб не бруднити лицьову сторону). Клей наливається в малярну ванночку – так його легше набирати і знімати надлишки). З допомогою ворсового або поролонового валика або кисті промащують лист, рівномірно, без залишення навіть найменших пропусків, трохи більше ніж наполовину довжини.

Потім край полотна загинається до центру з суміщенням бічних країв, але тільки так, щоб по лінії згину не вийшло залому.

Потім аналогічна операція проводиться і з іншого боку – сторона полотна промащується клеєм і заводиться до центру – як показано на рисунку. Для чого це робиться – буде пояснено нижче.

Багатьом типам шпалер необхідно час для якісної просочення клеєм – від 2÷3 до 8÷10 хвилин (це може зазначатися в інструкції). За цей час можна остаточно підготувати стіну, тобто нанести шар клею на неї. Це виконується також широкою кистю-макловицей або валиком, а у важкодоступних місцях – по кутах, в місцях прилягання до бордюрів і плінтусів і т. п., краще використовувати тонкий пензлик.

Потрібний час виждали – і можна клеїть полотно на стіну. Ще раз перевіряється, де розташований верх (в цьому допоможуть зроблені при розкрої позначки, цей край відгинається назовні.

Полотно приколюється верхньою частиною до стіни, із залишенням необхідного припуску над верхньою межею поклейки. Зараз головне завдання – поставити полотну точне вертикальний напрямок – для цього край до середини по довжині поєднується з нанесеної раніше лінією. Досягти цього не так складно, так як нижній край шпалер у нас загнутий і підвернутий, тобто не служить «маятником» і не липне до стіни. Коли суміщення до середини по висоті досягнуто, полотно розгладжується по поверхні стіни – від центру до країв, вліво — право.

Ще раз контролюють вертикаль – і якщо все нормально, і полотно вже надійно тримається на поверхні, то можна акуратно відігнути підвернуту нижню частину – напрям вже задано, і вона сама повинна лягти рівно по лінії. При необхідності проводять легку коригування, і переходять до остаточної фіксації полотна.

Зараз головне завдання — забезпечити щільне прилягання полотна до стіни, вигнати з-під нього надлишки клею і повітряні бульбашки.

Це проводиться шпалерним шпателем вузькою або широкою щіткою. Рухи схожі на «ялинку» — від центру розбіжними рухами вліво — вправо по нижчій траєкторії.

Операція – надзвичайно відповідальна, потрібно домогтися якісного прилягання полотна, ліквідувати всі «кишені», і при цьому – не випадково пошкодити поверхню шпалер і зіпсувати їх декоративність, наприклад, зім’явши текстуру або змастивши фарбу.

Всі вийшли залишки клею повинні тут же підбиратися чистою вологою поролоновою губкою – вона завжди знаходиться під рукою. Не варто покладатися, що після висихання клей не буде помітний – це серйозна помилка. Поверхня повинна залишитися чистою.

Після того, як необхідний результат отримано, можна провести підрізування верхнього і нижнього краю – про це вже говорилося вище.

Іноді цю операцію проводять і трохи пізніше, наприклад, після повного обклеювання стіни. Але вона в будь-якому випадку повинна бути проведена без особливого зволікання – до початку висихання шпалер. Після підрізування іноді потрібно додатково підклеїти краю.

На завершення лист рекомендується прокатати гумовим валиком – це забезпечить максимальну рівність і щільність прилягання його до стіни.

Далі, готується другий лист і ділянку для її наклеювання – аналогічним чином. Тепер головне завдання – забезпечити непомітний стик між двома наклеиваемыми полотнами і домогтися, при необхідності, суміщення малюнка.

Орієнтиром у цій операції вже служить рівний край попереднього листа. Друге полотно, так само, з припуском зверху, попередньо наклеюється на стіну, а потім акуратно підтягується до попереднього, до отримання точного стику – тонкий шар нанесеного на стіни і шпалери клею дозволить це зробити.

При суміщенні малюнка необхідно враховувати одну тонкість. Справа в тому, що при намоканні деякі шпалери можуть трохи змінити свій лінійний розмір, і при суміщенні малюнка цілком ймовірні невеликі, зазвичай не перевищують десятих часток міліметра, але все ж розбіжності. Якщо така картина простежується, то оптимальним варіантом буде виробляти точне суміщення малюнка приблизно на рівні очей стоїть на підлозі людини. Так невеликі спотворення на «периферії» будуть практично непомітні.

Після суміщення малюнка і стикування до середини висоти, нижній край приклеиваемого листа так само відгинається – зазвичай він вже лягати ідеально рівно. Далі – розгладження, вигін повітря і надлишків клею, підрізування країв – все за тією ж методикою.

Важливо забезпечити міцне склеювання країв на стику і відсутність просвіту. Деколи потрібно незначне підмазування клею тонким пензликом. Остаточно стик оформляється прокатуванням маленьким валиком – його специфічна конічна форма сприяє підтягування країв один до одного і щільного притиску їх до стіни. Зазвичай після такої операції стик стає практично непомітним.

Роботу на рівній стіні продовжують в тому ж порядку. Рекомендується приблизно через 3 наклеєних полотна проводити схилом перевірку вертикальності – іноді потрібно внести невеликі корективи.

Звідки починати?

На цей рахунок єдиного «рецепту» немає: в одних випадках вигідніше стартувати від вікна на протилежній від входу стіні, в інших (наприклад, якщо між вікном і кутом дуже маленьку відстань, що не дозволяє розміститися навіть одного цілого полотна) – від кута.

Починаємо від вікна

Край віконного отвору ніколи не повинен служити орієнтиром для вирівнювання полотна на стіні. Все одно повинна відбиватися вертикальна лінія по схилу. Але її розташовують так, щоб полотно наклеюється приблизно на 30 мм заходило на віконний отвір. Приклад показаний на схемі:

Точка отбития вертикалі зміщується від вертикального краю віконного прорізу на величину, яка, в свою чергу, дорівнює різниці ширини рулону (В) і залишається напуску (b). Наприклад, якщо шпалери мають ширину 530 мм, а напуск залишається 30 мм, то вертикаль відбивають на відстані 500 мм від краю вікна.

Після того, як полотно, наклеєне і вирівняне по відбитій лінії, по кутах отвору робляться надрізи, а якщо варто підвіконня і виріз під нього. Потім краю, що знаходять на отвір, з зусиллям прокочуються по лінії кутів, так, щоб обеспечился навіть невеликий перелом полотна. Остаточно підрізати краю строго по лінії кутів можна буде вже після повного висихання шпалер.

Далі, від наклеєного полотна ведеться подальша робота звичайним порядком.

До речі, такий же принцип застосовується, коли при наклеюванні листів досягають отвору, двері, вікна, арки і т. п. Край листа завжди спочатку розкроюється так, щоб він заходив на отвір приблизно на 20÷30 мм, або ж обрізається за місцем, але з обов’язковим залишенням такого заходу. Більшого заходу залишати не варто – це передумова для відшаровування на вразливих кутових ділянках. Край ретельно прокочується по кутку і так залишається до висихання, і тільки після цього проводиться остаточна точна прирізка.

Старт від кута

Ситуація схожа – кут, яким би ідеально рівним він не здавався, не може служити орієнтиром для вирівнювання. Від нього для отбития схилом вертикальній лінії необхідно відміряти відстань, що забезпечує полотна захід на примикає стіну приблизно в 10÷15 мм (наприклад, для шпалер шириною 530 мм – 515÷520 мм При наклеюванні необхідно забезпечити щільне прилягання листа в кутку – для цього можна провести по лінії стику стін тупою стороною ножа або шпателем.

Вийшов на прилеглій стіні захід у вигляді вузької смужки закриється при обклеюванні врівень з кутом. Правда, при цьому виходить нахлест полотен. Для тонких паперових шпалер він абсолютно некритичний. А для більш щільних доведеться виконати підгонку. Після наклеювання обох перехлестывающихся полотен по лінії кута проводять наскрізний рівний вертикальний надріз по лінійці або довгого шпателю. Потім залишиться видалити обрізки, верхню і нижню стрічку, і ретельно прокатати стик – він повинен бути ідеальним, без просвіту.

До речі, такий принцип підгонки перехлестывающихся полотен застосовується і на будь-яких інших ділянках поклейки шпалер.

А. – показана смуга накладання двох сусідніх полотен.

Б. – проводиться наскрізний розріз гострим ножем.

Ст. – після видалення залишків можна додати трохи клею тонкою кистю.

Р. – після прокатування стику він стає непомітним.

Далі робота продовжується в звичайному порядку.

Обклеювання кутів

Отже, при обклеюванні стіни підійшли до куті, зовнішнім або внутрішнім. Ніколи не намагайтеся закрити кут цілісним листом – це приречене на невдачу. У будь-якому випадку лист доведеться ділити вздовж на дві частини. Орієнтиром при розмітці для цього стане відстань від краю останнього наклеєного полотна до лінії кута.

Якщо кут внутрішній, то ширина першої смуги повинна скласти відстань до кута + 10÷15 мм. Для зовнішнього кута «добавка» складе 25 мм. Цю смугу наклеюють з підгонкою стиків з попереднім полотном і загинають на кут, домагаючись ретельного приклеювання на стику площин.

Тепер переходимо на наступну стіну. Тут вже будемо вирівнювати по відбитій схилом вертикальній лінії. Її відстань від лінії кута повинна бути дорівнює ширині залишилася смуги – для внутрішнього кута, і + 10 мм – для зовнішнього.

Схематично принцип обклеювання кутів показаний на ілюстрації:

Смужка наклеюється на стіну, вирівнюється по нанесеній лінії, а потім нахлест відпрацьовується таким же чином, як було показано вище. У підсумку вийде акуратний кут.

Є в цьому питанні маленька тонкість. При стикуванні смуг з малюнком буде складно виконати точну підгонку, так як фрагменти малюнка не стикуються, а нахлестываются. Щоб уникнути навіть найменшого перекосу по висоті, можна піти на маленьку хитрість.

Після того, як полотно, розмічене для повздовжнього різання, зверху необхідно приклеїти відрізок малярного скотча, так, щоб він перетинав лінію реза і розташовувався точно перпендикулярно бічних краях. Після відрізання ця смужка на обох половинах листа стане орієнтиром для точної їх стикування. Після наклеювання кута смужки скотчу просто акуратно знімаються.

Невелике спотворення геометрії малюнка в кутку буде непомітним, але зате загальний напрям витримується ідеально.

Заповнення решти фрагментів стін

Основна частина роботи виконана, але завжди залишаються незаповнені ділянки стін.

Простору над вікнами і дверима заповнюють фрагментами, дотримуючись поєднання малюнків. Безумовно, в якійсь частині кімнати обов’язково виникне розбіжність. Таку ділянку можна розмістити, наприклад, в тій області надоконного простору, який гарантовано буде закрита шторами. Інший варіант – над вхідними дверима, де він буде непомітний.

Якщо при стикуванні останніх фрагментів потрібно занадто вузька смужка, то краще так не робити. Набагато гарніше буде виглядати врізка зі смуги хоча б 250÷300 мм. Робиться це за тим же принципом, про який говорилося вище.

Досить складною ділянкою можуть стати області під вікнами, де встановлені радіатори опалення. В ідеалі, їх би зняти, якщо вони встановлені, наприклад, на «американках». Але якщо демонтаж неможливий, то краї шпалер доведеться акуратно підсовувати під батареї, підрізаючи за місцем кронштейнів, так, щоб візуально голої стіни не було помітно.

Для цього можна виготовити нехитре пристосування, за типом маленької швабри з оберненою чистою м’якою тканиною поперечиною.

Необхідно зупинитися ще на одному важливому моменті – наклеюванні шпалер у місцях розташування розеток і вимикачів.

Для цього насамперед знеструмлюють приміщення. З розетки або вимикача знімається верхній декоративний кожух, відкручуються проводи в клемах з обов’язковою подальшою ізоляцією. Викручується і виймається сама розетка або вимикач (іноді можна обійтися і без цього, якщо конструкція повністю втоплена і не виступає над рівнем стіни).

Після наклеювання полотна намацується поглиблення, намічається його центр і проводитися хрестоподібний надріз. Отримані пелюстки можна відігнути всередину або акуратно зрізати, але так, щоб зріз не вийшов за межі кожуха розетки.

Після висихання полотна можна буде провести зворотний монтаж розетки – її кожух повністю закриє прорізаний отвір.

При обклеюванні кімнати шпалерами можна зустрітися ще з деякими нюансами, але розповісти про всі можливі дрібницях в масштабі однієї статті – надзвичайно складно. У будь-якому випадку слід керуватися базовими технологічними рекомендаціями, проявляти власну кмітливість і, безумовно, максимальну акуратність в роботі.

На завершення статті – декілька корисних відеосюжетів про процес наклейки шпалер:

Відео: поради майстрів по поклейці шпалер