Укладання керамічної плитки своїми руками

Асортимент будівельних магазинів радує постійно з’являються новинками, призначеними для виконання сучасної оздоблення житла. Але як би те ні було, керамічна плитка анітрохи не втрачає своєї популярності, і залишається одним з найбільш затребуваних матеріалів для облицювання підлоги та стін в приміщеннях зі специфічними умовами експлуатації – з підвищеною вологістю, з прямим попаданням води на поверхні, з вираженою абразивної навантаженням, з необхідністю частого проведення вологого прибирання із застосуванням миючих засобів. За такими критеріями сюди можна віднести ванні кімнати, санвузли і кухні, передпокої та коридори, балкони і лоджії, вхідні групи і деякі господарські приміщення.

Одним словом, в будь-якому будинку або квартирі такій обробці обов’язково знайдеться широке застосування. Тому і настільки актуальне питання – наскільки складна укладка керамічної плитки своїми руками, варто запрошувати майстра, або ж цілком можна обійтися власними силами? Не можна погодитися з думкою окремих авторів статей, які стверджують, що облицювання кахлями – це дуже просте завдання. Така обробка вимагає точного дотримання технології, знання багатьох нюансів, певного навику і підвищеної акуратності. Тим не менш, нездійсненною вона теж не здається – дуже багато власників житла з успіхом виконали оздоблювальні роботи самостійно. Сподіваємося, що дана стаття допоможе відвідувачу порталу розібратися з основами технології укладання керамічної плитки, виважено оцінити свої можливості і прийняти правильне рішення.

Як правильно вибрати необхідні матеріали?

Зрозуміло, що перш, ніж приступати до якої-небудь роботи, необхідно придбати необхідний матеріал. У даному випадку нас цікавить сама керамічна плитка, клей для її укладання і затирка для швів.

Вибір керамічної плитки

Необізнаній людині може здатися, що особливих складнощів в цьому питанні не передбачається – головне, щоб керамічне покриття відповідало естетичним запитам господарів і гармонійно вписувалося в створюваний інтер’єр. Насправді все трохи інакше.

Ніхто не сперечається, декоративні якості майбутнього керамічного покриття – це один з важливих критеріїв вибору. Однак, гріш ціна буде навіть найкрасивішої обробці, якщо вона не відповідає реальним умовам експлуатації, і від цього стає недовговічною, а ще гірше – навіть небезпечною для проживаючих людей. Облицювання плиткою, як правило, робиться з перспективою багаторічної служби, і дуже прикро буде, якщо прорахунки при виборі викличуть необхідність заміни покриття вже через рік-другий.

• Насамперед необхідно визначитися з типом плитки з місця її укладання. Наприклад, яким би привабливим не здавався кахель, призначений для стін, на підлогу його укладати ніяк не можна – він просто не витримає механічних і истирающих навантажень. Недоцільна і зворотна заміна – плитка для підлоги занадто важка для її укладання на стіни.
• Далі, якщо для стінового матеріалу фактурність поверхні розглядається в основному тільки з позицій декоративності, то для підлогового покриття вже на перший план виходять міркування забезпечення безпеки експлуатації – щоб навіть при вологій поверхні виключалося прослизання ноги, падіння та отримання травми.

• Якщо плиткою будуть відбуватися приміщення, в яких можливі зимові негативні температури (наприклад, вхідний тамбур або неопалювана допоміжна споруда), або інші архітектурні елементи будинку, розташовані на відкритому повітрі, то слід вибирати матеріал, володіє морозостійкістю.
• Для всіх приміщень з підвищеною вологістю або для зовнішньої обробки потрібно керамічна плитка з мінімальним вологопоглинанням – не більше 3%.

На будь-який тип плитки в магазині повинен бути відповідний супровідний документ, в якому вказані всі її основні фізико-технічні і експлуатаційні показники – не треба соромитися вимагати у продавця роз’яснень по питаннях, що цікавлять. Крім того, буде незайвим і самому навчитися розуміти основні принципи маркування керамічної плитки в цих символах міститься чимало корисної інформації.

Значок (піктограма) на заводській упаковці плитки	Значення умовного позначення
	Керамічна плитка призначена тільки для стін. Незалежно від її фактурності, оформлення і товщини, для підлогового покриття вона не підійде.
	Плитка розроблена спеціально для облицювання підлог.
	Красномовний символ, говорить про антиковзних якості керамічного покриття. Нерідко така піктограма супроводжується цифровим показником – коефіцієнтом тертя. Для приміщення з підвищеною вологістю або для вхідних груп, де може бути полій або наноситься на взуття волога, цей показник повинен бути не нижче 0,75.
	Плитка, що відрізняється стійкістю до негативних температур. Про її призначення вже говорилося, а ось переплачувати за покупку такого кахлю для опалювальних приміщень – недоцільно.
	Піктограма з кристалом алмаза (у деяких виробників – з зображенням свердла) говорить про підвищених міцнісних параметрів матеріалу. Така плитка стійка в вираженим, акцентованим навантажень, до точкових ударів. Матеріал відмінно підійде, наприклад, для кухні, де існує ймовірність падіння на підлогу важких предметів (чавунної сковорідки, казана тощо )
	Значок, зазвичай з цифровим супроводом, що говорить про межі стійкості плитки до изгибающей навантаженні. Максимальних значень цей показник досягає у керамогранітних виробів. Але при будь-яких обставин керамічне покриття на підлогу слід укладати таким чином, що практично повністю виключити згинальні зусилля, тобто з максимально щільним приляганням до основи.
	Значки, що характеризують абразивну стійкість керамічного покриття. Якщо перший значок просто показує на стійкість плитки до стирання, то другий ще й дає уявлення про ступінь стійкості і, стало бути, про сферу застосування такого матеріалу. Числові значення римськими цифрами – це клас зносостійкості по чинному європейському стандарту EN ISO105645.7: — PEI I – нижчий клас абразивної стійкості. Плитка підійде для облицювання підлог тільки в приміщеннях з невисокою інтенсивністю переміщення людей – це може бути, наприклад, ванна або санвузол. – PEI II – покриття для приміщень, де зазвичай знаходяться в м’якій домашньому взутті, з середньою інтенсивністю руху. – PEI III – такий клас зносостійкості практично не накладає обмежень на використання керамічної плитки в будь-якому приміщенні будинку або квартири, в тому числі – у передпокоях, коридорах, кухнях. – PEI IV – плитка з вираженою зносостійкістю, більшою мірою розрахована для облицювання підлоги в громадських приміщеннях з інтенсивним людським потоком. В квартирі для неї застосування немає. У приватному будинку – підійде для облицювання ганку, веранди, місця відпочинку на відкритому повітрі і т. п. – PEI V – вища ступінь абразивної стійкості, тобто матеріал призначений для екстремальних навантажень від людського потоку і навіть деяких типів транспортних засобів. Використовується на вокзалах, у великих магазинах, складських зонах, у виробничих приміщеннях і т. п. Набувати для домашнього використання – абсолютно нерентабельно.
	Значок у вигляді колби – це ознака підвищеної стійкості матеріалу до агресивного хімічного впливу, зокрема до лугів, кислот, органічних розчинників. Зрозуміло, що така плитка не буде боятися і ніяких хімічних речовин побутового класу.
	При виробництві деяких дорогих колекцій плитки використовуються певні добавки благородних металів. Таке значок говорить про їх наявність — золото (Au)Ю, срібло (Ag), платина (Pt)
	Якщо попався такий значок, то при виборі слід виявляти обачність – в одній упаковці можуть зустрічатися плитки, що розрізняються своїм відтінком.
	Цей значок повинен супроводжуватися цифровим значенням – мова йде про товщині плитки. Якщо плитка вибирається для підлогової облицювання, то її товщина повинна становити не менше 7÷8 мм.
	Група значків, які інформують про параметри заводської упаковки плитки: — верхня піктограма повідомляє, що маса брутто упаковки становить 10,00 кг – піктограма по центру показує площа, закривається керамічною плиткою, що знаходиться в одній упаковці. – нижній значок свідчить про те, що стандартна упаковка містить 24 плитки
	Значки, що говорять самі за себе. Особливі властивості, закладені технологами керамічну плитку, зумовлюють специфіку її застосування: лікувальні установи, готелі, вокзали та аеропорти, спортивні споруди, виробничі площі. Для домашнього застосування така плитка не підходить просто з міркувань високої вартості і не затребуваності її характерних якостей.

Крім зазначених критеріїв, що необхідно взяти до уваги ще декілька важливих нюансів.

• Розміри керамічної плитки. В асортименті магазинів можна знайти різний матеріал. З одного боку, хочеться, щоб робота виконувалася швидше, і оптимальним вбачається в цьому плані широкоформатний плитка. Якщо в планах виконати на стінах або на підлозі яку-небудь мозаїчну композицію іл кахлю різних відтінків, то більш зручною стає плитка невеликих розмірів по довжині і ширині. Все це вірно, але якщо відсутній досвід укладання подібної обробки, і робота буде проводитись вперше, то і надмірно габаритний, і занадто маленький матерел створять масу складнощів – тут потрібна певна вправність і напрацьовані навички вирівнювання покриття. Так що для стартових «дослідів» найбільш прийнятними будуть плитки середнього розмірного діапазону – зі сторонами від 200 до 400 мм.

 

• Ще один «розмірний нюанс» — це калібр плитки. При виборі матеріалу всі в першу чергу звертають увагу на стандартний розмір кахлю, наприклад, 30×30 див. Безумовно, виробник завжди прагнути максимально наблизити свою продукцію до встановленого нормованого стандарту. Однак, специфіка виробництва керамічних покриттів така, що на виході можуть утворюватись плитки з деякими відхиленнями в лінійних розмірах. Тому матеріал проходить сортування і розбивається по калібру.

Якихось єдиних стандартів на цей рахунок немає, і кожен виробник може вводити власну градацію, літерне або числову. Але показник калібру на упаковці повинен бути обов’язково, і там же можна знайти табличку з розшифровкою значень.

Приклад показаний на ілюстрації:

Кількість калібрів може відрізнятися: від двох – трьох і навіть до шести — восьми. Відчутна різниця буває і в розмірах плитки: аж до 8 ÷ 10 мм. Щоб не зіткнутися з проблемами при вирівнюванні рядів укладається кахлю, необхідно при виборі матеріалу перевіряти кожну упаковку і намагатися підібрати всю партію одного калібру. Природно, при цьому оптимальним вибором стане калібр, максимально наближений до норми, тобто першосортний кахель, нехай навіть він і буде дещо дорожче за своєю ціною.

• Це ще не все. У магазині можна просто не помітити, але при укладанні відразу кинеться в очі, якщо плитка має відмінності у відтінку свого оформлення. Тому при покупці слід звернути увагу ще на деякі деталі.

На упаковці чарівно вказаний артикул, але це всього лише умовний номер даної моделі плитки. Він може відрізнятися тоном, яким зазвичай присвоюється цифрове позначення. Зрозуміло, що тон при придбанні повинен бути однаковим. Але ладі один і той же тон може дати візуальну різницю після укладання покриття, якщо матеріал зроблений у різні зміни, тобто відрізняється виробничими партіями. Щоб гарантовано придбати однорідний по тону кахель, звіряють ще і цей показник.

Плитку необхідно купувати з певним запасом – частина її піде на розкрій, не виключається на перших порах і брак у роботі. Зазвичай вважається достатнім резерв у кількості 10% від загальної площі, що підлягає облицюванню поверхні.

Тим, хто відчуває труднощі при визначенні площі поверхні під обробку.

У тому випадку, якщо приміщення або стіна – прямокутні, розрахувати їх площа зможе будь-хто. Але деякі складні моменти часом ставлять у глухий кут. Якщо є труднощі, то ознайомтеся зі статтею нашого порталу, присвяченій розрахунку площі кімнати – до неї включені зручні калькулятори для різних випадків.

Якщо замислюється діагональне розташування керамічної плитки на підлозі, то запас збільшують до 15%. При такій технології укладання може залишатися більше відходів після розкрою матеріалу.

Для підрахунку необхідної кількості плитки рекомендуємо скористатися розташованим нижче калькулятором.

Калькулятор розрахунку необхідної кількості керамічної плитки

На кожній упаковці зазначено кількість плиток в ній. Таким чином, розрахувавши загальну кількість плиток, нескладно буде прямо в магазині визначити, скільки буде потрібно цілих упаковок, і скільки – штучно. До речі, не полінуйтеся при купівлі перебрати упаковки самостійно – щоб переконатися в цілісності матеріалу, так як потім довести, що розбиті плитки – це не ваша «заслуга» – буде складно. І не треба йти на поводу у продавців, які часом запевняють, що биті плитки в упаковках – це норма, закладена виробником. Ви віддаєте свої гроші тільки за цілий матеріал, а шлюб нехай залишається на совісті магазину. При ревізії плитки покупець може відбракувати ті екземпляри, які мають поверхневі сколи або тріщини, явна невідповідність кольором або розміром, спотворення геометричних форм і т. п. Трапляється всяке…

До речі, в магазині можна відразу уточнити, чи приймають вони назад невитрачений матеріал, природно, знаходиться в бездоганному стані. Така практика має місце в багатьох салонах, і в цьому випадку можна навіть, з огляду на свою недосвідченість, придбати дещо більший запас. А от сподіватися на те, що в разі нестачі можна буде докупити – не варто. Причини, напевно, вже зрозумілі виходячи з того, про що говорилося вище – просто може не виявитися матеріалу такої ж партії.

Клей для укладання плитки

Це те питання, про яке в наш час не доводиться особливо переживати. Якщо раніше домашнім майстрам доводилося вишукувати рецепти якісного клею, змішування в певних пропорціях цемент, дрібний сіяний пісок, додавати туди клей ПВА і інші рекомендовані знавцями компоненти, то зараз простіше придбати готову суху будівельну суміш і бути впевненим в тому, що укладання плитки вийде якісною.

У продажу представлений досить широкий асортимент клейових сумішей для керамічної плитки – від дешевих, економ-класу, з вмістом лише базових інгредієнтів, до дорогих, преміум-категорії, які відрізняються специфічними якостями, необхідними в тій чи іншій ситуації. Крайнощі в цих питаннях не потрібні – для самостійного укладання кахлю у середньостатистичних умовах квартири або будинку краще всього набувати клейову суміш середньої цінової категорії, класу «стандарт». Такі склади вже містять всі необхідні складові, в тому числі пластифікатори і спеціальні присадки, і не потрібно ніякого додаткового втручання. Залишиться лише правильно розвести клей, згідно з доданою до нього інструкцією.

Вдаватися до більш дорогим, спеціалізованим марок клею доведеться лише, наприклад, при облицюванні зовнішніх елементів будівлі, при укладанні плитки на так звані складні підстави. Особливості вибору вимагає і планована укладання плитки на підлоги з підігрівом.

Плитка буде укладатися на «теплу підлогу»? Потрібен особливий тип клею!

Значні температурні перепади на підігрівається керамічної поверхні вимагають більш гнучкого, стійкого до розтріскування складу. Як вибрати плитковий клей для «теплої підлоги» — у спеціальній публікації нашого порталу.

Тепер – про необхідній кількості плиткового клею. Технологія укладання керамічної плитки зазвичай передбачає облицювання підготовлених, вирівняним поверхонь підлоги або стін. Клей наноситься і розподіляється зубчастим шпателем, що дає максимальне заповнення порожнеч і найбільш щільне прилягання кахля до основи.

Товщина наносного шару клею, висота гребінки зубчастого шпателя, а отже, і витрата матеріалу безпосередньо залежить від розмірів керамічної плитки – чим мініатюрніша формат, тим менше буде потрібно суміші, і навпаки. Рекомендовані параметри наведені в таблиці нижче:

Розмір плитки (по довгій стороні), мм	Рекомендована висота гребінки зубчастого шпателя, мм	Утворюється під плиткою шар клею (при розподілі шпателем під кутом 60°), мм	Орієнтовний витрата клею, кг/м2
до 50÷70	3	1.3	1.8
від 70 до 100	4	1.7	2.4
від 100 до 200	6	2.6	3.6
від 200 до 300	8	3.5	4.9
від 300 до 500	10	4.3	6,0
більше 500	12	5.2	7.3

Виняток становить укладання плитки на деякі типи електричного теплого статі – у ряді випадків допускається монтаж кахлю безпосередньо на нагрівальні мати, резистивні або стрижневі інфрачервоні. Витрата клею при цьому значимо збільшується – для резистивних матів шар розчину має становити 8÷10 мм (в залежності від діаметра кабелю, 3 або 5 мм), а для інфрачервоних стрижневих – бути таким, щоб сумарно з товщиною плитки вийшло 30 мм.

Щоб швидко прикинути планований витрата клею, пропонуємо скористатися вбудованим калькулятором, який враховує різні нюанси укладання покриття.

Калькулятор розрахунку витрати плиткового клею

При купівлі необхідної кількості клею обов’язково перевіряйте цілісність заводських упаковок. Подібні сухі суміші – надзвичайно гігроскопічні, і якщо пакет має навіть невеликі розриви, то волога з повітря вже могла зробити свою чорну справу», і якість клею буде значно гірше: він не вийде досить пластичним і буде дуже швидко схоплюватися, при цьому не забезпечуючи належної адгезії з підстава і плиткою.

З тієї ж причини слід з обережністю ставитися до придбання клею, фасованого за більш дрібній упаковці в магазині. При розрахунку часто виходить, що потрібна така-то кількість цілих мішків, плюс ще певну кількість кілограм зверху. Часом буває розумніше прикупити зайвих 10-15 кг, але без розкриття упаковки. Звичайно, якщо до розрахункового кількості бракує 3 ÷ 5 кг, то купувати цілий мішок начебто «не з руки», але якщо вже доводиться добирати потрібну кількість розсипом, то увага до якості відпускається клею повинно бути підвищеним.

Затирка для швів

Процес укладання керамічного покриття завжди закінчується заповненням залишених проміжків між плитками – швів, спеціальним швидкотверднучим складом, фугою, або, інакше, затіркою. Ця операція проводиться не тільки, і навіть не стільки для додання обробленою кахлем поверхні закінченою декоративності. Якісно «запечатані» шви не дадуть волозі проникнути вглиб покриття, де вона здатна негативно впливати на міцність зчеплення плитки з основою, викликати появу і поширення колоній мікрофлори – цвілі або навіть хвороботворних бактерій.

Затирочні суміші бувають різними. Вони відрізняються за базовим складом, за експлуатаційними якостями, за технологією застосування, за забарвленням і додатковим декоративним якостям.

Як розібратися в різноманітті затерли для плитки?

Щоб не помилитися з вибором складу, необхідно знати деякі нюанси. Детальніше про затирках для швів плиткового покриття в приміщеннях з підвищеною вологістю розказано в спеціальній публікації нашого порталу.

Затірку також можна придбати заздалегідь. Її кількість цілком піддається підрахунку, так як залежить:

— від розмірів плитки (очевидно, що чим дрібніше кахель, тим більша протяжність швів буде в підсумку);

— від товщини плитки, шов повинен щільно заповнений на всю свою глибину);

— від планованого зазору між плитками (він, поряд з товщиною швів зумовлює обсяг шва);

— від загальної площі покриття, що підлягає облицюванню.

А – довжина керамічної плитки;

В – ширина плитки;

З – товщина плитки;

F – величина планованого зазору між плитками.

Загальну залежність можна виразити такою формулою:

Vs = ((A + B) / (A × B)) × C × F × kp

Vs – це витрати плитки в кілограмах на одиницю площі (м2);

kp – коефіцієнт, що враховує щільність затірки. Вона дещо варіюється у різних марок, але не буде великою помилкою прийняти середнє значення в 1,75 г/см3

Щоб отримати необхідну кількість для обробки даної поверхні залишиться помножити отримане значення на площу і додати ще 10% резервних.

Σv = Vs × S × 1,1

Розрахунок зовсім нескладний, і досить точний. Щоб читачеві було простіше, розмістимо нижче спеціальний калькулятор, який допоможе вирахувати необхідну кількість затирання буквально за пару секунд:

Калькулятор розрахунку кількості затірки для швів

Затірка може реалізовуватися в різних заводських упаковках, так що придбати необхідну кількість – нескладно.

До речі, можна придбати і готові затирочні суміші, в тому числі – на полімерній основі. Однак, коштують вони набагато дорожче, і без особливої потреби ними зазвичай не користуються. Тим більше – для новачка краще працювати зі складом на цементній основі, так як будуть можливості виправити можливі помилки. При роботі з деякими полімерними затірки неправильний рух руки або навіть невелике порушення технології можуть призвести до трудноустранімимі наслідків.

Є сенс відразу ж подумати і про спеціальних складах-просоченнях, які різко порушують захисні якості затірки. Для приміщень з підвищеною вологістю, з великою інтенсивністю руху людей, а особливо для тих, де на взуття може заноситися волога і бруд, доцільно провести обробку заповнених фугою швів упрочнителями і гідрофобізатори, доповненими до того ж ще й антисептичними якостями, що запобігають поява і розвиток грибка.

Підготовка поверхонь під облицювання керамічною плиткою

Зовсім нерозумно починати укладання плитки, неважливо, на стіни або на підлогу, якщо поверхні не пройшли необхідної підготовки до цієї операції.

Підготовка поверхонь стін

Вимоги до стін можна визначити наступним чином – вони повинні бути «здоровими», рівними і мати надійну поверхню, що забезпечує стабільної майбутньої керамічної облицювання.

Починають завжди з ретельної ревізії поверхні стін. В першу чергу необхідно з’ясувати, чи є на них слабкі ділянки – кришіння або навіть відшарування штукатурки. Ці області підлягають безумовному видалення, счистке до підстави. Дуже часто демонтаж штукатурки на якомусь обмеженому ділянці призводить до «лавиноподібне» ефекту – до відшарування всієї поверхні – до цього треба бути готовим.

Безумовно, навіть міцний штукатурний шар, який немає сенсу знімати, повинен бути очищений від старого покриття – шпалер, побілки, фарби і т. п.

Дуже важливо забезпечити майбутньому керамічному покриттю «здорове» підстава. Якщо є хоча б найменші ознаки поразки цвіллю стіни, то необхідно «лікування» — обробка поверхонь спеціальними складами, надійно вбивають мікрофлору. У цьому випадку необхідно видалити верхній, став рихлим шар штукатурки, потім, дотримуючись інструкції придбаного кошти, провести обробку, можливо, навіть неодноразову. Причому слід обробляти не тільки ділянку з явними ознаками поразки, але всю стіну – нерідко візуальні прояви можуть бути до пори приховані, а зараження вже торкнулося здаються «здоровими» ділянок.

Процедура такої обробки – не надто приємна, але зневажати не можна – інакше весь пройдений ремонт незабаром піде нанівець, і доведеться демонтувати покладене покриття з плитки, щоб все одно провести курс «лікування». А жити в квартирі або будинку, де оселилася цвіль – надзвичайно небезпечно для здоров’я людей.

Після такої обробки вся поверхня обробляється грунтовкою глибокого проникнення з антисептичними властивостями. Грунтування краще провести в два шари, і другий наноситься після повного вбирання і висихання першого.

Після цього можна перейти до процесу вирівнювання поверхні стін, проведення ремонту дрібних дефектів. Неприпустимо залишати на стінах тріщини або щілини – їх необхідно розвідати в глибину і ширину до 10 мм, а потім повно заповнити ремонтним складом (шпаклівкою) і вирівняти із загальною площиною стіни.

Існує кілька способів вирівнювання стін, і вибрати той, який найбільше підходить до реально складним умовам – повне штукатурення, шпатлювання, застосування листів вологостійкого гіпсокартону. На відміну від підготовки до фарбування або обклеювання шпалерами, в нашому випадку не стоїть завдання добитися ідеальної гладкості поверхні – легка її шорсткість навіть вітається, так як краще буде контакт плиткового клею. Але шорсткість – це зовсім не наявність виступів або провалів, які ускладнять вирівнювання керамічної плитки при її укладанні – такі дефекти абсолютно неприпустимі.

Як вирівняти стіни під подальшу обробку?

Все залежить від вихідних умов. При обширних дефектах або великій кривизні поверхні є сенс провести повне обштукатурювання стіни. Незначні недоліки часто можливо усунути шпаклівкою стін. Швидко досягти результату і отримати відмінну основу під укладку керамічної плитки дозволяє технологія вирівнювання стін гіпсокартоном. Про все це – в спеціальних публікаціях нашого порталу.

Якщо на стінах планується установка розеток або вимикачів, якщо в них будуть проходити труби, встановлюватися водяні розетки, то все це також необхідно передбачити на цьому етапі робіт. Вирізаються штраби, прокладаються кабелі в гофротрубах, висвердлюють гнізда для підрозетників, робиться трубна розводка і т. п. Всі ці елементи необхідно відмітити на схемі приміщення з точною прив’язкою, щоб згодом, після обробки, мати точне уявлення про прихованих комунікаціях.

Завершується процес підготовки стіни ретельним грунтуванням мінімум в два шари. Не буде нічого страшного, а навпаки, тільки піде на користь, якщо і в цьому випадку буде застосовано грунтовка з антисептичними якостями.

Підготовка поверхні підлоги

Все те, що стосується стін, повною мірою відноситься і до полам – вони повинні бути «здорові», міцні і стабільні, вирівняні по горизонталі (іноді у ванних чи душових надається невеликий ухил для стікання води у трап), мати рівну поверхню, що дозволяє вести якісне укладання керамічної плитки. Облицювання підлоги доведеться ще витримувати і вагові, і динамічні навантаження – а це вимагає особливого підходу при підготовці.

Підготовка бетонної основи для підлоги

Починають, знову ж таки, з ревізії старої поверхні. Якщо це стяжка, то її простукують по всій площі, щоб виявити нестабільні ділянки. «Бухтящие» фрагменти підлягають безумовному видалення аж до плити перекриття (чорнової стяжки). Ніколи не залишають ділянки з крихкою, рихлою поверхнею, з глибоко проникли масляними або бітумними плямами – їх зчищають до «здорового» бетону.

Дуже часто, як і у випадку зі стінами, видалення окремих дефектів переростає в повний демонтаж усієї стяжки. Робота ця – втомлива, але якщо так сталося, то діватися нікуди.

Після демонтажу та прибирання будівельного сміття треба здійснити його заливку нової армованої стяжки, завтовшки не менше 30 мм, і тим самим підготувати міцне і вирівняне по горизонталі підстава, на якій вже можна буде здійснювати облицювання плиткою.

Нова стяжка – надійна основа для облицювання підлоги керамічною плиткою.

Технологія заливки бетонної стяжки своїми руками докладно викладена в спеціальній публікації нашого порталу. Якщо підлога вимагає термоізоляції, то є сенс подумати про утепленій стяжці з керамзитом. А при ремонті в приміщеннях з підвищеною вологістю (ванні, душовій, лазні тощо) не можна забувати і про якісної гідроізоляції підлоги.

Якщо стяжка не викликає побоювань, то проводиться тільки її ремонт – закладення тріщин, щілин, великих нерівностей. Окремі невеликі западини на поверхні, що не перевищують розмірів однієї вибраної плитки і глибиною близько 2÷3 мм, великої ролі не зіграють – вони легко заповнюватися клейовим складом при укладанні покриття. Але ніякі, навіть зовсім незначні, здавалося б, горбки або виступи – абсолютно неприпустимі, так як не дадуть рівно укласти покриття. Їх обов’язково зрубують (зчищають) до загального рівня стяжки.

Завершується підготовка поверхні бетонної підлоги ретельної прибиранням, обеспыливанием поверхні, а потім – грунтуванням (бажано – дворазовим) складом глибокого проникнення.

Чи можна використовувати в якості основи старе кахельне покриття?

Якщо метою є укладання нової керамічної плитки для оновлення інтер’єру приміщення, а на підлозі має добротне старе кахельне покриття, то воно цілком може послужити надійною основою, природно, в тому випадку, якщо поверхня не потребує до вирівнювання в горизонтальній площині.

До такого принципу укладання вдаються з різних причин. Саме банальне і ясна – щоб не проводити трудомісткий і виснажливий процес демонтажу старого покриття. Крім того, під старою плиткою можуть розташовуватися будь-якої комунікації, і видалення покриття супроводжується ризиком їх пошкодження.

Однак, необхідно пам’ятати, що такий підхід можливий не завжди. Наприклад, старий кахель почав «танцювати», а кладка на нестабільне підстава просто безглузда. Інший приклад – підлога у ванній, поверхня якого за правилами повинна бути нижче, ніж у підлоги в коридорі або в кімнатах. Може статися так, що укладання нового покриття на старе стане неможливою саме з цієї причини. І останнє – старе керамічне покриття в багатоповерхівках, хоча і досить міцне, може значно відхилятися від горизонталі. Захочуть господарі залишити підлогу з таким перекосом?

У цих випадках, нікуди не дінешся, доведеться демонтувати стару плитку, а потім приводити поверхню в порядок, як це було описано вище.

Якщо ж вирішено укладати новий кахель на старий, необхідно виконати наступне:

• Підлога піддається ретельної ревізії. Слід перевірити буквально кожну плитку на стабільність, простукати підлогу, щоб виявити потенційно слабкі фрагменти, що віддають глухим звуком.

• Якщо дефекти нечисленні, то «підозрілі» плитки видаляються, основа під ними вичищається до бетону. Потім проводиться грунтування цих оголених місць і закладення або бетонним розчином, або плитковим клеєм, тим, який планується до подальшої укладання. Така ремонтна «латка» по висоті порівнюється з іншим покриттям. Природно, такий ремонт має сенс проводити, якщо дефекти старого покриття не приймають масового характеру.
• Кахельне покриття необхідно знежирити – за час експлуатації на ньому міг утворитися невидимий наліт, який буде заважати нормальній адгезії клею. Поверхню можна знежирити органічним розчинником, або, щоб не страждати від неприємного запаху – кілька разів промити гарячим розчином каустичної соди, а потім – чистою водою.
• Перевіряється стан між плиткових швів. Стара фуга може втратити міцність, стати пухкою, і тому підлягає видаленню. Шви прочищаються на максимально можливу глибину. Потім їх потрібно буде прогрунтувати і щільно заповнити плитковим клеєм до верху.
• Тепер необхідно забезпечити хорошу адгезію клею зі старої поверхнею. Це можна виконати по-різному. Деякі практикують нанесення насічок на стару плитку з використанням «болгарки» і кола по каменю. Насічки за допомогою зубила і молотка – не вітаються, так як легко можна розколоти кахель. Можна висвердлити часті отвори діаметром 4 – 5 мм, але це займе чимало часу і сил.

Найкраще – обробити ретельно промитий керамічний підлогу спеціальною грунтовкою типу «Бетоноконтакт» — вона створить шорстку, схожу пір фактурі з абразивним папером поверхня, на яку відмінно ляже плитковий клей.

До речі, і клей в такій ситуації краще застосувати все ж особливий – для складних підстав, з підвищеними пластичністю і адгезійними якостями. Так, багато позитивних відгуків заслуговує складу «Ivsil Рrоfit» (нехай не бентежить напис, що він розрахований на керамограніт – в даних умовах він відмінно підійде). Широкою популярністю користується клей «Сerezit СМ17», розрахований на найскладніші випадки. А про клейову суміш «Vеtоnit Rеnovation» стверджують, що завдяки своїй пластичності і високої адгезії до будь-яких підстав, стара кахельна поверхню навіть не потребуватиме грунтуванні «Бетоноконтактом», і надійність укладання від цього не постраждає.

А що робити з дерев’яною основою підлоги?

Іноді вихідні умови такі, що підставою для майбутнього керамічної підлоги є дерев’яне покриття. Є можливість залишити його, або потрібно демонтаж і заливка стяжки?

Виявляється, плитку можна укладати і на дерев’яну підлогу, безумовно, при його якості та стабільності. Головна умова – господарі повинні бути впевнені в тому, що дерев’яна основа не прийде в непридатність вже через пару років, і не викличе необхідності демонтажу керамічного покриття для проведення ремонту. Тому ревізії підлоги – підвищену увагу.

• Повністю виключаються «грають», прогибающиеся або скрипучі ділянки. Те, що на дерев’яній підлозі здається несуттєвим, може фатально позначитися на плитковому покритті.
• Необхідно переглянути кожну деталь, не полінувавшись зняти настил, дістатися до лаг, перевірить їх стан. Якщо помітні хоч якісь ознаки розкладання деревини – необхідно буде провести заміну. У тому випадку, коли лаги розташовані з кроком, що перевищує 500 мм, доведеться встановити додаткові, інакше навіть сама товста половиця може дати прогин. До речі, розбирання підлоги до лад відкриває господарям можливість провести при необхідності, його утеплення.

• Всі дерев’яні деталі, пол вже розібраний, необхідно піддати обробці антисептичним складом.
• При зворотному настилі дощатого покриття мостини не щільно підганяються один до одного, а між ними залишають проміжок в 3÷4 мм, щоб не допустити деформації при зміні вологості або температури. Ці щілини можна заповнити пластичним матеріалом, наприклад, монтажною піною, зрізавши потім виступаючі надлишки. По периметру приміщення, уздовж стін, такий зазор повинен складе ще більше – до 10 мм.
• Якщо плитка планується до укладання прямо на дошки, то з них необхідно зняти старе лакофарбове покриття, будь-яким зручним способом – абразивною обробкою, хімічної або змиванням з прогріванням за допомогою будівельного фена.

Зібраний дерев’яні підлогу ще раз перевіряється на міцність, а потім можна переходити вже до підготовки його поверхні для облицювання керамічною плиткою. Тут можливі різні варіанти.

А. Плитка буде укладатися прямо на мостини

У цьому випадку не обійтися без створення додаткової гідроізоляції. Найкращий варіант для цього – латексна просочення для дерева. Її густо наносять широкою кистю, а потім, не чекаючи вбирання і висихання грунту, всю поверхню підлоги застеляють скловолоконної малярною сіткою.

Після висихання просочення, для надійності, можна сітку додатково зафіксувати дрібними саморізами з широкою прес-шайбою.

• Наступний крок – це створення на підлозі шару, необхідного для надійної адгезії з плитковим клеєм. Для цього готується нехитрий склад – береться «рідке скло» (силікатний клей), 2 умовні об’ємні одиниці, чистий пісок великої фракції – також 2 одиниці, і одна частина води.

Склад перемішують до однорідного стану будівельним міксером, а потім покривають їм всю поверхню підлоги тонким шаром. – це можна зробити за допомогою пензля. Після застигання вся поверхня підлоги отримає міцне покриття з вираженою шорсткою фактурою, яка вже повністю готове до укладання керамічної плитки.

Б. Дерев’яна підлога застеляється листами фанери або ОСП

• У цьому випадку немає особливої необхідності видаляти з мостин лакофарбові покриття, але провести антисептичну обробку деревини все ж варто.
• Вся поверхня застеляється гідроізоляцією – це може бути просочений папір вощений, парафінований або оброблена бітумом) або навіть звичайна поліетиленова плівка товщиною не менше 200 мкм.
• Поверх гідроізоляції настилається фанера (осп) товщиною 10÷12 мм. Листи розкроюються і вкладаються «в перев’язку», зі зміщенням швів між сусідніми листами, а також уздовж стін обов’язково залишається компенсаційний зазор 5 ÷ 10 мм, який потім можна заповнити герметиком або монтажною піною.

Кріплення фанери проводиться саморізами, з кроком 150÷200 мм, причому, не тільки по периметру, але і по всій площі. Капелюшки саморезов повинні втопитися на 0,5÷1 мм.

• Після укладання фанери і закладення компенсаційних швів, проводять гідроізоляцію поверхні і створення адгезійного шару – точно так само, як і у випадку з дощатим підлогою. Після цього – пол готовий до подальшої обробки.

Ст. Дерев’яна підлога застеляється листами ГВЛ

Ще один варіант – це застелити дерев’яна підлога гипсоволокнистыми листами (ГВЛ).

Цей матеріал, виготовлений з гіпсу і натуральний целюлозних волокон, абсолютно нешкідливий для людини і відмінно тримає статичне і динамічне навантаження.

Процес настилу – практично такий же, як і при використанні фанери. Нерідко можна придбати двошаровий ГВЛ з замковою частиною, ламелями – укладання його піде ще швидше.

Гідність ГВЛ ще й у тому, що таке покриття вже не потребує жодних «доопрацювання»: досить буде прогрунтувати його – і воно готове прийняти керамічну облицювання.

Розмітка поверхонь під укладку плитки

Після того, як поверхні підготовлені, їх необхідно розмітити для початку укладання плитки. Це – надзвичайно важливий етап, що вимагає концентрації уваги і високої акуратності, оскільки навіть незначна помилка здатна серйозно зіпсувати вигляд створюваного інтер’єру.

Ніколи не варто покладатися на укладання плитки зі «стартом» від стіни – так можна отримати чималу похибка, яка потім виявиться найнеприємнішим чином, змастивши всю картину. Найкраще – відбити лінії на підлозі, і починати укладання саме від центру (у всякому разі – з центральної області) приміщення.

Велика удача, якщо в розпорядженні господаря є лазерний рівень — будівник площин, який відразу дасть точні перпендикулярні лінії. Якщо такого інструмента немає, доведеться розмічати вручну.

Почати краще всього з проведення поздовжньої осьової лінії. Для цього визначаються центри двох стін, з вхідними дверима і протилежною, і з’єднуються прямою лінією. Лінію найпростіше відбивати крейдованим шнуром.

Через центр цієї лінії необхідно провести перпендикулярну їй. Покладатися на будівельний косинець, навіть довгий – це кілька безтурботно, тому що великий ризик зробити помилку, яка буде стрімко наростати від центру до периферії кімнати. Необхідно обов’язково проконтролювати прямий кут розрахунком, застосувавши теорему Піфагора. Оптимально – взяти за основу відомий єгипетський трикутник», з пропорціями сторін 3 : 4 : 5 (32 + 42 = 52). Наприклад, при катетах трикутника 600 і 800 мм його гіпотенуза дорівнює 1000 мм, і ні міліметром ні менше, ні більше.

Від завданих опорних перпендикулярних ліній вже нескладно буде зробити паралельний перенесення на будь-яку ділянку приміщення. Це йдеться до того, що стартовий ряд плитки зовсім не обов’язково має проходити саме через центр.

• Наприклад, на малюнку зліва показаний варіант досить просторого приміщення, з розташованою по центру стіни дверима. Має сенс використовувати базові лінії для викладки перших рядів, а потім заповнювати залишилися сектора.
• Праворуч показаний випадок малогабаритного приміщення, та ще й зі зміщеною від центру дверима. У цьому варіанті набагато гарніше буде виглядати кладка з прямим цілим рядом по лінії зору входить у приміщення людини.

Ніколи не варто поспішати з остаточною кладкою. Краще зайняти трохи часу на проведення первинної кладки «насухо» — це дозволить найбільш грамотно і красиво викласти ряди з цілої та різаною плитки.

Розглянемо деякі варіанти вкладання:

• На фрагменті «а» показаний варіант, коли в близькому до входу кутку розміщена ціла плитка, і такий же порядок простежується вздовж двох стін, які потрапляють в поле зору вхідного. Такий порядок кладки більше підійде для невеликих приміщень – воно все в основному виходить облицьованим цілими плитками, а різані фрагменти «заганяються» до далеких стін і зазвичай ховаються меблями або сантехнічними аксесуарами. Умова для такої кладки – ідеальна перпендикулярність в кутку старту, інакше піде помилка, і виглядати буде вкрай некрасиво.
• У варіанті «б» плитки розміщені так, щоб кладка велася від центру з використанням максимально великої кількості цілих елементів, і з вузькими «дорезками» по периметру. Вигідно з точки зору економії матеріалу. Дозволяє приховати легку не перпендикулярність стін. Зовнішні достоїнства – вельми суперечливі, хоча, може, комусь і сподобається такий своєрідний кант по периметру підлоги. При розрахунках слід пам’ятати, що ширина вузьких ділянок повинна вкладатися в ¼ ширини плитки, інакше занадто дрібні фрагменти важко буде нарізати і рівно, якісно укласти – вони важко піддаються вирівнювання з загальною площиною підлоги.
• Варіант «в» багатьма вважається оптимальним. У цьому випадку малюнок укладання намагаються розмістити так, щоб у кожному ряду було мінімально можливу кількість цілих плиток, але зате до стін б прилягали максимально широкі фрагменти, причому приблизно однакової ширини вздовж кожної стіни. Такий підхід особливо хороший для відкритих, не заставленим меблями приміщень, тобто там, де немає можливості закрити непривабливі, несиметричні ділянки – такий малюнок буде виглядати акуратніше будь-яких інших.
• Нарешті, варіант «г» — це діагональне розміщення рядів плитки, під кутом в 45°. Така кладка, при акуратному виконанні, виглядає дуже цікаво, допомагає завуалювати кривизну стін, порушення геометрії приміщення. Однак, витрата матеріалу в цьому випадку буде максимальним. Складнощів з такою кладкою – чимало, від розмітки до точного розкрою плиток, і недосвідченій людині, вперше берущемуся за подібне заняття, не варто починати з такого малюнка.

При розмітці стін всі зазначені принципи в основному зберігаються. Різниця скоріше в відбиттю опорних ліній. Якщо на підлозі їх намагаються виконати паралельними стін, то на стінах залізне правило – це вертикаль і горизонталь, тобто без виска і рівня вже ніяк не обійтися.

Напрямок укладання може бути різним. Деякі воліють, спираючись на базові лінії викласти перпендикулярні ряди, розбивши тим самим кімнату на сектори, а потім послідовно заповнювати їх. У цьому випадку при подібній кладці можна навіть замкнути окремі «контури» – куточок в куток, як показано на малюнку, тим самим повністю виключивши помилку.

Інші майстри воліють проводити облицювання суворо порядно або ж східчасто, коли попередній ряд випереджає на 2÷3 плитки.

На стінах кладку рекомендується вести знизу, але бажано – не від статі, а від відбитій лінії, з подальшим заповненням залишився проміжку різаними фрагментами.

Рекомендується для укладання перших рядів плитки зафіксувати по намічених лініях напрямні, наприклад, з рівною дерев’яної рейки. Наприклад, при облицюванні стіни вони зададуть сувору горизонталь і вертикаль рядів, і робота істотно спроститися. Не завадять такі рейки і на підлозі – щоб не помилитися у завданні перших перпендикулярів, на які будуть орієнтуватися при всій подальшій кладці.

Подібні напрямні рейки нескладно зафіксувати будь-яким зручним способом, наприклад, невеликими гвоздиками. Після схоплювання клею під стартовими рядами необхідність в направляючих відпаде, і їх можна буде акуратно зняти і продовжувати вже без них.

Процес укладання плитки

Комусь може здатися дивним, але цей розділ статті буде, напевно, одним з найкоротших. Справа в тому, що в загальному процесі укладання плитки саме попередні етапи стають найбільш тривалими і складними. А якщо підготовка проведена на совість, поверхні – рівні і загрунтовані, проведена продумана розмітка, то сама облицювання доставить вже куди менше клопоту.

Підготовка плиткового клею

Операція нескладна, але дуже відповідальна.

Суха суміш зачиняється водою і замішується в суворій відповідності з доданою до неї інструкції. Для цього необхідно мати досить вестимую ємність і будівельний міксер (насадку на дриль).

У ємність наливають необхідну кількість води, а потім, при безперервному перемішуванні, в неї досипається необхідну кількість суміші (ні в якому разі не навпаки!) Клей перемішується протягом установленого виробником часу – необхідно домогтися однорідності складу, без грудок, і довести його консистенцію до потрібної кондиції. Клей повинен бути пластичним, але досить щільним, за аналогією з справжньою домашньою сметаною. Він не повинен розтікатися – проведені зубчастим шпателем борозни не оплывают під своєю вагою, а зберігають надану форму.

Після перемішування клею дається час на «дозрівання», буквально 5 – 7 хв., потім його ще раз ретельно перемішують – і можна приступати до роботи.

Не слід готувати багато клею – він повинен бути гарантовано вироблений протягом 30 – 40 хвилин. Якщо почнеться процес його схоплювання прямо в тарі для замішування – справа погано, доведеться терміново вичищати і замішувати знову. «Оживляти» клей додаванням води – марне заняття.

Базові прийоми монтажу плитки

• Клей наноситься на поверхню в місці установки плитки, відповідно до обраної схеми укладання, і розподіляється широкими рухами зубчастого шпателя. Напрямок борозен ніякої особливої ролі не грає, головне, щоб вони були щільно заповнені, без провалів, і однакові по висоті. Про розмір зубців шпателю вже говорилося, це залежить від формату плитки.

• Не варто промащувати відразу велику площу. Поки не набереться потрібної досвіду, краще обмежитися простором, необхідним для 4 плиток середньої величини.
• Сучасні клеї призначені для роботи з сухою плиткою, тому не треба слухати тих, хто радить замочувати кахель у воді перед укладанням. Зіпсуєте все справа!

• Плитка прикладається в потрібному місці (ось для чого потрібні допоміжні напрямні рейки!) і щільно притискається до поверхні. Є можливість підкоригувати, зрушуючи вліво — вправо, але відривати від поверхні вже не рекомендується, інакше доведеться всю процедуру повторювати заново. За допомогою рівня ретельно вивіряється правильність установки по вертикалі і горизонталі. При необхідності, можна злегка підбити плитку гумовим молотком.
• Для того щоб між плитками витримувався однаковий зазор, під час укладання чергової плитки між нею і вже встановленими вставляються калібрувальні хрестики, товщина який зумовить ширину швів. Такі хрестики купуються заздалегідь, коштують вони недорого, і можна прикупити їх залишкову кількість.

Хрестики допоможуть витримати необхідну ширину шва, але все одно після укладання кожної плитки перевіряється правильність її розташування в лавах, так і в площині. При необхідності проводиться коригування.

• Робота продовжується я в такій же послідовності, у відповідності з розробленою схемою укладки.

Існує сучасний дуже цікавий і ефективний спосіб вирівнювання плитки при укладанні – використання спеціальних клиновидних затискачів, який задають і товщину шва, та єдність площини покриття. Як проводити укладку з системою вирівнювання плитки – добре показано на відео:

Відео: швидко, надійно і точно – система вирівнювання керамічної плитки

Деякі майстри воліють наносити клей не на стіни або підлогу, а на тильну сторону плитки. Наскільки це зручно – можете спробувати самі, так як, по суті, особливих змін у технологію такий підхід не привносить. Ясно, що з малоформатної плиткою подібний спосіб заподіє тільки масу незручностей.

Різання керамічної плитки

Рано чи пізно, але приходить момент, коли необхідно укладати фрагменти плитки. Заздалегідь їх ніколи не готують – тільки за місцем, з промером потрібних габаритів і врахуванням товщини шва.

Для різання плитки застосовуються різні інструменти:

• Найкращий — точний і швидкий різ. Виходить при використанні спеціального верстата. Досить встановити плитку в нього, лінією різу по центральній лінії верстата, провести коліщатком –різцем і натиснути на важіль.
• За тим же принципом працює і ручний плиткоріз, але, звичайно, ступінь комфортності використання і точності різу – вже не та.
• Якщо немає ні того, ні іншого, можна використовувати звичайну «болгарку» 125 мм, встановивши на неї спеціальний диск з алмазним або корундовим напиленням. Правда, пилу буде багато, тому необхідно захистити очі і органи дихання.

І взагалі, при різанні плитки потрібна обережність – не виключається розліт дрібних керамічних уламків, а гострі краї здатні завдати глибокі порізи.

Прямі лінії вирізати нескладно, а для фігурних фрагментів вже потрібен певний досвід. Але якщо закортить, то можна насвердлити уздовж лінії різання отворів діаметром 4-5 мм, з таким же кроком, потім акуратно обломити за ним з допомогою кліщів, і довести до розуму, використовуючи напилок з грубої насічкою або наждачний папір, натягнуту на брусок.

Іноді доводиться вдаватися і до висвердлювання отворів – від середнього діаметра, наприклад, для труб, до великого – для розеток і вимикачів.

Як акуратно висвердлити отвір у керамічній плитці?

Завдання це – цілком здійсненне, якщо є необхідний інструмент. Про те, як правильно свердлити кахельну плитку – в спеціальній публікації нашого порталу.

Завершення процесу укладання плитки

Клей схоплюється досить швидко, і по ходу укладання плитки необхідно паралельно проводити очищення швів від його виступили надлишків, на всю глибину – це буде потрібно для якісної затірки. Після застигання складу виконати таку очистку буде набагато складніше.

Під рукою завжди повинна бути волога ганчірочка або губка. Необхідно працювати акуратно, уникаючи попадання клею на лицьову поверхню кахля. Але якщо таке все ж сталося, ці брудні плями слід видалити відразу ж, так як потім клей може въесться в поверхню, і очищення перетвориться додаткової важке захід, особливо якщо плитка має рельєфну фактуру.

Виробники клеїв вказують, який термін необхідно витримати до моменту, коли за облицюванні можна буде пересуватися. Необхідно передбачити заходи, щоб виключити захід у приміщення людей, попадання на поверхню води і т. п.

Після закінчення необхідного терміну можна буде перевірити якість кладки, видалити калібрувальні хрестики, прибрати непомічені цятки клею, і перейти до затірці швів, яка, по суті, і стане завершальним етапом облицювальних робіт.

Якісна затирка швів – справа серйозна!

Про важливість цього етапу в нашій статті вже згадувалося. А от як правильно провести затірку швів – читайте у спеціальній публікації порталу.

На цьому, в загальних рисах, весь процес обробки підлоги або стін керамічної плитки можна вважати завершеним.

Сподіваємося, що читач отримав достатньо інформації для того, щоб зуміти оцінити складність майбутньої роботи і прийняти рішення – проводити обробку самостійно або все ж звернутися до фахівців. Погодьтеся, що при всій масштабності та різнобічності завдання, нездійсненною її назвати не можна.

На завершення статті – пізнавальне відео з практичними радами по укладанню керамічної плитки

Відео: основні технологічні прийоми укладання керамічної плитки