Точкові світильники для гіпсокартонних стель

Точкові світильники для гіпсокартонних стель бувають різних типів і різноманітного дизайну. Вони акуратно виглядають на площині стелі і дають максимальну кількість білого або кольорового світла, який може бути спрямований на певну ділянку приміщення. Таким чином, за допомогою їх можна розділити кімнату на зони не тільки по інтенсивності освітлення, але і по колірній гамі.

Точкові світильники встановлюються в підвісні системи стелі, виконані не тільки з гіпсокартону, але і плити з мінерального волокна, наприклад, таких конструкцій, як система «Армстронг».

Розводка проводів під точкові світильники прихована за конструкцією підвісної стелі, тому для неї не доведеться виконувати трудомістку роботу по влаштуванню штроб для утоплення в них кабелю. Крім цього, технічна частина приладу також буде прихована в міжстельовому просторі або в плафоні, а видимої залишиться тільки декоративна частина світильника, тому вони будуть виглядати естетично і акуратно.

Щоб вибрати один з видів точкових приладів освітлення для різних житлових приміщень, правильно скласти проект їх установки, необхідно розібратися з їх характеристиками та класифікацією.

Типи точкових світильників

Точкові прилади поділяються за кількома критеріями — це види ламп, напруга живлення, конструкція, спосіб установки і призначення для конкретного приміщення.

Ці відмінності важливо знати, так як одні з них допоможуть заощадити електроенергію, інші – дотримати певні вимоги безпеки при експлуатації приладів, а треті будуть сприяти гармонізації дизайну приміщення.

Конструкція світильників

Якщо конструкцію точкових світильників розглядати з різних точок зору, то їх можна підрозділити:

— на вбудовані та накладні;

— на поворотні (карданні) і неповоротні;

— на одинарні і карданні (блокові);

Крім того, є поділ за типом застосовуваних освітлювальних елементів (ламп), за напругою, а також за рівнем волого — і пилезахищенності.

• Вбудовані та накладні моделі

Конструкція таких освітлювальних приладів, в першу чергу, розрізняється за способом їх встановлення. Вони поділяються за цим критерієм на накладні та вбудовувані.

— Вбудовані варіанти відрізняються тим, що вся технічна частина розташовується в міжстельовому просторі, а декоративне обрамлення і вхід в патрон для вкручування або установки лампочки – з зовнішньої сторони підвісної системи.

— Накладні світильники закріплюються безпосередньо на гіпсокартонну поверхню, і їх монтаж істотно відрізняється від вбудованого варіанти. Установка подібних моделей іноді має більше подібності з монтажем звичайної люстри, так як патрон світильника знаходиться в плафоні, закріпленому з зовнішньої сторони конструкції підвісної стелі.

Вмієте вішати люстру?

Підвіска і підключення цього освітлювального приладу має ряд нюансів. Як правильно підвісити люстру, з урахуванням особливостей моделі – читайте у спеціальній публікації нашого порталу.

• Поворотні і нерухомі моделі

— Нерухомі світильники жорстко закріплюються в одному положенні і висвітлюють певну зону. Їх світло неможливо буде передати в іншу область приміщення.

— Поворотні (їх ще називають карданними) моделі відрізняються тим, що патрон в їх конструкції вбудований в спеціальне додаткове шарнірне пристосування, наприклад, два кільця на півосях. Воно може повертатися і встановлюватися під різними кутами разом з укрученою в нього лампою. Саме такі моделі дозволяють направляти світло в потрібну сторону для освітлення окремої зони кімнати.

Поворотними блоками можуть бути оснащені як вбудовані, так і накладні типи точкових світильників.

До цього ж типу відносяться світильники, що закріплюються на штанзі, так звані споти. Патрон для лампи розташований в спеціальному корпусі, який має шарнірний поворотний механізм. Корпус змонтований на ніжці, з допомогою якої закріплюється на стійці або декоративної панелі.

• Одинарні і блокові світильники

Точкові світильники можуть бути одинарними або зібраними в блоки по кілька одиниць.

— Одинарні світильники оснащуються одним патроном, відповідно, мають одну освітлювальну лампу.

— Блокові освітлювальні прилади являють собою конструкцію, що складається з декількох світильників, які вмонтовані в один корпус, який представляє собою або короб якої-небудь форми, або ж спеціальну штангу.

В залежності від конструкції блочних світильників, вони також можуть бути поворотними і неповоротними, вбудованими або накладними.

Будь-яка конструкція подібних моделей більш масивна, але зате і значно зручніше в експлуатації, так як, встановивши один блок з кількома поворотними світильниками, їх світло можна спрямувати в різні зони приміщення.

Типи світильників освітлювальних елементів

У точкових світильниках можуть бути розраховані на використання різних освітлювальних елементів – це обов’язково має зазначатися в інструкції до осветительному приладу. Так, в таких світильниках можуть встановлюватися:

— лампи розжарювання

— світлодіодні лампи;

— галогенні лампи;

— ртутні (люмінесцентні) енергозберігаючі лампи.

Освітлювальні прилади, оснащені тими чи іншими елементами, витрачають різну кількість електроенергії і можуть істотно відрізнятися за ціною.

• Звичайні лампи розжарювання в даний час вже досить рідко використовуються в точкових світильниках, так як вони неэкономны в експлуатації.

Світильники, оснащені лампами розжарювання, вважаються «класичними» пристроями, так як вони не вимагають спеціального обладнання – достатньо буде протягнути якісну проводку.

Крім неэкономности самих ламп розжарювання, у світильників, розрахованих на роботу з ними, ще кілька суттєвих недоліків:

По-перше – це їх висота, яка варіюється від 86 до 110 мм. Цей параметр потрібно обов’язково врахувати, так як стеля стане набагато нижче, тому що доведеться опустити підвісну конструкцію на висоту патрона, додавши ще й близько 15÷20 мм запасу.

По-друге, вираженим «мінусом» такого світильника можна назвати його сильний нагрів, особливо якщо патрон встановлюється лампа великої потужності. Пластикові елементи освітлювального приладу можуть не витримати високих температур і почати поступово плавитися під їх впливом.

Єдиним достоїнством ламп розжарювання вважається їх доступна ціна, однак, потрібно враховувати і те, що термін їх служби зазвичай не дуже великий.

• Галогенні світильники використовуються з метою отримання потужного світлового потоку, що розсіюється спеціальним скляним плафоном. Однак, встановлюючи подібні лампи освітлювальні прилади, слід враховувати, що вони ніяк не сприяють енергозбереженню. Ціна на них трохи нижче, ніж на світлодіодні лампочки, але і прослужать вони більш короткий термін.

Найчастіше галогенні лампи мають піновий цоколь, тому, якщо планується використовувати саме їх, то потрібно вибирати світильники з відповідним роз’ємом в патроні.

Висота галогенних світильників досить комфортна для вбудовування їх в гіпсокартонну конструкцію, яку потрібно буде опустити від поверхні перекриття всього на 50÷70 мм. Так як деякі галогенні лампи працюють від напруги 12 В, то для всієї встановлюваної системи доведеться придбати трансформатор. Крім того, для будь-яких «галогенок» дуже важливою умовою їх тривалої експлуатації є пристрій плавного пуску – лампа виходить на повну потужність не відразу, а протягом декількох секунд. Часто це пристрій поєднане із знижуючим трансформатором.

Галогенні лампи створюють потужний світловий потік, який перевищує освітлення від звичайних або світлодіодних ламп. Світильники такого типу дозволяють застосовувати для регулювання інтенсивності освітлення спеціальний диммер. Світловий потік від люмінесцентних ламп має власні відтінки — теплі і холодні.

Враховуючи всі позитивні якості цього типу ламп, їх можна назвати найпопулярнішими серед всіх існуючих освітлювальних елементів, застосовуваних у точкових світильниках.

• Енергозберігаючі ртутні лампи, які найчастіше називають люмінесцентними, досить ефективно заощаджують електроенергію, але у них є кілька суттєвих недоліків.

— Насамперед це те, що вони несприятливо впливають на зір, здатні викликати швидку втому очей.

— Такі лампи вимагають спеціальної утилізації, так як містять шкідливі для людського організму речовини, зокрема – дуже токсичну ртуть

— Ще одним мінусом цього типу ламп можна назвати їх висоту, яка практично така ж, як і у звичайних стандартних ламп розжарювання.

Інтенсивність освітлення від цих приладів буде більш високою, якщо вони встановлюються накладні світильники. Ну а якщо їх вкрутити під вбудовані моделі, які заглиблені в гіпсокартонну конструкцію, то відбувається значне ослаблення світлового потоку, навіть незважаючи на відбивну поверхню плафона.

Одним словом, для точкових світильників їх важко назвати гарним варіантом.

• Світлодіодні лампи коштують досить дорого, але вони виправдовують себе тим, що під час їх експлуатації використовується мінімум електроенергії, а це допомагає значно заощадити на її оплату. Крім цього, якісні світлодіодні прилади служать набагато довше, ніж будь-які інші освітлювальні елементи.

Світлодіодні можуть мати різну потужність світлового потоку, а також холодний або теплий світло. Лампи, що мають холодний відтінок, зазвичай використовуються для установки в офісних приміщеннях, так як вони підвищують працездатність. Елементи ж, дають тепле освітлення, сприяє відпочинку і розслабленню, створюючи затишок, тому їх рекомендовано використовувати в житлових кімнатах.

Якщо прийнято рішення встановити точкові світильники саме зі світлодіодними лампами, то можна використовувати спеціальний, регулює яскравість освітлення прилад — диммер. Він дозволить створити в кімнаті потрібну атмосферу з допомогою інтенсивності світла, розсіюючи або «ущільнюючи» його.

Деякі типи цих світильників оснащуються спеціальним плафоном, здатним створювати на стелі різні тіньові або кольорові малюнки. Цей ефект можна використовувати для оформлення певного стилю інтер’єру.

Світлодіодні лампи виготовляються з різною цоколевке – під звичайний різьбовий патрон (з різьбленням Едісона 14 або 27 мм) і зі штекерним з’єднанням, характерним для «галогенок». Крім того, точкові світильники можуть мати й специфічні патрони під цоколі світлодіодних ламп типу GX70 і GX53. Зразок показаний на малюнку нижче.

Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що найбільш оптимальним варіантом для установки в точкові світильники на сьогоднішній день є світлодіодні лампи. Ціна на них поки висока, однак, вони безпечні, довговічні й економічні, і швидко виправдовують свою покупку.

Відмінності точкових світильників по напрузі

Як правило зустрічаються два основних типи точкових світильників:

— прилади, розраховані на 220 В змінного струму;

— світильники, розраховані на 12 В;

Можна зустріти моделі зі світлодіодними лампами, які вимагають 3 В постійного струму.

Цей параметр вказується на упаковці як самого освітлювального приладу, так і ламп, призначених для нього.

Напруга, що подається на лампу, буде прямо залежати від її типу, тому потрібно заздалегідь визначитися з освітлювальними елементами, так як підключення і складання схеми точкових приладів має свої особливості.

При необхідності знизити напругу, необхідно буде використовувати трансформатор. Експлуатація певних різновидів світлодіодних світильників потребує встановлення додаткового пристрою – так званого драйвера.

Якщо встановлені світильники типи ламп буде вирішено поміняти на інші, мають іншу конструкцію, принцип роботи і напруга живлення, то швидше за все доведеться внести зміни в схему ланцюга електропроводки.

Рівень захищеності світильників

Точкові світильники можуть бути відкритими і закритими — від цього параметру залежить місце їх установки.

Відкрита конструкція світильників підійде тільки для приміщень з нормальною вологістю, але їх не можна встановлювати у ванних кімнатах, і тим більше — в приміщеннях лазні. В таких приладах лампа не закрита плафоном, тому волога може істотно скоротити термін служби пріора або навіть викликати серйозну аварію. До відкритим також можна віднести більшість світильників, що мають поворотні механізми – їх теж намагаються не використовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю.

Для ванних кімнат, басейнів і банних приміщень необхідно купувати спеціальні вологозахищені світильники.

Щоб освітлювальні прилади служили довго не представляли ніякої небезпеки, вони повинні бути захищені не тільки від вологи, але і від впливу пилу. Зазвичай ступінь захисту вказується на самому пріорі і обов’язково – в його техдокументації. Це – індекс IP з двома цифрами після нього.

Перший показник розповість про ступінь захищеності від проникнення твердих тіл пилу:

— 0× — це повна відсутність захисту;

— 1× – прилад має захист від фрагментів розміром до 50 мм;

— 2× – говорить про захищеність від 12 мм частинок;

— 3× – від частинок розміром до 2,5 мм;

— 4× – максимальний розмір — 1,0 мм;

— 5× – можливе часткове проникнення дрібного пилу

— 6× – прилад має гарантований захист від пилу.

Друга цифра показника дасть характеристику електроприладу за його захищеності від вологи:

— ×0 – вологозахищеність повністю відсутня;

— ×1 – світильник має захист від вертикального потрапляння крапель води;

— ×2 – захист від крапель, що падають під невеликим кутом;

— ×3 – захист від крапель, бризок, що потрапляють на світильник під великим кутом;

— ×4 – світильник захищений від бризок, що потрапляють на нього під будь-яким кутом;

— ×5 – є захист від струменів води;

— ×6 – світильника не страшно прямий вплив сильного потоку води;

— ×7 – прилад може бути короткочасно занурений у воду;

— ×8 – світильник може тривалий час перебувати під водою, наприклад, при установці його в басейнах.

Що важливо знати про вологозахищений світильниках?

Якщо його панірують установка освітлення у ванній, то до вибору приладів пред’являються особливі вимоги. Більш детально про влагозащищенных світильники для ванних кімнат читайте в окремій публікації нашого порталу.

Підготовка до роботи та монтаж світильників

Встановлення цих приладів в гіпсокартонний стеля вимагає певної підготовки. У цей процес входить закупівля необхідних матеріалів та інструментів, якщо останні відсутні в будинку.

Що необхідно для монтажу

У комплект матеріалів входять наступні найменування:

• Електричний кабель для розведення та підключення освітлювальних приладів. Його довжина вибирається в залежності від розміру приміщення і складеної схеми монтажу світильників. Кабель може бути двожильним, але деякі типи світильників вимагають заземлення їх корпусу – в цих випадках застосовується трьожильна проводка. Перевага віддається, безумовно, міді. Зазвичай для освітлення в кімнаті досить перерізу в 1,5 мм.

• Ізоляційна гофротруба, в якій кабель буде захищений від різних впливів. Довжина також варіюється в залежності від протяжності проводки.
• Клеми для з’єднання проводів при підключенні світильників. Це можуть бути гвинтові колодки, пружинні клеми, або. А найкращий варіант – багаторазові затискні клеми Ваго. Вони хоч і дорожчі, але не настільки, щоб економити на зручності роботи і безпеки сполук.

• Трансформатор напруги. Він знадобиться в тому випадку, якщо для монтажу обрані галогенні лампи, розраховані на роботу від 12 Ст. Цей прилад повинен відповідати необхідної потужності. Зазвичай його вибирають з таким розрахунком, щоб його вихідна потужність перевищувала сумарну потужність встановлюваних ламп не менше ніж на 20÷25%.

• Драйвер струму буде необхідний при установці деяких моделей світлодіодних світильників, що працюють від зниженої напруги. Це прилад одночасно грає роль і понижувального трансформатора-випрямляча і стабілізатора струму і напруги – багато світлодіоди дуже чутливі до перепадів параметрів ланцюга.

У разі вибору послідовного підключення світильників, драйвер повинен мати запас по силі струму для нормального функціонування всієї ланцюга.

Однак, слід зауважити, що послідовне підключення має один важливий недолік — при виході з ладу одного з світильників, припиняється робота всієї ланцюга. Тому, рекомендовано проводити паралельний монтаж, але в цьому випадку доведеться купувати для кожного світильника окремий драйвер. Деякі моделі світильників оснащуються власними виробниками драйверами, в цьому випадку їх можна підключати паралельно без всяких проблем. У всякому разі, при придбанні слід завжди уважно знайомитися з технічною документацією приладів.

• Самі точкові світильники. Їх кількість визначається в залежності від складеної схеми і розміру площі кімнати. Зазвичай їх монтаж здійснюється на відстані 500 ÷ 1200 мм один від одного.

Інструменти для встановлення точкових світильників

Для зручного і якісного монтажу світильників потрібні наступні інструменти:

• Електрична дриль або шуруповерт для вирізання отворів у гіпсокартон.
• Свердло-коронка для вирізання отворів на 60÷75 мм або регульований варіант свердла («балеринка»), на якому можна виставити потрібний діаметр отвору.

• Рулетка і довга лінійка.
• Індикатор для визначення фази напруги.
• Набір викруток
• Кусачки для проводів, плоскогубці — якщо планується проводити опресовування сполучних гільз.
• Ізоляційна стрічка або термозбіжна трубка потрібного діаметра
• Гострий ніж або знімач ізоляції для зачищення проводів перед їхнім з’єднанням або захищає пристрій.

Монтаж точкових світильників на стелю гипосокартонный

Щоб не помилитися у кількості, що купується матеріалу, заздалегідь визначити місця розташування світильників, а також спланувати для них розведення кабелю, необхідно скласти свою чи знайти готову схему.

• Перше, що роблять перед початком розмітки і монтажу кабельної розводки – це монтують каркас з металевого профілю або дерев’яного бруса для гіпсокартонної стелі.

Тут потрібно врахувати те, які світильники будуть встановлені — накладні або вбудовані, так як їх монтаж дещо різниться між собою.

Наприклад, для накладних освітлювальних приладів до стелі або на каркас необхідно закріпити жорстку основу, на яку через гіпсокартонний лист буде встановлена і прикручена панель накладної моделі.

• Каркасну решетування можна використовувати для закріплення до неї кабельної розводки, яку краще всього відразу «одягнути» в гофровану пластикову трубу.
• Трубка закріплюється на решетуванні на спеціальні кронштейни або прикручується на пластикові хомути в декількох місцях, а відрізки або петлі кабелю довжиною в 200÷300 мм, до яких будуть підключатися світильники у визначених для встановлення їх місцях, залишаються у вільному стані.
• Для зручності установки освітлювальних приладів і з естетичних міркувань, їх розташовують на однаковій відстані один від одного — зазвичай воно складає 500÷1200 мм. Пізніше кабельні петлі будуть пропущені через вирізані для них в гипсокартоне отвори і пропущені на зовнішню сторону стелі.
• Далі, по латах проводиться закріплення гіпсокартонних листів, на якому за допомогою рулетки і лінійки, орієнтуючись на лінію з’єднання листів, розмічається місця, де будуть встановлені світильники. При цьому дуже важливо не допустити досить поширену помилку початківців електромонтажників, коли намічене отвір раптом припадає на напрямну каркаса.
• Також потрібно врахувати, що між центром майбутньої колу для установки світильника і стіною повинна бути відстань не більше 550÷600 мм
• Якщо в ланцюзі передбачена установка трансформатора, його встановлюють над підвісною стелею, у міжстельовому просторі, закріплюючи на елементах обрешетування або навіть просто укладаючи зверху на поверхню аркуша.

1 — перекриття;

2 — гіпсокартонна підвісна стеля;

3 — подводимый до світильника кабель живлення;

4 — кліпси (хомути), утримують кабель на перекритті;

5 — трансформатор або драйвер.

• Всі з’єднання проводів, які залишаться над стельовою поверхнею, необхідно якісно заізолювати. Оптимальний варіант – застосування сучасних клем Ваго. Якщо ж планується скрутка, то її запресовують у мідної гільзи, а потім якісно ізолюють термозбіжної трубкою або ізоляційною стрічкою. Оголені контакти або з’єднання залишати забороняється.
• Дуже важливо пам’ятати, що як би не була складена схема розводки, не рекомендовано діагональне проведення кабелю, так як при виникненні несправності буде набагато складніше її знайти.
• Якщо обрана складна схема розводки, то для неї використовується розподільна коробка, в яку підводиться магістральний кабель живлення, а від неї робляться інші розгалуження.

Ілюстрація	Короткий опис виконуваної операції
	У розмічених місцях, з допомогою свердла-коронки по дереву або «балеринки», як на ілюстрації, висвердлюють гнізда діаметром, на кілька (2÷3) міліметрів більше розміру інсталяційного світильника, але обов’язково менше зовнішнього діаметра декоративного фланця, який закриє отвір. Роботу слід проводити з великою акуратністю, акуратно, не поспішаючи, щоб не пошкодити кабель і не розкришити полотно гіпсокартону.
	Далі, через отвір витягуються назовні простягнуті до мету встановлення кінці або петля кабелю. Якщо складно дістати відрізки, то їх можна підчепити зробленим з дроту гачком.
	Наступним кроком йде зачищення кінців проводів на 5÷7 мм для вставки їх в клему.
	Дуже важливо дотримати правильність з’єднання проводів, інакше при підключенні до електроживлення світильники можуть перегоріти, особливо при послідовній їх комутації. Це нескладно виконати, спираючись на колірну маркіровку провідників. Синій колір – завжди «робочий нуль», жовтий, зелений або жовто-зелений – «заземлюючий нуль», а колір «фази» може бути різним. Частіше зустрічаються білі, коричневі або червоні фазні дроти, але це не догма. Якщо сам світильник також має кольорове маркування проводів – її також слід дотриматися. У вимикачі повинен розмикатися тільки фазовий провід.
	Після того, як кінці кабелю будуть очищені, вони вставляються з однієї бік клеми і затискаються викруткою. Якщо застосовуються пружинні клеми (тільки для одножильних проводів або при установці на «многожилку» спеціального наконечника), то провід вставляється до забезпечення надійного затиску.
	Ще зручніше – багаторазові обтискні клеми Ваго з фіксуючим важелем. Вони універсальні і допускають багаторазове використання. Дроти вставляються зачищеним ділянку в отвір до ізоляції, а потім важіль до упору фіксується вниз.
	Аналогічним чином до клем підключаються дроти, що йдуть від світильника. Нерідко зустрічаються прилади, не оснащені проводами. У цьому випадку провід живлення, виходять з надпотолочного простору можуть кріпитися безпосередньо до клем патрона, як показано на рисунку. Проте, зручніше все ж, напевно, спочатку до світильника під’єднати відрізки дроту, ну а далі – також, як описано вище, через клему – у разі необхідності демонтажу робота спроститься. А ось скруток, навіть з надійною ізоляцій, слід уникати – у просторі над навісною стелею важко проконтролювати їх «поведінку» — адже не виключається іскріння, нагрівання і т. п.
	В підключеному вигляді точковий світильник виглядає приблизно наступним чином.
	На вбудованих точкових світильниках передбачені спеціальні стопора-«вусики», які пружинами повертаються в горизонтальне положення. За допомогою цього нехитрого «замку» світильник буде закріплений до гіпсокартонному полотну.
	Більшість моделей встановлюється безпосередньо в гніздо, вирізане в гіпсокартонної поверхні.
	В комплект інших моделей (зазвичай тих, які підходять і для натяжної стелі) входить спеціальне кільце, якими обрамляють вирізаний отвір. Це досить здорове рішення – гіпсокартон за обрезанному краю при монтажі або зняття світильників не буде кришитися, а сам прилад надійно щільно буде встановлений в гнізді. При установці «вусики», розташовані за лицювальним декоративним фланцем світильника, стискаються, світильник акуратно вводиться в підготовлений отвір. Після установки стопора самі розтискаються і надійно утримують світильник на поверхні гіпсокартонної стелі.
	В результаті світильник повинен акуратно, щільно, без найменшого провисання встати на підготовлене для нього місце.

Монтаж накладного точкового освітлювального приладу, після закріплення гіпсокартону на обрешітці, проходить схожим чином, але з деякими особливостями.

• При установці накладного світильника отвір в підвісній стелі гіпсокартоном не слід робити більшим, так як у нього не буде вставлятися технічна частина світильника. Воно послужить тільки для того, щоб витягнути на поверхню стелі кабельну петлю для підключення. Отвір роблять також в певному місці, там, де зверху підвісної стелі для закріплення світильників встановлена жорстка основа (платформа або відрізок бруса).
• Далі, витягнутий кабель розрізається, його кінці зачищаються, а потім, комутуються в клемі.
• Контактні дроти світильника з зачищеними кінцями також з’єднують в клемі, згідно зі схемою розводки, дотримуючись кольорове маркування проводу (фаза-нуль).

• На кожному накладному світильнику виробником передбачено спеціальний кронштейн (монтажна пластина) (поз. 2), який повинен бути закріплений з зовнішньої частини підвісної стелі на жорстку основу. Потрібно відзначити, що в різних моделях приладів подібні кронштейни можуть мати різні конструкції – але розібратися з цим зазвичай нескладно.
• Надлишок кабелю (поз. 4) заправляється в отвір, щоб він не заважав закріпленню кронштейна.
• Потім, кронштейн прикручується через підвісну стелю на жорсткій основі.
• Далі, в нього встановлюється і закріплюється сам світильник. Залежно від моделі , він може бути прикручений з двох сторін до корпусу гвинтами (поз. 1) з плафоном (поз. 3) відкрито або із застосуванням гумових ущільнень, або навіть сам плафон може укручуватися в монтажний кронштейн.

Після закінчення монтажних робіт по розведенню кабелю та встановлення світильників, здійснюється приєднання проводів до вимикача (фаза за фазою, а нуль з нулем). цю роботу потрібно проводити згідно зі складеною схемою. І залишається підключити напругу живлення на приміщення, щоб перевірить роботу встановленого освітлення.

Закінчити статтю слід важливим зауваженням: якщо відсутній практичний досвід роботи в монтажі електричних приладів зі складною розведенням проводів, то краще довірити цей процес фахівця. Висока напруга дилетантів не любить!

Відео: приклад практичної установки точкових світильників на стелі гіпсокартоном

Як зробити Биофилический дизайн!!!!

Тропічні рослини — крупноміри з 20 — літньої колекції — єдиний виробник вирощених на натуральних ґрунтах, без прискорювачів росту і біостимуляторів, що не піддавалися стандартній обрізанні тропічних дерев висотою до 6 метрів. Рослини з цієї колекції чудові не тільки великими розмірами, але і надійністю, витривалістю, довговічністю, вони акліматизовані, повністю адаптовані до наших умов . Саме ці якості зумовили вибір наших рослин, коли ми отримали замовлення на новий зимовий сад у Великому Палаці і успішно його виконали. На ринку відсутній вибір декоративних вазонів таких великих діаметрів, вони можуть бути привезені тільки під замовлення, за гранично високим цінами. Також хочемо вам порекомендувати https://www.orb-space.com/

Контейнери з міцного чорного пластика, навпаки, мають широку лінійку як завгодно великих розмірів і робочого об’єму, і при цьому гранично дешеві. При посадці дерева в підлогу зовнішній вигляд цих контейнерів взагалі не важливий, оскільки вони розміщуються в ніші нижче рівня підлоги на висоту контейнера. Вартість пристрою ніші з гідроізоляцією цілком порівнянна (в основному нижче) з вартістю таких дорогих і рідкісних декоративних підлогових вазонів великих діаметрів. Опускання дерева в нішу нижче рівня підлоги цілком виправдано. А головне, дерево, що росте з підлоги як із землі, створює особливий стиль, стирає межі між інтер’єром і екстер’єром. Якщо ж пристрій ніші в підлозі технічно неможливо і контейнер просто ставиться на підлогу, то застосовується другий спосіб зробити його невидимим: декорування зовнішніх стінок контейнера ампельними рослинами нижнього ярусу.

У вузьких променях направленого «сонячного» світла радісно виглядає кожна гілочка, кожен листок. Акцентне освітлення виявляє невидиму до цього красу листя, дає нові світлові ефекти. Одночасно світлодіодні прожектори з направленим променем забезпечують подальший багаторічний зростання дерев навіть при відсутності природного освітлення. З’єднання надійності адаптованих дерев з колекції з як завгодно великим обсягом контейнерів і яскравим світлодіодним освітленням гарантує, при відповідному догляді, довгий – понад 20 років – термін життя дерев, посаджених за такою технологією. Одне дерево може перетворити ваш інтер’єр.